ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

31.08.2011                                                             Справа  № 11/95

Розглянувши матеріали справи

За позовом  Приватного підприємства "Дельта", с.Косонь Берегівського  району

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю  "Італтекс", с.Батрадь Берегівського району

За участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного підприємства "Бало", с.Запсонь  Берегівського району

Про стягнення  1928720  гривень збитків (згідно з заявами про збільшення позовних вимог)

Та за зустічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Італтекс", с.Батрадь Берегівського району

до відповідача Приватного підприємства "Дельта", с.Косонь Берегівського району

Про визнання договору оренди №2 від 01.02.2010  недійсним.

                                         Cуддя  Якимчук Л.М.

За участі представників сторін:

від позивача -  Товт М.М., директор, ОСОБА_1, адвокат.

від відповідача - ОСОБА_2, представник по дов. від 20.12.2010 року ;  

від третьої особи - не з’явився;

Суть спору: Приватне підприємство "Дельта" звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Італтекс" про стягнення 1904720грн. збитків, заподіяних внаслідок пожежі в орендованому останнім приміщенні.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Італтекс" подало зустрічний позов до Приватного підприємства "Дельта" про визнання договору оренди № 2 від 01.02.2010  недійсним.

Позивач за первісним позовом заявою від 19.07.2011 року збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 1928720 грн. завданих збитків.

Позивач за первісним позовом свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачу відповідно до договору оренди від 01.02.2010 передано в оренду строком на 35 місяців готельно-ресторанний комплекс "Віта”, розташований за адресою : Берегівський район, с.Косонь, вул.Кошути, 172. Однак, внаслідок пожежі 07.02.2010, приміщення було знищено, чим йому завдано збитків на суму 1904720, в тому числі затрати необхідні для відновлення готельно-ресторанного комплексу складають  1788220 грн. і 116500 грн.- вартість майна переданого в оренду. Причиною виникнення пожежі було коротке замикання електромережі та обігрівального приладу, залишеного увімкнутим персоналом готелю в одному з номерів на прохання клієнта., що підтверджується актом про пожежу від 07.02.2010 та постановою про відмову в порушенні  кримінальної справи Берегівського ОВ ГУМНС України від 09.02.2010. Вартість відновлювальних робіт встановлена проектно-кошторисною документацією. Позивач зазначає, що відповідно до  п.7.1 договору орендар зобов’язаний застрахувати орендований об’єкт протягом 2-х днів після підписання акту прийому-передачі, однак об’єкт не застрахував, чим позбавив його можливості отримати страхове відшкодування. Орендар також зобов’язаний виконувати правила техніки безпеки та пожежної безпеки, чого ним зроблено не було. Згідно вказаного пункту орендар особисто несе відповідальність зо недотримання цих вимог та несе повну матеріальну відповідальність за збереження орендованого об’єкту. Згідно п.8 договору об’єкт мав бути повернутий орендодавцю в тому ж стані в якому був переданий в оренду, а п 9.2 договору передбачено, що сторона, яка своїми діями завдала збитків іншій стороні, повинна відшкодовувати їх у повному обсязі. Не звільняється орендар від відповідальності  за невиконання або не належне виконання своїх обов’язків за договором оренди і у разі, якщо збитки нанесені обставинами, що знаходяться поза контролем сторін(п.11.1 договору).

          Посилаючись на ст..ст. 283, 285 Господарського кодексу України, ст.ст.22, 611 п.4, 614, 759-767 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача на його користь завдані збитки.

          Заявою від 04.03.2011 позивач збільшив позовні вимоги на 14000 грн.-сума орендної плати не сплаченої за період лютий-липень 2010 року, а заявою від 18.07. 2011 збільшив позовні вимоги ще на 10000 грн.- сума орендної плати не сплачена за березень-липень 2011 року.

          Відповідач у відзиві на позов та його представники у судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема, відповідач зазначає, що у акті про пожежу від 07.02.2010 вказано, що причина пожежі є ймовірною, а не встановленою. Стаття 323 Цивільного кодексу України встановлює, що ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. Стверджує, що договір оренди від 01.02.2010 між сторонами не укладався. Засновники ТОВ „Італтекс”, реєструючи його, мали намір проводити зовсім іншу діяльність (переважно шиття одягу), а тому в діючому статуті  ТОВ „Італтекст” не передбачено таких видів діяльності  як надання готельних чи ресторанних послуг. Вказаний гоельно-ресторанний комплекс орендував ОСОБА_3, який був колишнім директором ТОВ „Італтекс”, договір оренди було  пізніше переоформлено з метою незаконного відшкодування збитків за рахунок товариства. Оскільки договір оренди від 01.02.2010 укладений з іншою метою (покладання відповідальності на ТОВ „Італтекс”) ніж реального настання наслідків які ним передбачалися (оренди майна для проведення підприємницької діяльності в сфері ресторанно-готельних послуг), тому цей договір у відповідності до ст..ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України є недійсним. Крім того, відповідач зазначає, що наданий позивачем кошторисний розрахунок не містить даних про вартість ринкових цін на будівельні матеріали які необхідні  для відновлення, тому сума яка визначена розрахунком не  може вважатись достовірною., що суперечить вимогам ст. 623 Цивільного кодексу. У розрахунку вказані обсяги та види робіт для відновлення, які викликають сумнів в тому, що їх дійсно необхідно виконувати.

          Окрім того, відповідач подав зустрічний позов  про визнання недійсним договір оренди № 2 від 01.02.2010 з  підстав, викладених у відзиві на позов, додатково зазначивши, що на день пожежі  приміщення орендував особисто ОСОБА_3(колишній директор товариства) для власних потреб.

          Директор  ПП „Бало”, третя особа,  у письмовому пояснені та доповненні до нього   вказав, що  він був одночасно директором ТОВ „Італтекс” та ПП „Бало”. Він підписував договір оренди від 01.02.2010 від ТОВ „Італтекс”, а також акт про нанесену шкоду від пожежі. Практично вся будівля і майно, яке було в ньому знищені вогнем. Власник товариства Гамборотто обіцяв відновити комплекс, у зв”язку з чим потребував від директора ПП „Дельта” виготовити проектну документацію по відновленню об'єкта. Орендну плату продовжували оплачувати по липень 2010 року, вона перераховувалась  позивачу через ПП „Бало”, тобто ТОВ „Італтекс” перераховувало кошти  ПП „Бало”, а воно  у свою чергу ПП „Дельта”. Плата за комунальні послуги перераховувалась у такому ж порядку. Через деякий час Гамборотто привіз італійця на  прізвище Праделла, який заявив , що він має  такі ж права як і Гамборотто , а оскільки у нього не має грошей, то реконструкцію готельного комплексу проводити не буде і відшкодовувати теж.

          Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд

                                                 В С Т А Н О В И В :

          Між сторонами у спорі 01.02.2010  укладено договір оренди №2 нежитлового приміщення, предметом якого є передача орендодавцем орендарю у строкове платне користування готельно-ресторанного комплексу „Віта”, площею 280 кв.м,  розташованого в с.Косонь, вул..Лайоша Кошути, 172 Берегівського району. Об’єкт оренди належить орендодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу на нерухоме майно, зареєстроване Берегівським РБТІ.

          У пункті 2.1 договору вказано, що об’єкт передається для використання його в господарській діяльності для реалізації продовольчих та підакцизних товарів, а також для надання готельних послуг..

          Об”єкт вважається переданим орендарю з моменту підписання акту прийому-передачі. (п. 3.1 договору). У пункті 4.1 зазначено, що строк оренди становить 35 місяців з моменту підписання акту прийому-передачі об”єкта.

          На виконання умов договору  позивач передав відповідачу вказаний об’єкт 01.02.2010, що підтверджується актом прийому-передачі.

Однак, 07.02.2010 у приміщенні орендованого об’єкту виникла пожежа, внаслідок чого було знищено частково приміщення та майно, передане в оренду. Причиною пожежі, згідно акту про пожежу, складеного Відділенням Державного пожежного нагляду Берегівського району Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Закарпатській області від 07.02.2010,  було коротке замикання електромережі –електрообігрівального приладу. Така ж причина виникнення пожежі зазначена і у Постанові про відмову у порушенні кримінальної справи Берегівського РВ ГУ МНС України від 09.02.2010.

Відповідно до Акту опису майна знищеного пожежею від 10.02.2010, складеного комісією у складі директора ПП „Дельта” та Директора ТОВ „Італтекс”, голови сільради с. Косонь та офіціантки, знищено все майно, передане в оренду згідно Акту прийому-передачі від 01.02.2010 до Договору оренди №2, загальна вартість якого складає 116500 грн.

Позивач у підтвердження суми завданих збитків знищенням готельно-ресторанного комплексу подав зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, згідно з яким вартість відновлювальних робіт складає 1788220 грн., і просить суд стягнути загальну суму збитків у розмірі 1904720 грн.

Позов підлягає до задоволення частково, з огляду на наступне.

Пунктом 7.1 договору орендар взяв на себе зобов’язання виконувати правила техніки безпеки та пожежної безпеки, особисто нести відповідальність за недотримання вимог вказаних правил.

У пункті 8 договору зазначено, що об’єкт повинен бути повернутий орендодавцю у такому ж стані, в якому він був переданий в оренду, а пунктом 9.2 договору встановлено, що сторона, яка своїми діями завдала збитків іншій стороні, повинна відшкодувати їх у повному обсязі. Відшкодування збитків не звільняє від виконання інших обов’язків, встановлених цим договором.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване  майно  відповідно до  умов договору,  запобігаючи його псуванню або пошкодженню,  та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендар  відшкодовує  орендодавцю  вартість   орендованого майна  у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 4 ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу одним з правових наслідків, які настають у разі порушення зобов'язання, встановлених  договором або законом є  відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності  її  вини  (умислу  або  необережності),  якщо  інше  не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність  своєї  вини  доводить  особа,  яка   порушила зобов'язання.

Нормами ст.ст. 16, 22 Цивільного кодексу України встановлено загальні засади відшкодування збитків, як одного із способів захисту цивільних прав і інтересів судом.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному розмірі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Системний аналіз норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що регламентують умови та порядок відшкодування збитків за порушення зобов’язань, показує, що для застосування такої міри відповідальності необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення:  протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою та понесеними збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності.  

Матеріалами справи встановлено, що на сьомий день після передачі об’єкта в оренду відповідачу виникла пожежа від короткого замикання електромережі –обігрівального приладу, залишеного увімкнутим персоналом готелю  в одному з номерів. Таким чином, пожежа виникла внаслідок протиправної поведінки та вини відповідача, чим позивачу завдано шкоду (причинний зв"язок).

Для визначення суми збитків, завданих позивачу, судом призначалася судова будівельно-технічна експертиза, згідно висновку якої орієнтована вартість відновлювальних робіт, які необхідно виконати у готельно-ресторанному комплексі „Віта” після пошкодження пожежею, становить 1590132 грн. (висновок експертизи №99 від 10 червня 2011 року).

У судовому засіданні 17.08.2011 експерт, який проводив експертизу, підтримав свій висновок та надав вичерпні відповіді на запитання представників сторін та суду.

Таким чином, суд вважає, що у діях відповідача наявні всі елементи цивільного правопорушення, склад яких є необхідним для застосування відповідальності –відшкодування збитків, а відтак з відповідача належить стягнути на користь позивача вартість відновлювальних робіт готельно-ресторанного комплексу, визначену висновком судової експертизи, а також вартість знищеного пожежею майна,  яка визначена у згаданому Акті від 10.02.2010.

Разом з тим, у стягненні 24000 грн. орендної плати, заявлених позивачем як збільшення позовних вимог, належить відмовити, оскільки стягнення орендної плати не було позовною вимогою, а відтак не може бути збільшенням у розумінні ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, однак позивач не позбавлений права заявити таку у порядку окремого позовного провадження.

У задоволенні зустрічного позову належить відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьої, п’ятою, шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

         Згідно ч.ч.2, 5 ст. 203 ЦК України особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Саме такі підстави позивач за зустрічним позов наводить, мотивуючи визнання договору недійсним та з посиланням на ст. 216 Цивільного кодексу України вважає, що він не створює юридичних наслідків..

Однак, вказане повністю спростовується наступними доказами:

-          договором, пунктом 2.1 якого визначено, що об’єкт передається орендарю для використання його в господарській діяльності для реалізації продовольчих та підакцизних товарів, а також для надання готельних послуг;

-          статутом ТОВ „Італтекс”, розділом 2 якого визначено предмет діляності товариства, зокрема, роздрібна торгівля, оренда об’єктів нерухомості, а також будь-які інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством. Пунктом 2.4 Статуту  визначено, що види діяльності, які потребують спеціального дозволу (ліцензії), будуть здійснюватися після отримання дозволу у встановленому законодавством України порядку;

-          укладений між сторонами договір від орендаря, ТОВ „Італтекс”, підписав директор ОСОБА_3 та скріпив підпис печаткою. Зазначене ОСОБА_3 підтвердив у судовому засіданні та надав до матеріалів справи письмове пояснення і доповнення до нього, нотаріально засвідчені, у яких підтвердив факт укладення договору та обставини виникнення пожежі.

Таким чином, викладені у зустрічному позові обставини не знайшли свого підтвердження,  а відтак у суду немає правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивач за первинним позовом належними доказами довів ті обставини, на які він посилається в обґрунтування свого позову, відповідач їх не спростував, а обставини зустрічного позову не знайшли свого підтвердження.

   З огляду на викладене, керуючись ст.ст.32, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В  И Р І Ш И В :

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Італтекс" (код ЄДРПОУ: 35771446, Закарпатська обл., Берегівський район, с. Батрадь, вул. Сечені, 1А) на користь Приватного підприємства "Дельта" (код ЄДРПОУ: 13583824, Закарпатська обл., Берегівський район, с.Косонь, вул. Кошута, 172) 1706632,00  грн. збитків, а також 17066,32 грн. у відшкодування витрат по оплаті держмита, 208,84 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 11946,15 грн. у відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою експертизи.

3.          У іншій частині первісного позову відмовити.

4.   У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача за зустрічним позовом.

5.          Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                         Л. М. Якимчук