ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2008                                                                                   Справа № 39/502-07 

       Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  головуючого: судді Кузнецової І.Л.,

суддів: Чимбар Л.О.(доповідач), Верхогляд Т.А.,

секретар судового засідання: Гайдук Ю.А.,  

представники сторін:      

від позивача: Соломахіна Г.Г., дов. №05/186  від 18.02.08; Перетятько Е.В., дов. №05/223  від 26.02.08;

від відповідача: ОСОБА_2., дов. №ВЕХ489041  від 18.09.07, ОСОБА_1. підприємець, свідоцтво про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців від 20.11.95, копія в матеріалах справи а.с.53, паспорт НОМЕР_1  від 13.12.97, 

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій", м. Дніпропетровськ  на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  25.10.07р. у справі № 39/502-07,

за позовом відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій", м. Дніпропетровськ

до  суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,                         м. Нікополь

про розторгнення договору майнового найму,

                                     В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство „Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій", м. Дніпропетровськ (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області про розірвання договору майнового найму № 1/III/11-00409 від 01.03.2002р., який був укладений між ним та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Нікополь (далі - відповідач), та зобов'язати відповідача звільнити зайняте приміщення з моменту вступу в законну силу рішення суду.

   Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2007 р. у справі №39/502-07 (суддя - Ліпинський О.В.) в задоволенні позову відмовлено.

          Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Скаржник стверджує, що не давав згоди на передачу в суборенду орендованого приміщення, яка можлива лише за згодою наймодавця.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору майнового найму № 1/ІІІ/11-00409 від 01.03.2002р. (надалі - Договір), укладеного між відкритим акціонерним товариством „Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, позивач, як наймодавець, передав відповідачу, як наймачу, в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, площею 230, 8 кв.м, що знаходиться в будівлі автостанції „Нікополь" за адресою: пр. Елетрометалургів, 37 (надалі -об'єкт найму, орендоване приміщення), що не заперечується сторонами.

Строк майнового найму складає 10 років (п.3.1. Договору).

Пункт 6.1.7. Договору встановлює обов'язок наймача (відповідача) не здавати об'єкт найму як в цілому, так і в частині, в піднайом без письмової згоди наймодавця (позивача).

В позовній заяві наймодавець посилався на ст.783 ЦК України, як на підставу розірвання договору, вказуючи, що наймач порушив умови п.6.1.7 укладеного договору, а саме: без його, наймодавця, згоди передав в суборенду орендоване приміщення.

Відповідач вказану обставину заперечував, посилаючись на наявність згоди позивача на передачу в суборенду орендованого ним приміщення.

Господарським судом досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи стосовно наявності згоди позивача на передачу в суборенду відповідачем орендованого ним приміщення.

Апеляційний суд вважає, що господарським судом всебічно, повно з”ясовані обставини справи з цього питання, дана належна оцінка наявним доказам та правомірно зроблено висновок про те, що позивачем була дана згода на передачу в суборенду орендованого приміщення.

В засіданні апеляційного суду директор  позивача Разводов В.І. підтвердив, що він знав про існування суборендних відносин з 2004 року, тобто на протязі  чотирьох років.

Однак вперше претензія щодо порушення умов договору в частині передачі в суборенду орендованого приміщення без його, наймодавця, згоди була визначена позивачем в акті від 16.05.2007р., тобто лише через три роки. Факт відсутності претензій з приводу договору суборенди на протязі трьох років сам по собі свідчить про згоду позивача на його укладення та існування.

Також, в матеріалах справи наявні докази, які в сукупності достовірно свідчать про те, що позивач знав про суборенду орендованим у нього відповідачем приміщень і піднайом був здійснений саме з його, наймодавця, згоди.

Так, на аркуші справи №44 міститься копія заяви відповідача про надання дозволу про передачу в суборенду орендованого приміщення. Резолюція керівника на цій заяві позивача свідчить про отримання такого дозволу.

В матеріалах справи наявна лише копія вказаного документу, однак інші документи, а саме: листи позивача на адресу відповідача, оригінали яких наявні, також свідчать про факт отримання відповідачем дозволу на суборенду приміщень.

Своїм листом від 01.07.2005р. № 11/612 (а.с. 48) позивач вказав, що він погодив вивіску “Меблі” (а саме для торгівлі меблями передавалось в суборенду спірне приміщення).

Крім того, з листа позивача від 27.04.05р. № 11/444 вбачається обізнаність позивача стосовно експлуатації орендованого приміщення для заносу та виносу меблів і ніяких претензій щодо такої суборендної діяльності позивач в листі не зазначає.

В засідання апеляційної інстанції відповідачем надано нотаріально посвідчені пояснення посадової особи ОСОБА_3., який на момент укладання договорів оренди та суборенди в 2002 році працював у позивача на посаді завідуючого білетними касами автостанції у м. Нікополі (витяг з трудової книжки). Вказана посадова особа підтвердила про наявність письмового дозволу позивача на перепланування та суборенду орендованих відповідачем приміщень.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що господарський суд дав правильну оцінку всім доказам у справі в їх сукупності і правомірно прийшов до висновку про відсутність з боку відповідача порушень умов договору та необхідність відмови у задоволенні позову.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, його належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

    Керуючись ст. ст.  99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                            ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від  25.10.07р. у справі № 39/502-07 залишити без змін, апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій", м. Дніпропетровськ  - без задоволення.

    Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду.

 Головуючий                                                                        І.Л. Кузнецова

 Суддя                                                                                    Л.О. Чимбар

 Суддя                                                                                    Т.А.Верхогляд