ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

29.08.2011                                                             Справа  № 11/91

Розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  "Фудс Фрост Україна", м.Виноградів

До відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Апша-Технокат", с.Верхнє Водяне Рахівського району

До відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю  "Комет - А.В." с.Верхнє Водяне Рахівського району

Про стягнення  605689,52  гривень.

                                                         Суддя   Якимчук Л.М.

За участі представників сторін:

Від позивача –ОСОБА_1, адвокат;

Від відповідача 1 –не з’явився;

Від відповідача 2 –не з’явився.

Суть спору:  Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 605689,52 грн., з яких 576297,54грн. вартість неповернутої  сировини та готової продукції відповідно до договору №05/09 від 23.09.2009,  9426,02грн. три проценти річних, 19618,46грн. інфляційні, 347,50грн. штрафні санкціі у вигляді 1% пені, а також 60000грн. у відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві та доповненнях до неї.

Зазначає, що між позивачем та відповідачем 1 укладено Договір №05/09  на виготовлення продукції з давальницької сировини, за умовами якого відповідач зобов’язувався виготовити з наданої позивачем сировини продукцію згідно специфікацій.

На виконання умов договору позивачем передано відповідачу сировини на загальну вартість 765792,10 грн. Цей факт підтверджується накладними: №РН-0000001 від 28.10.2009, №РН-0000002 від 27.11.2009, №РН-0000003 від 25.12.2009, №РН-0000001 від 19.01.2010, №РН-0000002 від 29.03.2010, №РН-0000003 від 28.04.2010.

Відповідач частково виконав умови договору, передавши позивачу готову продукцію згідно з Актами здачі-прийняття робіт (містяться у матеріалах справи), однак не повернув при цьому сировини та продукції згідно специфікацій та актів на загальну суму 576297,54 грн.

Направлена на адресу відповідача 1 претензія з вимогою про сплату згаданої суми, залишена ним без належного реагування, тому позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 576297,54 грн. вартості продукції та сировини, а також 9426,02 грн. річних, 19618,46 грн. втрат від інфляції та 347,50 грн. пені, повністю підтверджених поданими ним доказами, на підставі ст.ст.526,625 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача 1 заперечив проти задоволення позову повністю з підстав, вказаних у відзиві на нього та додаткових письмових поясненнях.

Зокрема, зазначив, що сировини, вартість якої просить відшкодувати позивач, товариство не  отримувало, про що свідчить відсутність документації про приход продукції по бухгалтерських  обліках. Підкреслює також, що позивач не надав товаротранспортних документів, що свідчили б про передачу сировини відповідачу 2, сертифікатів якості на деревину також не подано, тому, вважає представник, позов ґрунтується виключно на фіктивних документах та фактах, а тому не підлягає до задоволення.

Крім того, вважає неможливим стягнення з відповідача заборгованості у грошовому еквіваленті, з огляду на передбачення  договором зобов’язання передати продукцію, тобто відповідно до діючого законодавства позивач може вимагати повернення давальницької сировини в натурі та відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов’язання.

Стосовно тверджень позивача про втрату господарського інтересу зазначає, що вони не можуть бути прийняті судом, у зв’язку з відсутністю доказів, які б таке підтверджували (розірвання контракту на поставку готової продукції, зміну кон’юнктури ринку тощо).

Залучений судом до участі у справі  відповідач 2 заперечив проти задоволення позову повністю з підстав, вказаних у відзиві на позов.

Представник відповідача пояснив суду, що жодних правовідносин з позивачем у його довірителя нема, жодних договорів чи інших правочинів між ними укладено не було, а відтак вважає що з відповідача 2 не може бути стягнуто на користь позивача спірну заборгованість, з огляду на відсутність правових підстав.

Щодо наявних у матеріалах справи договорів купівлі-продажу, укладених між відповідачами, пояснює, що їх не може бути прийнято як доказ передачі будь-яких інших зобов’язань (прав вимоги тощо), окрім майна, яке за цими договорами відчужене, а відтак вважає, що з ТОВ „Комет А.В.”  не може бути стягнуто спірну суму.

Ознайомившись з відзивами та письмовими поясненнями відповідачів, представник позивача заперечив проти таких з підстав, зазначених у додаткових поясненнях.

Стосовно доводів відповідача про неукладення договору пояснює, що вони є хибними, оскільки такий договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками, а відтак вважається укладеним у розумінні ст. 639 Цивільного кодексу України.

Доводи представника  відповідача 1 стосовно неможливості заявлення вимоги про стягнення спірної суми у грошовому еквіваленті також вважає необґрунтованими, з огляду  на приписи ст. 612 Цивільного кодексу України, яка передбачає право кредитора відмовитися від виконання зобов’язання, якщо воно втратило для нього інтерес. Додатково пояснив, що передана сировина без належного зберігання втрачає свої  якісні характеристики та не відповідає стандартам, необхідним для виготовлення готової продукції згідно укладеного між сторонами договору, відтак втрату інтересу вважає підставною, а ст. 612 Цивільного кодексу України такою, що підлягає до застосування до даних правовідносин.

Крім того, зазначає, що у надісланій відповідачу 1 претензії також було поставлено вимогу про стягнення суми у грошовому еквіваленті, однак заперечень на цю претензію стосовно виконання зобов’язання в натурі чи інших унеможливлюючих грошове стягнення обставин відповідачем 1 надіслано не було.

Представник відповідача 1, ознайомившись з висновком прокуратури Закарпатської області за результатами проведеної перевірки за встановленими у справі обставинами, що могли б свідчити про фіктивність документів, подав додаткові заперечення проти позову.

Вважає, що як ТОВ „Апша-Технокат”, так і ТОВ „Комет А.В.” є неналежними відповідачами, з огляду  на те, що органом управління першого є голова ліквідаційної комісії –арбітражний керуючий Савчук І.В., а другий не став правонаступником ТОВ „Апша-Технокат”, оскільки наявні у матеріалах справи договори купівлі-продажу свідчать лише про продаж визначеного у них майна, тобто є загальними цивільно-правовими угодами, які не можуть вважатися доказом правонаступництва всіх прав і обов’язків товариства.

Заслухавши представників позивача та відповідачів, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Фудс Фрост Україна" (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Апша-Технокат", с.Верхнє Водяне Рахівського району (відповідачем 1) укладено Договір №05/09 від 23.09.2009 року про виготовлення продукції з давальницької сировини, за умовами якого замовник (позивач) доручає виконавцеві (відповідачу 1), а виконавець приймає на себе зобов’язання виготовити з наданої давальницької сировини та передати Замовникові продукцію згідно специфікацій (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом  1.1.1 договору замовник зобов’язується прийняти та оплатити вартість виконаних робіт.

Розділом 2 договору передбачено обов’язки сторін за договором, зокрема, зобов’язання позивача надати відповідачу 1 сировину, необхідну для виготовлення продукції, не пізніше 5 календарних днів з моменту підписання договору; прийняти виготовлену з  давальницької сировини продукцію і оплатити виконані роботи в строки, установлені договором, –з одного боку та зобов’язання відповідача 1 протягом терміну, визначеному у додатках, виготовити продукцію, що відповідає вимогам, викладеним у специфікаціях (пункт 2.2.1 договору) –з іншого боку. Згідно з Додатком до договору №05/09 від 25 вересня 2009 року сторони договору узгодили згаданий пункт шляхом встановлення обов’язку відповідача 1 виготовити продукцію, що відповідає вимогам, викладеним у специфікаціях, протягом 45 робочих днів з моменту отримання від позивача сировини.

На виконання вказаних умов договору  позивачем надано відповідачу сировину для виготовлення готової продукції  (накладні на відпуск давальницької сировини №РН-0000001 від 28.10.2009, №РН-0000002 від 27.11.2009, №РН-0000003 від 25.12.2009, №РН-0000001 від 19.01.2010, №РН-0000002 від 29.03.2010, №РН-0000003 від 28.04.2010, №РН-0000002 від 29.10.2009, №РН-000003 від 08.12.2009, №РН-000004 від 16.12.2009, №РН-000005 від 24.12.2009, №РН-0000001 від 05.03.2010, №РН-000006 від 30.03.2010, №РН-0000007 від 31.03.2010 містяться у матеріалах справи). Перераховані накладні підписано сторонами договору та свідчать про отримання відповідачем 1 давальницької сировини на загальну суму  765792,10 грн.

Судом встановлено, що відповідачем було частково перероблено давальницьку сировину, про що свідчать подані позивачем Акти здачі-приймання робіт по переробці деревини за вересень 2009 року, за січень 2010 року, за лютий 2010 року, за березень 2010 року, за квітень 2010 року, а також накладні приймання-передачі готової продукції №РН-0000010 від 29.10.2009,  №РН-0000012 від 29.12.2009.

Однак, відповідачем 1 не виконано свого обов’язку перед позивачем щодо передачі готової продукції у вигляді: „пиломатеріал бук” –269,00 м.куб., „пиломатеріал дуб” –35,18 м. куб., „пиломатеріал ясень необрізаний” –40 м.куб. (акт за квітень 2010 року).

Також відповідачем 1 не повернуто надану позивачем для переробки сировину: „бук пиловник” –121,83 м.куб., „дуб пиловник” –15,30 м.куб.

Загальна вартість готової продукції та сировини, неповернутої позивачу, становить 576297,54 грн.

Згідно з пунктом 3.1 договору позивач сплачує відповідачу 1 винагороду за виготовлення продукції в розмірі та на умовах, визначених у додатках. Приймання-передача виготовленої продукції оформляється актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами (пункт 4.2 договору).

Виконані відповідачем 1  роботи оплачені позивачем у порядку, визначеному  договором, що підтверджено Квитанціями до прибуткового касового ордера №№17, 19, 20, 31, 34, 35, 36, 41, 48, 53, 55, 58, 61, 63, 64, 67, 69. Загальна сума проведених розрахунків становить 143698,14 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем 1 по справі своїх зобов’язань щодо повернення готової продукції та сировини, позивач звернувся до нього з претензією від 03.05.2010 про перерахування вартості продукції та сировини у розмірі 576297,00 грн., однак претензія залишена відповідачем 1 без належного реагування, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення цієї заборгованості у примусовому порядку.

Заслухавши доводи представників сторін та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступним обґрунтуванням.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До    виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За своєю правовою природою, укладений між позивачем та відповідачем 1 договір, є договором підряду.

Згідно частини першої ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

У даному випадку матеріалами справи повністю підтверджено прострочення відповідачем 1 виконання свого зобов’язання щодо виготовлення готової продукції та повернення сировини на загальну суму 576297,54 грн., зокрема:

- додатком до договору від 25.09.2009 року встановлено, що готова продукція повинна бути виготовлена відповідачем 1 протягом 45 робочих днів з моменту отримання сировини;

- наявні у матеріалах справи накладні на відпуск давальницької сировини, підписані відповідачем 1, свідчать про отримання ним сировини;

- направлена позивачем претензія від 03.05.2010 залишена без реагування.

Відтак, суд констатує прострочення виконання зобов’язання відповідача 1 за договором у частині повернення готової продукції та наданої сировини на загальну суму 576297,54 грн. у встановлений договором строк у розумінні ст.ст. 612, 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2. ст. 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення  боржника  виконання  втратило інтерес  для  кредитора,  він  має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Ідентичну норму містить і Цивільний кодекс України (ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 841 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник   зобов'язаний   вживати   усіх   заходів   щодо збереження майна,  переданого йому замовником,  та  відповідає  за втрату або пошкодження цього майна.

У судовому засіданні присутній представник відповідача 1 підтвердив, що сировина і готова продукція відсутні.

Отже, на підставі згаданих норм права з відповідача 1 на користь позивача належить стягнути суму 576297,54 грн. неповернутої готової продукції та сировини, яка повністю підтверджена матеріалами справи.

На підставі пункту 5.3 договору, відповідно до якого за перевищення передбачених договором строків виконання робіт виконавець (відповідач 1) сплачує замовнику (позивачу) пеню в розмірі 1% вартості робіт за кожен день прострочення, з відповідача 1 на користь позивача належить також стягнути 347,50 грн. пені за період з 05.07.2010 року по 20.11.2010 року, нарахування якої перевірене судом.

Стосовно задоволення позовних вимог у частині стягнення 9426,02 грн. річних та 19618,46 грн. втрат від інфляції, нарахованих позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України належить відмовити з огляду на те, що у даному випадку відсутні грошові зобов’язання.

У позові до Товариства з обмеженою відповідальністю  "Комет - А.В." належить відмовити з огляду на непідтвердження матеріалами справи переходу прав та обов’язків Товариства з обмеженою відповідальністю  „Апша-Технокат” до ТОВ „Комет –А.В.” Подані ж сторонами договори купівлі-продажу, укладені між відповідачами, свідчать лише про продаж майна, тобто вони є цивільно-правовими угодами, які не можуть підтверджувати правовідносин правонаступництва між відповідачами. Жодних інших доказів про перехід права вимоги за договором №05/09 про виготовлення продукції з давальницької сировини сторонами не подано, відтак у суду відсутні правові підстави для стягнення спірної суми з відповідача 2.

Доводи відповідача 1 стосовно неотримання сировини,  а також не укладення договору №05/09, належить відхилити з огляду на спростування таких фактів наявними у справі договором, видатковими накладними, а також висновком Прокуратури Закарпатської області від 25.06.2011 року №07/1-665вих-11, у якому до того ж зазначено, що прокуратурою не здобуто жодних даних, які б свідчили про повернення сировини позивачу по даній справі, а також вказано, що твердження позивача відповідають фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене,  суд вважає доведеним  отримання відповідачем 1 сировини та підписання ним спірного договору (підпис уповноваженої особи міститься у договорі).

Позивач також просить стягнути з відповідача, як судові витрати, 60 тис. грн. у відшкодування сплати послуг адвоката. У підтвердження таких витрат надав суду Договір  про надання юридичної допомоги від 19.11.2010 року  №4/10-ГС, Платіжне доручення №145 від 22.11.2010 року, а також Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №21/556, видане на ім"я ОСОБА_1

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". До таких правовідносин слід також застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом N 6/У1 від 12.10.99 р., які на підставі статей 15, 16 Закону "Про адвокатуру" є нормативно-правовим актом і обов'язкові для виконання.

Пунктом 2 ст. 33 Правил встановлено принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка тощо.

Відповідно до пункту 12 Роз’яснення  Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” № 02-5/78, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним; за таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Вказане у повній мірі стосується і оплати послуг адвоката, відшкодування якої може бути зменшене  господарським судом у  випадку встановлення її неспіврозмірності.

На думку суду, послуги адвоката щодо здійснення захисту інтересів позивача у даній справі є завищеними та неспіврозмірними, у зв’язку з чим підлягають відшкодуванню частково, у сумі 30000 грн.  

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити  частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Апша-Технокат"  (код ЄДРПОУ: 30886233, Закарпатська область, Рахівський район, с. Верхнє Водяне, вул. Плеханова, 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  "Фудс Фрост Україна"  (код ЄДРПОУ: 35798854, Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Чапаєва, 22) суму 576645,64 грн. (п’ятсот сімдесят шість тисяч шістсот сорок п’ять грн. 64 коп.), з яких 576297,54 грн. вартість неповернутої сировини та готової продукції, 347,50 грн. пені, а також 5766,45 грн. у відшкодування витрат по оплаті держмита 224,55 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 30000 грн. у відшкодування витрат, пов’язаних з наданням послуг адвоката.  

3.          В іншій частині позову до товариства з обмеженою відповідальністю "Апша-Технокат" належить відмовити.

4.          У позові до товариства з обмеженою відповідальністю "Комет - А.В." відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                         Л. М. Якимчук

Повний текст рішення виготовлено і підписано 02.09.2011 року.