КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.09.2011 № 16/215
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
від позивача: ОСОБА_1., дов. № 08-03-28/330-11 від 14.06.2011 року
від відповідача: ОСОБА_2., дов. № Д07/2011/04/26-11 від 26.04.2011 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства „Київенерго”
на рішення
Господарського суду
міста Києва
від 31.05.2011 року
у справі № 16/215 (суддя: Ярмак О.М.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА”
до Публічного акціонерного товариства „Київенерго”
про стягнення 10 524, 35 грн.
В судовому засіданні 06.09.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2011 року у справі № 16/215 позов Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА” (далі-позивач) до Публічного акціонерного товариства „Київенерго” (далі – відповідач) про стягнення 10 524, 35 грн. задоволено повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто 10 524, 35 грн. відшкодування, 105, 24 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2011 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги відсутність в матеріалах справи дозволу ЗАТ „ОТП Банк” на заміну вигодонабувача за договором УБ №440762 від 30.01.2008 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.09.2011 року.
В судове засідання 06.09.2011 року з’явились представники позивача та відповідача. В судовому засіданні 06.09.2011 року представник позивача просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування в сумі 10 524,35 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 30 січня 2008 року між позивачем (страховик за договором) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено Договір страхування (поліс) №440762, за яким застрахований автомобіль "HONDA CRV". державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на строк з 30.01.2008р. по 30.01.2015р., вигодонабувачем за договором є ЗАТ "ОТП Банк".
Відповідно до п. 1.1 договору вигодонабувач – юридична або дієздатна фізична особа, яка призначена страхувальником для отримання страхового відшкодування за Полісом (договором страхування) і має законний майновий інтерес у застрахованому майні, згідно із кредитним договором і договором застави. Заміна цього вигодонабувача та/чи призначення інших вигодонабувачів у даному Полісі (договорі) не може бути здійснена без письмового дозволу ЗАТ „ОТП Банк”.
В п. 2.1 договору зазначено, що згідно з Полісом (договором страхування) страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначений термін та виконувати інші умови цього Полісу (договору страхування), а страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхувальнику виплату страхового відшкодування за шкоду, завдану застрахованому ТЗ внаслідок настання страхового випадку в порядку і на умовах, визначених цим Полісом (договором страхування).
15.01.2009 року по вул. Гната Юри, 7 в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "HONDA CRV", державний реєстраційний номер НОМЕР_1., який знаходився під керуванням ОСОБА_3. та екскаватора ЕО 43211, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_4, в результаті чого був пошкоджений автомобіль "HONDA CRV", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Згідно з довідкою Державтоінспекції МВС автомобіль "HONDA CRV", державний реєстраційний мер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 09.02.2009 року у справі №3-499 визнано винним ОСОБА_4 у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
f
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4. в момент ДТП 09.02.2009 року перебував у трудових відносинах з АЕК "Київенергро", правонаступником якого є відповідач.
Згідно з ст. 8 Закону України "Про страхування", страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.
Відповідно до результатів дослідження №АА2255ЕН-22.01.4, складеного 22.01.09 року, вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля "HONDA CRV" в ДТП 15.01.09 року, державний реєстраційний номер НОМЕР_1,. складає 10 524, 35 грн.
04.03.2009 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування у відповідності до полісу №440762 від 30.01.08 року.
21 травня 2009р. позивач на підставі страхового акту №СТО-09-467/1 від 11.03.09 року, розрахунку до нього, дослідження №АА2255ЕН-22.01.4 від 22.01.09 року, виплатив страхове відшкодування у розмірі 10 524,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7437 від 22.05.09 року та відомістю №430 від 21.05.09 року виплат страхових відшкодувань.
Таким чином, витрати позивача у зв'язку з вказаною ДТП на підставі зазначених вище документів склали 10 524,35 грн.
Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що виплативши страхове відшкодування у сумі 10 524,35 грн. позивач, у відповідності до вимог ст. 17 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України, набув право регресної вимоги до ПАТ Київенерго" в межах суми 10 524,35 грн.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з ст. 29 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків (ч.1 ст.1172 ЦК України).
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст.1191 ЦК України).
При цьому, доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються як помилкові та такі, що спростовуються матеріалами справи, а саме, наданою ЗАТ „ОТП Банк”, на виконання п. 1.1 договору № 440762, письмовою відповіддю № 21-4/199 від 02.02.2009 року (а.с. 44), в якій останній не має заперечень щодо виплати суми страхового відшкодування страхувальнику – ОСОБА_3.
Дослідивши наявні в матеріалах докази, колегія суддів дійшла висновку, що доводи позивача відповідачем не спростовані, виплати не здійснено, доказів протилежного не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.
Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 10 524,35 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є помилковими та такими, що не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2011 року у справі № 16/215 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Київенерго” - без задоволення.
2.Матеріали справи № 16/215 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді