КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.09.2011 № 32/94
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів:
при секретарі:
від представників сторін:
від прокурора Погорєлов А.А. посв. №879 від 19.07.2011р.;
від позивача ОСОБА_1 – представник за дов. 3360 від 22.09.2010р.;
від відповідача ОСОБА_2– представник за дов. б/н від 31.02.2011р.;
ОСОБА_3 – представник за дов. б/н від 19.07.2011р.;
від третьої особи 1 не з’явився;
від третьої особи 2 не з’явився;
розглянувши апеляційну скаргу
Військового прокурора Київського гарнізону
на рішення Господарського суду
міста Києва
від 11.05.2011р. (дата підписання повного тексту 24.05.2011р.)
справа № 32/94 (суддя Хрипун О.О.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Філії централізованого продажу послуг ВАТ “Укртелеком”
до Військової частини А0351
третя особа 1Державне казначейство України
третя особа 2 Міністерство оборони України
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Філії централізованого продажу послуг ВАТ “Укртелеком” (далі – позивач) в березні 2011р року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Військової частини А0351 (далі –відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 4928508,58 грн. основного боргу, 241772,10 грн. інфляційних, 57560,27 грн. 3% річних, 147501,05 грн. пені, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2011р. у справі №32/94 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4928508,58 грн. основного боргу, 241772,10 грн. інфляційних, 57560,27 грн. 3% річних, 147501,05 грн. пені, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2011р. у справі № 32/94 в частині зменшення інфляційних витрат та прийняти нове рішення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції приймаючи рішення не врахував обставини, що мають істотне значення для вирішення справи по суті та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2011р. у справі №32/94 апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/14 від 05.09.2011р. “Про зміну складу колегії суддів” в зв’язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №32/94 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Сотніков С.В., Дзюбко П.О.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 06.09.2011р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2011р. по справі № 32/94 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представники третіх осіб в засідання Київського апеляційного господарського суду 06.09.2011р. не з’явилися, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2011р. та поштовими повідомленнями №79665543 та №79665551.
Враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалася, треті особи не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 06.09.2011р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників третіх осіб за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2011р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Військового прокурора Київського гарнізону - без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи 08.07.2010р. рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 18/224 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання у користування виділених не комутованих каналів (трактів) електрозв’язку.
Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов’язковість рішень суду визначена серед основних засад судочинства у статті 129 Конституції України.
Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до розділу 1 Договору позивач надає відповідачу в тимчасове платне користування виділені некомутовані канали (тракти) згідно додатків № 1 та № 2, які є невід’ємною частиною договору, а споживач сплачує вартість робіт по організації каналів (трактів) та вартість наданих послуг.
Пунктом 3.2.3 Договору на Відповідача покладений обов’язок своєчасно вносити плату за організацію та користування каналами.
Вартість послуг встановлюється згідно з діючими тарифами. Виставлення рахунків за місяць проводиться, виходячи з фактичної кількості днів в розрахунковому періоді (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п. 5.4 Договору виставлення Укртелекомом рахунку проводиться щомісячно (за каналами тимчасового користування) до 1 числа наступного місяця та один раз на два місяці протягом 10 днів по закінченню двохмісячного терміну (за канали тимчасового користування), виходячи з фактичного часу їх роботи.
Так, за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором
Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем станом на день вирішення спору в суді першої інстанції останній не сплатив грошові кошти за отримані послуги за період з січня по грудень 2010 року у розмірі 4 928 508,58 грн., що підтверджується відповідними рахунками, Актами здавання-приймання робіт та Актом звіряння взаєморозрахунків від 19.08.2010р., підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим печатками відповідача та позивача )наявні в матеріалах справи).
Відповідно до ст. 63 Закону України “Про телекомунікації” від 18.11.2003 р. № 1280-IV (зі змінами та доповненнями) телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Згідно з ч. 5. ст. 33 Закону України “Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Стаття 68 Закону України “Про телекомунікації” визначає, що розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.
Таким чином, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач свої зобов’язання за спірним договором про надання у користування виділених некомутованих каналів (трактів) електрозв’язку виконав в повному обсязі, а відповідач вчасно не розрахувавшись по договору за отримані послуги, порушив взяті на себе договірні зобов’язання, в результаті чого заборгував позивачу кошти у розмірі 4 928 508,58 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Оскільки відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за надані послуги не розрахувався, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 4928508,58 грн.
Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Крім того, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 36 Закону встановлена відповідальність споживачів телекомунікаційних послуг, згідно з якою споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону; у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня; сплата споживачем пені, правомірне припинення чи скорочення оператором, провайдером переліку телекомунікаційних послуг не звільняє споживача від обов'язку оплатити надані йому телекомунікаційні послуги.
Відповідно до п. 6.5 спірного договору у разі затримки оплати за надані послуги споживач сплачує пеню за кожну добу затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).
Київський апеляційний господарський суд здійснивши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних дійшов висновку, що пеня підлягала б сплаті у розмірі 73750,52 грн., 3 % річних – 57560,27 грн. та 241772,10 грн. – інфляційних.
Проте, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про Збройні сили України” № 2019 від 05.10.2000р. фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно зменшив розмір штрафних санкцій, а саме неустойки у вигляді пені до 73 750,52 грн., яка підлягала стягненню з відповідача.
Таким чином, оскільки нарахування трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, то у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для їх зменшення.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належний розрахунок суми інфляційних втрат наданий відповідачем, з огляду на наступне.
Відповідно до листа Верховного суду України від 03.04.1997р. №62-97р. для визначення сукупного індексу інфляції за будь-який період, необхідно місячні індекси перемножити між собою. Після чого , для визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно суму боргу помножити на сукупний індекс інфляції за певний період прострочення заборгованості та поділити на 100%. Для отримання суми індексу інфляції за певний період (місяць) необхідно від отриманої суми боргу з урахуванням індексу інфляції відняти суму боргу.
Проте, відповідач при здійсненні розрахунку суми інфляційних для отримання суми індексу інфляції за певний період (місяць) суму боргу з урахуванням індексу інфляції ділив на 100% , що в свою чергу суперечить порядку нарахування інфляційних втрат відповідно до листа Верховного суду України від 03.04.1997р. №62-97р.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Військового прокурора Київського гарнізону, залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2011р. у справі №32/94 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 32/94 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді