КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.08.2011 № 59/80
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів:
при секретарі:
від позивача ОСОБА_1 – представник за дов. № 116D/2011 від 12.04.2011р.;
від відповідача ОСОБА_2 – представник за дов. №282 від 14.06.2011р.;
розглянувши апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства Страхова компанія “Арма”
на ухвалу Господарського суду
міста Києва
від 05.07.2011р.
справа № 59/80 (суддя Картавцева Ю.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна”
до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Арма”
стягнення 412515,54 грн.
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія “Універсальна” (далі - позивач) у червні 2011 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Арма” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 286419,43 грн. основного боргу, 70275,96 грн. пені, 13088,44 грн. 3% річних, 42731,71 грн. інфляційних, 4125,15 грн. державного мита та 236,00 грн. витрата на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2011р. у справі №59/580 клопотання Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” про вжиття запобіжних заходів забезпечення позовів задоволено. До вирішення спору по суті вжито заходи до забезпечення позову, а саме накладено арешт на грошові кошти Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Арма” у сумі 412515,54 грн. Стягувачем за цією ухвалою призначено Публічне акціонерне товариство “Страхова компанія Універсальна”. Боржником за цією ухвалою визначено Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія “Арма”.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2011р. про забезпечення позову, якою накладено арешт на грошові кошти Приватного акціонерного товариства страхова компанія “АРМА2 у сумі 412515,54 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2011р. у справі №59/80 апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду за №01-23/1/14 від 15.08.2011р. в зв'язку з виробничою необхідністю, розгляд апеляційної скарги у справі №57/111 було доручено колегії суддів під головуванням судді Сулім В.В. суддів Дзюбко П.О., Сотніков C.B.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 16.08.2011р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2011р. по справі №59/80 без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Арма" - без задоволення.
16.08.2011р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду була оголошена перерва на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 05.07.2011р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Страхова компанія “Арма” - без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи позивачем 04.07.2011р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача на суму позовних вимог.
Клопотання було мотивоване тим, що оскільки сума заявлених вимог є досить значною, відповідач не виконує свої зобов'язання тривалий час, хоча і не заперечує проти наявності заборгованості і дані кошти є страховими платежами, що мали бути передані відповідачем позивачу протягом 2-х робочих днів з моменту отримання. Кошти повернуті позивачу не були, а оскільки фінансове забезпечення діяльності Страховика базується на чіткому визначенні джерел доходів та витрат, повернення зазначених коштів може бути значно ускладненим навіть за наявності судового рішення. Основний обсяг коштів Страховика складають страхові резерви спрямуванням яких є забезпечення страхових виплат. Чинне законодавство містить виключне вимоги щодо резервування коштів на страхові виплати та не передбачає обов'язкової наявності з Страховика коштів, цільовим призначенням яких є погашення поточної заборгованості та забезпечення виконання зобов'язань. Кошти, отримані відповідачем як повіреним за Договором 493/09/063 від 02.02.2009 р. мали обліковуватись окремо та бути переданими позивач у встановлений законодавством строк. Те що кошти не повернені вчасно та в повному обсязі свідчить про можливість їх нецільового використання, тобто про спрямування вказаних коштів на погашення заборгованості за виплатами, що дозволяє зробити обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись Зі якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з власної ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно із ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: - накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;
- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, з яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання прав власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Як зазначено у Роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02- 5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” зі змінами доповненнями (далі - Роз'яснення) (п. 3), “Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (ст. 65 Господарського процесуального кодексу України)”.
Відповідно до п. 2 Роз'яснення забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної чи фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу.
Згідно листа Вищого арбітражного суду України за № 01-8/516 від 22.09.2000 р. умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент подання позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення господарського суду (п. 4).
Крім того, як зазначено у Листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову”, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предмету позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів.
Таким чином, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що неправомірні дії відповідача, які полягають у невиконанні тривалий час взятих на себе обов'язків за договором, свідчить про можливість зробити достатньо обґрунтоване припущення, що кошти, які належать відповідачу, можуть зникнути або їх кількість може зменшитись на момент виконання рішення, що в свою чергу може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 412 515,54 грн. При цьому, спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі 412515,54 грн., що був накладений судом першої інстанції, співвідноситься з предметом і ціною позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом першої інстанції захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, що суд першої інстанції не врахував прямі та очевидні вимоги норми закону щодо фінансової платоспроможності відповідача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених і апеляційній скарзі.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія “Арма”, залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2011р. у справі №59/80 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 59/80 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді