ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

29.08.2011Справа №5002-15/2513-2011

За позовом Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кримських партизан, 13)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

Про стягнення 32 409,18 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2., представник, дов. б.н. від 24.06.2011

Обставини справи: Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 32 409,18 грн.

В якості підстави пред’явленого позову Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя посилається на те, що за рахунок його власних коштів був здійснений переніс газопроводу низького тиску по АДРЕСА_1. З урахуванням цього, позивач просить стягнути з відповідача збитки понесені за переніс газопроводу у розмірі – 32 409,18 грн.

30.06.2011 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує.

11.08.2011 до канцелярії Господарського суду АР Крим від представника відповідача надійшли доповнення до відзиву.

Позивач у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з цим позовом Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя посилається на те, що за рахунок власних коштів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 був збудований газопровід низького тиску по АДРЕСА_1 Працівниками Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя були вжиті заходи щодо усунення правил пожежної та газової безпеки шляхом перенесення газопроводу.

17 червня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством (Підрядчик) та  Комунальним підприємством Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя (Замовник) був укладений договір підряду №21/06-10, відповідно до пункту 1.1 якого, Замовник доручає, а Підрядчик приймає на себе виконання наступної проектної продукції: переніс газопроводу низького тиску по вул.. по АДРЕСА_1

Позивач зазначає, що згідно з договором підряду №21/06-10 від 17.06.2010 Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя понесло збитків у розмірі 1 899,40 грн., що підтверджується актом здачі приймання науково-технічної продукції. (а.с.18).

Для переносу газопроводу по вищевказаній адресі Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя придбало труби діаметром 76*3.0 загальною довжиною 132,5 м., що в сумі складає 4 789,88 грн. та відводи діаметром 76 в кількості 20 шт., що складає 288,00 грн. та підтверджується накладною №245 від 30.06.2010, рахунком №295 від 14.06.2010 та квитанцією про оплату від 14.06.2010.

Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя понесло збитки у розмірі 5 317,79 грн. на виконання ремонтних послуг робітниками ВАТ «Кримгаз», що підтверджується актом приймання виконаних робіт, квитанцією про оплату, наряд квитанцією, податковою накладною та рахунками №2372, №2373 від 14.06.2010.

Всього вартість будівельно-монтажних робіт генпідрядчиків «Прометей» складає – 12 450,12 грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт, довідкою виконаних будівельних робіт, квитанцією про оплату №1584, №1571.

Вартість будівельно-монтажних робіт Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя складає 6 648,41 грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та квитанцією про оплату №1584, №1571.

Загальна сума понесених збитків Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя по переносу газопроводу по АДРЕСА_1 складає 32 409,18 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Приписи статті 1166 Цивільного кодексу України передбачають загальні підстави деліктної відповідальності за завдану майнову шкоду, наявність яких необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди. Такими підставами є: протиправність дій особи, збитки (майнова шкода, якої зазнала потерпіла сторона), причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками (а саме, збитками), вина особи, яка вчинила правопорушення.

В той же час, суд звертає увагу на те, що за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків (шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Під збитками розуміються витрати, зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,  які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків, мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна   компенсація   моральної   шкоди   у   випадках, передбачених законом.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов’язання, якого припустився відповідач.

Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв’язок. За відсутністю такого зв’язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв’язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв’язок саме між порушенням зобов’язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

Згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 Цивільного кодексу  України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених статтею 456 Цивільного кодексу України.

В Роз’ясненнях №02-5/215 від 01.04.1994 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди» Вищий арбітражний суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов’язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України).

Виходячи з цього, позивач повинен довести суду факт спричинення та розмір шкоди, заподіяної відповідачем, безпосередній причинний зв’язок між правопорушенням та заподіянням шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлена позивачем сума у розмірі 32 409,18 грн. не підтверджується розрахунком суми збитків та за своєю правовою природою ї в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України не є збитками.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України).

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт сричинення та розмір збитків,  заподіяних відповідачем, безпосередній причинний зв’язок між правопорушенням та спричиненням збитків а також факт самого правопорушення.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала збитків, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 3 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків доказується кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків.

Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Таким чином, всупереч вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, позивач не представив суду безперечних доказів заподіяння збитків Фізичною особою-підприємцем Хоменко Галиною Юріївною у розмірі 32 409,18 грн., не довів протиправності дій відповідача та причинного зв’язку між цими діями та спричиненими збитками, через що у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського  процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 01.09.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.