КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2011                                                                                           № 33/119

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників:

від позивача – Вихристюк О.В.,

від відповідача - 1 – не з’явився,

від відповідача - 2 – Шемідько Г.В.,

від третьої особи – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Господарського суду м.Києва від 06.06.2011 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»

до              1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Плесецький гранітний кар’єр»

              2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт 2007»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

       Товариство з обмеженою відповідальністю «Інгултранс»

про                  звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права продажу,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плесецький гранітний кар'єр» (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт 2007» (відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Інгултранс» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права продажу.

В процесі розгляду справи представником позивача було подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просив стягнути заборгованість з відповідача-1 шляхом звернення стягнення на нерухоме майно відповідача-2, як майнового поручителя відповідача-1, шляхом продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів та визначити початкову вартість предмету іпотеки в розмірі 90% від вартості, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2011 в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким  позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду прийняте при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм  процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 прийнято апеляційну скаргу до провадження та  призначено її розгляд на 01.09.2011.

В судове засідання 01.09.2011з’явилися  представники позивач та відповідача-2. Представники відповідача-1 та третьої особи в засідання суду не з’явилися, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа.

Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення всіх учасників процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, неявка представників відповідача-1 та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, в зв’язку з чим колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі вказаних представників.  

Представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання про проведення судової технічної експертизи.

Розглянувши клопотання представника позивача про призначення судової технічної експертизи, враховуючи вимоги ст. 41 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки в справі достатньо наявних матеріалів для розгляду позовних вимог по суті спору.

Разом з тим, як зазначено у пункті 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз", судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. В даному випадку, колегія суддів вважає, що відсутня така необхідність.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2011, апеляційну скаргу – задовольнити.

Представник відповідача-2 надав усні пояснення по справі, в яких просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2008 між позивачем (банк) та відповідач-1 (позичальник) було укладено Кредитний договір № 58-У, за умовами якоко банк надає позичальнику кредит у сумі 100 000 000,00 грн. (п.1.1 договору).

До Кредитного договору № 58-У від 10.10.2008 були укладені договори про внесення змін та доповнень № 1 від 05.11.2008, № 2 від 06.11.2008 та № 3 від 27.02.2009.

П. 1.4.1. договору передбачено, що за використання кредитних коштів у межах встановленого згідно з п. 1.3. цього договору терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 20 % річних.

Відповідно до п. 1.3.1. Кредитного договору, що був змінений договором про внесення змін та доповнень № 1 від 05.11.2008, кредит надається позичальнику з 10.10.2008 по 09.10.2009.

П. 1.3.2. Кредитного договору, що був змінений договором про внесення змін та доповнень № 1 від 05.11.2008, передбачено, що позичальник в будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит в обсязі в термін не пізніше 09.10.2009.

Відповідачем-1 отримано кредит відповідно до умов договору, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача-1 з 10.10.2008 по 21.03.2011.

Однак, відповідач-1 свої зобов’язання за Кредитним договором щодо сплати процентів та суми кредиту належним чином не виконав , що призвело до виникнення у відповідача-1 заборгованості перед позивачем в загальній сумі 183 669 027,49 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 повідомлявсь листом-вимогою позивача №241021/2747 від 27.07.2009 щодо наявності простроченої заборгованості за Кредитним договором та необхідності сплати цієї заборгованості.

В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором, 06.11.2008 між позивачем (іпотекодержатель) та третьою особою (іпотекодавець), яке виступає майновим поручителем за зобов'язаннями відповідача-1, було укладено Договір іпотеки без укладення заставної, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстровано за реєстровим № 9273.

Відповідно до п.2.1 Договору іпотеки, предметом іпотеки є:

- нерухоме майно – жилий будинок літера «А», загальною площею 5035,90 кв.м., житловою площею 998,80 кв.м., що знаходиться за адресою: буд. 19, 21, 23 (дев'ятнадцять, двадцять один, двадцять три) по вулиці Старонаводницькій в місті Києві, та належать Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 27.12.2007 року за номером №8457, зареєстрований в Київському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 09 січня 2008 року, та записано в реєстрову книгу №д.307-32 за реєстровим №21372

- земельна ділянка, на якій знаходиться нерухоме майно, площею 0,0597 га, що знаходиться в місті Києві на вул. Старонаводницькій, 23, кадастровий номер 8000000000:82:294:0039, та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на земельну ділянку, серії ЯЕ №974799, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 28 серпня 2008 року, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.12.2007 року, посвідченого ОСОБА_2, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.12.2007 року за № 8463, та зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02-8-00183.

- земельна ділянка, на якій знаходиться нерухоме майно, площею 0,0598 га, що знаходиться в місті Києві на вул. Старонаводницькій, 21, кадастровий номер 8000000000:82:294:0040 та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №974798, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 28 серпня 2008 року, на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.12.2007 року, посвідченого ОСОБА_2, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.12.2007р. за №8461, та зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02-8-00182.

- земельна ділянка, на якій знаходиться нерухоме майно, площею 0,0609 га, що знаходиться в місті Києві на вул. Старонаводницькій, 19, кадастровий номер 8000000000:82:294:0041 та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 974800, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 28 серпня 2008 року, на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.12.2007 року, посвідченого ОСОБА_2, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.12.2007 р. за № 8459, та зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №02-8-00181.

Відповідно до рішень Господарського суду м. Києва від 30.10.2008 по справах № 24/431 та № 24/430, які набрали законної сили, право власності на вищезазначені об'єкти нерухомості було визнано за ТОВ «Контракт 2007» (відповідач-2).

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції,  ТОВ ««Контракт 2007» набуло статусу іпотекодавця з повним обсягом прав та обов'язків за іпотечним договором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором (ч.1 ст. 1049 ЦК України).

Частиною першою ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається такий вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавцем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обгунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем-1 умов кредитного договору № 58-У від 10.10.2008 щодо строків сплати процентів та повернення кредиту, у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість з відповідача-1 шляхом продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів та визначити початкову вартість предмету іпотеки в розмірі 90 % від вартості, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з відповідача-1 шляхом звернення стягнення на нерухоме майно відповідача-2, як майнового поручителя відповідача-1, шляхом продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів та визначити початкову вартість предмету іпотеки в розмірі 90 % від вартості, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України, є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, погоджується з вищевказаним висновком суду, беручи до уваги наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи (а.с. 116), 01.04.2009 між позивачем та відповідачем-1 був укладений, підписаний представниками сторін та скріплений печатками, договір про розірвання кредитного договору № 58-У від 10.10.2008, відповідно до п. 1. якого сторони домовились розірвати кредитний договір № 58-У від 10.10.2008 з моменту укладання цього договору про розірвання.

Пунктом 4. вказаного договору від 01.04.2009 передбачено, що інші встановлені кредитним договором права та обов'язки сторін, як основні так і додаткові, є припиненими з моменту укладення цього договору про розірвання. З моменту укладення цього договору про розірвання припиненими є також всі додаткові зобов'язання, якими забезпечувалось виконання кредитного договору, зокрема договір іпотеки без оформлення заставної від 06.11.2008, укладений між банком та ТОВ «Інгултраст», посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_1, реєстраційний № 9273.

Відповідно до п. 5. договору від 01.04.2009 про розірвання кредитного договору, даний договір про розірвання є укладеним та набирає сили з моменту його підписання та скріплення печатками сторін.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про іпотеку» іпотека припиняється в тому числі у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки кредитний договір № 58-У від 10.10.2008 є розірваний, а договір від 01.04.2009 про розірвання вказаного кредитного договору не визнаний недійсним, припиненими є також зобов'язання, яким забезпечувалось виконання кредитного договору, а саме за договором іпотеки без укладення заставної від 06.11.2008 між позивачем та третьою особою, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу – ОСОБА_1 та зареєстровано за реєстровим № 9273.

Доводи, викладені ПАТ акціонерний банк «Укргазбанк» в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції ПАТ акціонерний банк «Укргазбанк» не доведено вимоги апеляційної скарги, у зв’язку з чим вона не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2011.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2011 – без змін.

Матеріали справи № 33/119 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді