КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2011                                                                                           № 34/3

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Суліма  В.В.

суддів:             

при секретарі:            

від позивача ОСОБА_1 – представник за дов. б/н від 11.04.2011р.;

від відповідача ОСОБА_2 – представник за дов. № 72 від 11.01.2011р.

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут”

на рішення Господарського суду

міста Києва

від 23.03.2011р.

за позовом Акціонерного товариства “Страхова компанія “Залізничні шляхи”

до Закритого акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут”

про стягнення 33752,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство “Страхова компанія “Залізничні шляхи” (далі – позивач) в січні 2011р року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” (далі – відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача пере страхового відшкодування у розмірі 33752,06 грн., 340,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2011 р. у справі  №34/3  позов задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” на користь Акціонерного товариства “Страхова компанія “Залізничні шляхи” 24 274, 89 грн. боргу, а також 242,74 грн. витрат по сплаті державного мита та 169,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №34/3 від 23.03.2011р. повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2011р. у справі №34/3 апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду  № 01-23/3/14 від 29.08.2011р. “Про зміну складу колегії суддів” в зв’язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №34/3 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів  Сотніков С.В., Дзюбко П.О.

В судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду 30.08.2011р. відповідач надав суду заяву про уточнення вимог апеляційної скарги  в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №34/3 від 23.03.2011р. в частині стягнення з відповідача 24274,89 грн. боргу, 242,74 грн. державного мита та 169,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині рішення залишити без змін.          

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 30.08.2011р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2011р. по справі №34/3  без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут”  - без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2011р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга  Приватного акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут”  - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

          Як правильно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи 24.04.2009р. між позивачем (Перестрахувальник) та відповідачем (Перестраховик) було укладено Генеральний договір, предметом позову якого відповідно до пункту 1.1 є угода про порядок і умови співпраці в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) ризиків.

Відповідно до пункту 1.7 Генерального договору передані в перестрахування (ретроцесію) ризики вважаються перестрахованими на умовах оригінальних договорів страхування (страхових полісів), якщо інше не обумовлено конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії).

Перестрахувальник зобов’язується: надавати Перестраховику всю необхідну інформацію і документи по запропонованому в перестрахування (ретроцесію) ризику (пункт 3.1.1 Генерального договору); письмово повідомляти та узгоджувати з Перестраховиком зміни початкових умов страхування та інших обставин, пов’язаних зі збільшенням відповідальності та зміною ступеню ризику настання страхового випадку, що впливає на зміну ступеня ризику виплати страхового відшкодування Перестраховиком та вимагає зміни умов перестрахування, в т.ч. перерахунку перестрахувальної премії. Дане письмове повідомлення має бути направлене Перестраховику не пізніше 5-ти банківських днів з того моменту, як про такі зміни стало відомо Перестрахувальнику (пункт 3.1.3 Генерального договору).

Перестраховик має право відмовити у здійсненні своєї частки страхової виплати або зменшити її, якщо Перестрахувальник: приховав від Перестраховика наявність відомих йому обставин, що безпосередньо та безперечно впливають на ступінь страхового ризику по конкретному договору перестрахування та по договору первинного страхування; приховав від Перестраховика умови договору страхування, зміну термінів та обсягів відповідальності; не виконав або неналежним чином виконав зобов’язання, відповідно до договору або конкретного договору перестрахування, в тому числі щодо термінів сплати перестрахувальної премії; відмовив або перешкоджав участі представника Перестраховика в розслідування причин і обставин страхового випадку по договору страхування, якщо бажання такої участі було викладено в письмовій формі. Також Перестраховик має право відмовити у виплаті своєї частки страхового відшкодування або зменшити її в інших випадках, передбачених оригінальним договором страхування, правилами страхування Перестрахувальника та законодавством України (пункт 3.4.3 Генерального договору).

Згідно з пунктом 4.3 Генерального договору Перестрахувальник зобов’язаний виплатити Перестраховику частину грошових коштів, пропорційно частці його відповідальності по конкретних договорах страхування (ретроцесії), які отримані по регрес них позовах або від реалізації майна протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання грошових коштів від третіх осіб, якщо інше не буде письмово погоджено між сторонами.

Пунктом 4.5 Генерального договору визначено, що підставами для призупинення Перестраховиком виплати страхового відшкодування та/або для відмови у виплаті Перестрахувальнику є: порушення страхувальником (Перестрахувальником) Правил страхування оригінального страховика і невиконання обов’язків, передбачених оригінальним договором страхування (страховим полісом); невиконання Перестрахувальником обов’язків, передбачених цим Генеральним договором і конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії); відмова або перешкоджання участі представника Перестраховика в розслідування причин і обставин страхового випадку за прямим договором страхування, якщо бажання такої участі було викладено в письмовій формі; проведення (намір проведення) виплати страхового відшкодування всупереч Закону України “Про страхування”, Правилам Страховика, а також умовам оригінального договору страхування і конкретного договору перестрахування.

24.04.2009р. між відповідачем та позивачем було укладено додаток № 1 до Генерального договору, у якому було визначено перелік осіб, які мають право виступати від імені сторін.

02.02.2010р. між відповідачем та позивачем було укладено Ковер-Нот № 5-10/МDВ до Генерального договору, відповідно до якого у перестрахування було передано автомобіль “Мітсубісі” з терміном страхування з 29.11.2010р. до 28.01.2011р.

На виконання умов Генерального договору позивач сплатив відповідачу премію в сумі 1 560 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 307 від 19.02.2010р. на суму 390 грн., № 3063 від 20.05.2010 на суму 390 грн., № 3598 від 20.08.2010 на суму 780 грн. (наявні в матеріалах справи).

28.01.2010р. між ОСОБА_3 (Страхувальник) та позивачем було укладено Договір страхування відповідно до пункту 1.1 якого предметом цього Договору страхування є майнові інтереси Страхувальника лише за умови, якщо вони не суперечать закону і пов’язані із володінням, користування і розпорядженням автомобіля “Мітсубісі”.

Відповідно до підпункту “г” пункту 7.3 Договору страхування при настанні страхової події, що має ознаки страхового випадку Страхувальник (або інша довірена особа, що керує ТЗ) зобов’язаний негайно (безпосередньо з місця події) повідомити про настання події Страховика за телефонами: 8-050-404-72-67, (0532) 61-53-54, 50-02-03.

Пунктом 8.3.1 Договору страхування визначено перелік документів, на підставі яких здійснюється виплата страхового відшкодування за страховим випадком “ДТП” “Неправомірні дії третіх осіб, не пов’язані з викраденням ТЗ” та “Стихійне лихо”, а саме: письмова заява Страхувальника про виплату страхового відшкодування та повідомлення про страховий випадок, встановленої Страховиком форми; свідоцтво про реєстрацію ТЗ, посвідчення водія, довіреність на право керування, подорожній лист (для юридичних осіб); оригінал Договору страхування; довідка органів внутрішніх справ (ДАІ) або інших компетентних органів про факт і обставини страхового випадку; копія постанови слідчих органів (або довідка, в якій зазначені реквізити такої постанови) про порушення кримінальної справи по факту події, внаслідок якої застрахований ТЗ отримав пошкодження, або копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи по вказаному факту; документи, що підтверджують розмір понесених збитків внаслідок настання заявленого страхового випадку; страховий акт (складається Страховиком); у разі отримання страхового відшкодування особою, яка не є власником ТЗ, - нотаріально посвідчену довіреність від власника застрахованого ТЗ або інший документ, що дає право на отримання страхового відшкодування; доручення, засвідчене підписом керівника та печаткою Страхувальника, на особу, яка діє від імені Страхувальника на представництво його інтересів у Страховика.

03.02.2010р. між ОСОБА_3 (Страхувальник) та позивачем була укладена додаткова угода до Договору страхування відповідно до якої сторони внесли до підпункту “г” пункту 7.3 Договору страхування додаткову інформацію, а саме: “Безпосередньо з місця події Страхувальник (або інша довірена особа, що керує ТЗ) зобов’язаний негайно (безпосередньо з місця події) повідомити про настання події Страховика за одним з наступних телефонних номерів: 8-050-404-72-67, 8-050-305-11-86, 8-050-346-49-23, 8-050-305-34-46, (0532) 61-53-54, 50-02-03.

05.04.2010р. ОСОБА_3 на виконання умов Договору страхування подала до позивача заяву, відповідно до якої повідомила, що автомобіль “Мітсубісі” обладнано газовим обладнанням.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в жодному первинному документі, згідно яких СК “Залізничні шляхи” здійснило добровільне страхування автомобіля “Мітсубісі” не зазначається, що оснащення автомобілем “Мітсубісі” газовим обладнанням якимось чином збільшує відповідальність та змінює ступень ризику настання страхового випадку, що впливає на зміну ступеню ризику виплати страхового відшкодування НФСК “Добробут” та вимагає зміни умов перестрахування, в т.ч. перерахунку перестрахувальної премії.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, що переобладнання автомобіля шляхом встановлення на нього газового обладнання викликає більшу ймовірність випадковості настання страхової події через небезпеку суміші газів.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оснащення автомобіля “Мітсубісі” газовим обладнанням не є порушенням з боку СК “Залізничні шляхи” своїх зобов’язань за Генеральним договором.

Як підтверджується матеріалами справи 02.10.2010р. із застрахованим автомобілем “Мітсубісі” стався страховий випадок, а саме ДТП, що підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування м. Полтави та автомобільно-технічної інспекції УВС України в Полтавській області від 20.10.2010 № 3244, копія якої міститься в матеріалах справи.

02.10.2010р. ОСОБА_4 на виконання умов Договору страхування, який керував за телефоном автомобілем “Мітсубісі” на підставі довіреності б/н від 08.04.2010, телефоном повідомив СК “Залізничні шляхи” про настання страхового випадку, що підтверджується довідковою інформацією про надані послуги; договором про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв’язку № 4396315/1.11987321 від 20.08.2008, укладеного між ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5 та договором про надання послуг мобільного зв’язку № 1275575/1.10154410 від 14.08.2003, укладеного між ПрАТ “МТС Україна” та СК “Залізничні шляхи”, копії яких містяться в матеріалах справи.

04.10.2010р. ОСОБА_3 подала до позивача заяву про виплату страхового відшкодування.

08.10.2010р. позивач листом № 45/П повідомив відповідача про настання страхового випадку з автомобілем “Мітсубісі” та  про можливий касовий збиток.

04.11.2010р. позивач на підставі страхового акта № 463/10-484/10 від 04.11.2010р., платіжним дорученням № 3938 перерахував ОСОБА_3 страхове відшкодування в сумі 158 707,79 грн.

04.11.2010р. впозивач листом № 492/П повідомив відповідача про те, що вартість залишків автомобілю “Мітсубісі” становить 14 936,31 грн. та вимагав від відповідача сплатити свою частку страхового відшкодування в сумі 33 752,06 грн. Вказаний лист був отриманий відповідачем 12.11.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія наявні в матеріалах справи).

24.11.2010р. відповідач у листі № 2604 до позивача визначив перелік відомостей, які відсутні у пакеті документів переданому відповідачу до позивача.

Відповідно до частини 1 статті 987 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України “Про страхування”перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що за своєю правовою природою Договір є договором перестрахування, оскільки його положення відповідають вищевказаним приписам чинного законодавства України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 22.03.2011р.  ФОП “ОСОБА_6” (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_1 видане 18.07.2009 Фондом державного майна України) було складено висновок                  № 1296, контрольний лист № 1296 та акт про визначення залишкової вартості колісного транспортного засобу № 1296, відповідно до якого утилізаційна залишкова вартість автомобіля “Мітсубісі” може складати 59 619,88 грн.

Отже, сума частки страхового відшкодування відповідача яку було розраховано їм за формулою, яка наведена у листі № 492/П позивача від 04.11.2010р. становить 24 274,89 грн. та не спростовується останнім.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача частки страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 24 274,89 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

          З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові  витати   за   розгляд   апеляційної   скарги  у  зв’язку  з  відмовою  в  її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут”, залишити без задоволення.

2.  Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2011р. у справі  №34/3 - залишити без змін.

3.   Матеріали справи № 34/3 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді