Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" лютого 2008 р. Справа № 29/504-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.,
при секретарі Соколовій Ю.І.
за участю представників сторін:
позивача - Шостака Є.А. (дов. №11/98 від 07.11.2006 р.)
1-го відповідача - не з'явився
2-го відповідача - ОСОБА_1 (дов. № б/н від 28.12.2006 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" (м. Сімферополь) (вх. № 3630 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 07.11.07 р. по справі № 29/504-07
за позовом Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" (м. Сімферополь)
до 1. Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (м. Харків)
2. Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (м. Харків)
про визнання недійсною угоди уступки права вимоги, -
встановила:
У вересні 2007 року Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3про визнання недійсною угоди уступки права вимоги № 1 від 07.02.2007 р., укладеної між відповідачами.
Рішенням господарського суду Харківської області від 7 листопада 2007 року по справі № 29/504-07 (суддя Тихий П.В.) у позові відмовлено повністю.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2007 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДАТ "Чорноморнафтогаз". На думку заявника апеляційної скарги, суд при прийнятті оскаржуваного рішення порушив та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, а висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи.
Відповідачі письмові пояснення або заперечення по апеляційній скарзі не надали.
СПД-ФО ОСОБА_2., будучи належним чином повідомлений про місце, день та час розгляду справи, свого представника 12.02.2008 р. у судове засідання не направив, про неможливість прибуття у судове засідання з поважних причин суд не повідомив, у зв'язку з чим, справа за апеляційною скаргою розглядається за наявними в ній матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України (наділі - ГПК України), заслухавши представника ДАТ "Чорноморнафтогаз" Шостака Є.А., який підтримав апеляційну скаргу, представника СПД-ФО ОСОБА_3. ОСОБА_1, яка просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження ним документально підтверджених матеріалами справи обставин справи, за яким встановив, що 7 лютого 2007 року між відповідачами був укладений договір уступки права вимоги № 1, відповідно до умов якого перший відповідач передав другому відповідачу право вимоги від позивача 145,324 тони бензину А-76 на суму 238 389,48 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання зазначеного договору недійсним, місцевий господарський суд послався на те, що позивачем не доведено яким чином його укладення порушило майнові права та інтереси ДАТ "Чорноморнафтогаз". При цьому суд першої інстанції зауважив, що умови договору № 1 від 07.02.2007 р. передбачають виникнення нових прав та обов'язків лише для сторін спірного договору, якими є СПД-ФО ОСОБА_2. та СПД-ФО ОСОБА_3., і ніяким чином не впливають на права та обов'язки ДАТ "Чорноморнафтогаз".
Відповідно до статті 515 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема, у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Отже зобов'язання, у якому боржник зобов'язаний передати у власність кредитору 145,324 тони бензину А-76, ніяким чином не пов'язано з особою СПД-ФО ОСОБА_2.
Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що позивачем в позовній заяві не зазначено, яку саме вимогу статті 203 ЦК України порушено сторонами спірного договору, а отже його зміст не суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, зокрема, ДАТ "Чорноморнафтогаз" не доведено яким чином укладення спірного договору порушило його майнові права та інтереси, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Проте викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, тому є всі підстави для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (уступка права вимоги).
Як свідчать матеріали справи, на час укладення договору уступки права вимоги № 1 від 07.02.2007 р. СПД-ФО ОСОБА_2. вже здійснив право вимоги до боржника за договором № 3 від 25.01.2002 р. шляхом пред'явлення позову, який рішенням господарського суду Харківської області від 25 листопада 2002 року (справа № 30/188-02) задоволено та стягнено з ДАТ "Чорноморнафтогаз" 145,324 тони бензину А-76 (на суму 238 389,48 грн.), 51,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У зазначеній справі СПД-ФО ОСОБА_2. набув процесуальною статусу сторони, а в момент видачі наказу 17.12.2002 р. на виконання судового рішення - статусу стягувача.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що набувши статусу стягувача, отримавши відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" процесуальне право пред'явити наказ до виконання, СПД-ФО ОСОБА_2. одночасно вступив у процесуальне правовідношення, пов'язане з виконанням судового рішення, що є невід'ємною стадією процесу правосуддя та регулюється нормами чинного законодавства. Заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та в порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження".
Приписи статті 25 ГПК України допускають заміну сторони правонаступником у разі її вибуття у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні, але виключно з тієї підстави, коли це сталося внаслідок реорганізації підприємства чи організації.
У статті 512 ЦК України йдеться про уступку вимоги кредитора іншій особі, а не про уступку цій особі права стягнення за рішенням суду. Чинне законодавство не надає стягувачеві права уступити виконання судового рішення іншій особі. Отже, кредитор може уступити право вимоги тільки до прийняття рішення судом. (Лист Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів" № 01-8/241 від 01.07.1996 р.).
Слід зазначити, що за наявності рішення господарського суду Харківської області від 25 листопада 2002 року по справі № 30/188-02, що набрало чинності та не скасовано, і наказу від 17.12.2002 р., виданого на користь СПД-ФО ОСОБА_2., вимога щодо стягнення з боржника майна безпосередньо пов'язана з особою кредитора - СПД-ФО ОСОБА_2., та не може бути передана іншій особі.
Зазначені висновки також відображені у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2007 р. по справі № 30/21-04, яка набрала законної сили 06.11.2007 р. та постанові Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 р. по справі № 37/415-05 при розгляді спору між СПД-ФО ОСОБА_2., СПД-ФО ОСОБА_3. та ДАТ "Чорноморнафтогаз".
Таким чином, господарським судом Харківської області при прийнятті оскаржуваного рішення порушено статтю 25 ГПК України та неправильно застосовано статтю 515 ЦК України.
Слід також зауважити, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачем у позовній заяві не зазначено, яку саме вимогу статті 203 ЦК України порушено сторонами спірного договору, на думку колегії суддів, не відповідає дійсності.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач довів суперечність спірного договору статті 512 ЦК України, а саме, те, що зазначену правову норму неправильно застосовувати в даному випадку до СПД-ФО ОСОБА_2., як стягувача на стадії виконання судового рішення, відносно якого прийняте рішення та виданий наказ господарського суду.
Крім того, позивач довів суперечність спірного договору ГПК України та Закону України "Про виконавче провадження", стверджуючи про те, що зазначені кодифіковані нормативно-правові акти містять імперативні правові норми, якими не встановлена можливість заміни стягувача та передання його права вимоги іншій особі. Виключенням з цього правила є стаття 25 ГПК України, якій кореспондує частина 4 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", але це виключення не розповсюджується на заміну стягувача шляхом передання його права вимоги за договором.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач правомірно зазначає про те, що відповідно пункту 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Головною, найважливішою та достатньою правовою підставою визнання спірного договору недійсним позивач визнав те, що його зміст суперечить актам цивільного законодавства України. На його думку, неправомірний договір є порушенням правопорядку та виступає підставою інших незаконних дій, що порушує в свою чергу не тільки інтереси та права ДАТ "Чорноморнафтогаз", а й всього суспільства.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що укладений договір уступки права вимоги № 1 від 07.02.2007 р. суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що неправильне застосування судом норм чинного законодавства та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи призвело до неправильного вирішення спору, що дає підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення господарського суду Харківської області від 7 листопада 2007 року по справі № 29/504-07.
Задовольняючи вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з другого відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги у розмірі 42,50 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 7 листопада 2007 року по справі № 29/504-07 скасувати та прийняти нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити та визнати недійсним договір уступки права вимоги № 1 від 07.02.2007 р., укладений між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3(61022, м. Харків, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, р/р № 26007301320204 у ПІБ м. Сімферополя, МФО 324430, код ЄДРПОУ 00153117) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 42,50 грн.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя Демченко В.О.
Суддя Такмаков Ю.В.
Суддя Барбашова С.В.13.02.08