ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

23.08.2011                                                             Справа  № 5008/1105/2011

Розглянувши матеріали

За позовом  Державного підприємства Луцький спиртогорілчаний комбінат, м. Луцьк

До відповідача Полянського сільського споживчого товариства, с. Поляна Свалявського району

Про стягнення 6686,28 грн. заборгованості, у тому числі 5362,62 грн. боргу за поставлений товар, 683,45 грн. інфляційних втрат, 621,92 грн. річних та 18,29 грн. пені

                                                                                Суддя   Л. М.Якимчук

За участі представників сторін:

від позивача –ОСОБА_1, представник по дов. від 22.02.2011 року;

від відповідача –Фізер О.Ю., голова правління.

Суть спору:  Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення 6686,28 грн. заборгованості, у тому числі 5362,62 грн. боргу за поставлений товар, 683,45 грн. інфляційних втрат, 621,92 грн. річних та 18,29 грн. пені.

Згідно з заявою від 09.08.2011 року позивач зменшив розмір позовних вимог  та просить стягнути 621,92 грн. річних та 683,45 грн. втрат від інфляції.

Представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві.

Зазначає, що заборгованість у розмірі 1305,37 грн. повністю підтверджена матеріалами справи, зокрема, Договором поставки від 24.11.2009 року, Товарно-транспортними накладними  на переміщення алкогольних напоїв від 20.08.2010 року, Податковими накладними від 20.08.2010 року, Видатковими накладними від 20.08.2010 року, Банківськими виписками, а також розрахунком позовних вимог.

Представник відповідача пояснив суду, що основний борг та пеня проплачені ним ще до пред’явлення  позову, надавши при цьому оригінали Платіжних доручень від 04.07.2011 року, від 11.07.2011 року, від 15.07.2011 року, від 19.07.2011 року, тому просить суд не стягувати судові витрати.

.

Заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у спорі 24.11.2009 року було укладено договір  поставки, у відповідності до якого позивач  (постачальник) зобов’язується передавати у власність покупця (відповідача) товар згідно накладних відповідно до замовлень, а покупець (відповідач) зобов’язується приймати та оплачувати товар, вказаний у накладних (пункт 1.1 договору).

Згідно з пунктом 1.3 договору асортимент, кількість та ціна товару  вказуються в накладних, які є невід’ємною частиною договору. Так, подані позивачем видаткові накладні від 20.08.2010 року повністю підтверджують отримання відповідачем товару на суму: 2067,44 грн. (накладна №РНЗ-0000586), 3762,80 грн. (накладна №РНЗ-0000579), 3762,80 грн. (накладна №РНЗ-0000578), 3770,80 грн. (накладна №РНЗ-0000577), 3770,80 грн. (накладна №РНЗ-0000576), а загальна сума складає 17134,64 грн.

Згідно з пунктом 2.5 договору товар вважається прийнятим за якістю та за кількістю з моменту підписання сторонами відповідних накладних. Суд вважає підтвердженим факт отримання товару на суму 13363,84 грн. з огляду на підписання всіх перелічених накладних представником відповідача.

Розділом 4 цього ж договору передбачений порядок проведення розрахунків між сторонами, зокрема, пункт 4.1 визначає строк оплати –з відстрочкою платежу 20 (двадцять) календарних днів. Тобто, враховуючи підписання всіх перелічених накладних 20.08.2011 року, оплата за отриманий товар повинна була бути проведена у строк до 09.09.2010 року.

Однак, всупереч узгодженому сторонами строку оплати відповідачем сплачено 12000 грн. (банківські виписки від 13.09.2010 року, від 04.10.2010 року,  від 11.10.2010 року, від 18.10.2010 року містяться у матеріалах справи).

Враховуючи виконання відповідачем свого зобов’язання не у повному обсязі, позивач звернувся до нього з претензією від 20.06.2011 року №701 з вимогою оплатити решту заборгованості, яка складає суму 5134, 25 грн., а у зв’язку з неоплатою такої –до господарського суду з позовом про примусове стягнення основного боргу, нарахувавши при цьому штрафні санкції.

У ході судового процесу судом встановлено, що відповідачем сплачено основний борг  та пеню повністю (подано оригінали платіжних доручень №621 від 04.07.2011 року, №647 від 11.07.2011 року, №676 від 15.07.2011 року, №690 від 19.07.2011 року –на загальну суму 5167,65 грн.), тобто ще до подачі позову (позов подано 02.08.2011 року).

Відтак, враховуючи подану позивачем відмову від позову (заява від 09.08.2011 року №895), у частині стягнення основного боргу та пені,  яка підтверджена банківськими виписками, поданими позивачем –з одного боку, та оригіналами платіжних доручень, поданими відповідачем –з іншого боку,  суд у відповідності до п.4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження у справі з віднесенням судових витрат у цій частині на позивача, роз'яснивши сторонам наслідки цієї процесуальної дії відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо нарахованих позивачем 621,92 грн. річних та 683,45 грн. втрат від інфляції, то вони підлягають до стягнення судом з відповідача на підставі пункту 5.2 договору, відповідно до якого у разі прострочення  терміну оплати товару продавець (позивач) має право вимагати від покупця (відповідача) суму боргу з урахуванням індексу інфляції, нарахуванням відсотків річних в розмірі 17% (ст. 625 Цивільного кодексу України), поряд із сплатою штрафних санкцій, передбачених п.п. 5.1, 5.3 договору, а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, заборгованість у частині стягнення 621,92 грн. річних та 683,45 грн. втрат від інфляції повністю підтверджена матеріалами справи, її нарахування перевірено судом, а відтак підлягає до стягнення на підставі згаданих норм права.

На підставі викладеного, керуючись,  п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст.  44, 49, 78, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити  частково.

2. Стягнути з Полянського сільського споживчого товариства (код ЄДРПОУ: 01778948, Закарпатська область, Свалявський район, с. Поляна, вул. Духновича, 123) на користь Державного підприємства Луцький спиртогорілчаний комбінат  (код ЄДРПОУ: 05515312, м. Луцьк, вул. Ковельська, 67) суму 1305, 37 грн. (одну тисячу триста п’ять грн. 37 коп.), з яких 621,92 грн. річні та 683,45 грн. втрати від інфляції, а також 59,12 грн. (п’ятдесят дев’ять   грн. 12 коп.) на відшкодування судових витрат, у тому числі 13,05 грн. держмита та 46,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

3. У частині решти позовних вимог провадження у справі припинити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                         Л. М. Якимчук

Повний текст рішення виготовлено і підписано 26.08.2011 року.