ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

27.02.2008                                                             Справа  № 11/234

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Винодел Молдови компані”, м. Київ

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1,                   м. Ужгород

про  стягнення 66723,88 грн.

Суддя Л.М. Якимчук

Представники:

від позивача:       Митяй А.О., представник, довіреність від 13.08.2007

від відповідача:   не з'явився

СУТЬ СПОРУ:  Товариство з обмеженою відповідальністю „Винодел Молдови компані”, м. Київ звернулося до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1, м.Ужгород про  стягнення  24029,28 грн. заборгованості за одержаний товар згідно договору від 01.10.2005 № 5/250, а також 7621,67 грн. інфляційних, 1623,46 грн. 3% річних, 9420,19 грн. пені та 24029,28 грн. штрафу, всього 66723,88 грн. (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

          Позивач просить також стягнути з відповідача 4691,19 грн. збитків на підставі ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, які складаються з суми витрат на відрядження представників до суду.

          Відповідач письмовий відзив на позов суду не подав,  але у судовому засіданні 10.01.2008 суму основного боргу визнав.

          У судовому засіданні 10.01.2008 оголошувалась перерва до 10 годин 40 хвилин  18.01.2008.

                    Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Між  сторонами у спорі 01 жовтня 2005 року укладено договір № 5/250 умовами якого передбачено, що постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність  покупця (відповідача) товар згідно накладних, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах даного договору.

          На виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу згідно товаро-транспортної накладної № 960660, серія 01 АААГ від 04.10.2005 (довіреність № 881252, серія ЯЛЛ від 05.10.2005), видаткової накладної    № КВМ -290193 від 04.10.2005, на загальну суму 10518,54 грн.; згідно видаткової накладної № КВМ -290370 від 20.10.2005 (довіреність № 881254, серія ЯЛЛ від 21.10.2005) на загальну суму 13874,78 грн.

          З цієї партії товару повернуто товар на суму 364 грн. (прибуткова накладна  № КВМ 000881 від 01.11.2005).

          Отже, відповідач повинен був оплатити товар, отриманий від позивача на загальну суму 24029,28 грн.

          Позивач стверджує, що відповідач повинен оплатити одержаний товар протягом 30 днів з моменту поставки товару, посилаючись на п. 5  договору.

          Однак, відповідач надав суду свій примірник договору в пункті 5 якого вказаний строк оплати  90 днів з моменту отримання товару.

          Виявлено також розходження у пункті 6.2 договору. У вказаному пункті договору, поданого позивачем вказано, що за несвоєчасну  оплату товару більш ніж на двадцять  календарних днів покупець  додатково  сплачує штраф в розмірі 100% від суми невиконаного обов'язку.

          У цьому ж пункті договору, поданого відповідачем вказано, що виплата неустойки (штрафу, пені) не звільняє від виконання зобов'язань по цьому договору.

          При таких обставинах суд вважає, що  сторони не досягли згоди щодо умов договору, викладених у пунктах 5 і 6.1., зокрема, щодо строків оплати отриманої  партії товару та застосування штрафу, тому не приймає їх до уваги.

          Таким чином, суд вважає, що сторони не обумовили строк оплати за отриманий товар, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 2 ст. 530 відповідач зобов'язаний здійснити оплату у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Така вимога була поставлена у претензії від 04.12.2007, отже, строк оплати товару  з врахуванням поштового обігу -до 16.12.2007.

          Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин  повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що  звичайно ставляться.

    До виконання господарських договорів застосовуються  відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням  особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Зазначена стаття кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України.

          Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного  законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Покупець зобов'язаний сплати продавцеві повну ціну переданого товару.

          Оскільки відповідач до цього часу не оплатив отриманий від позивача товар, то суму 24029,28 грн. належить стягнути з відповідача на користь позивача.

          Позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути борг з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних за період з 03.11.2005 по 12.02.2008, які згідно його розрахунку складають відповідно 7621,67 грн. та 1623,46 грн.

          Однак, з відповідача належить стягнути  949,16грн. інфляційних за період з 16.12.2007 по 01.02.2008 та три процентів річних за   період з 16.12.2007 по 12.02.2008.

          Позивач, відповідно до п. 6.1 договору нарахував відповідачу пеню за прострочку  платежу за період з 03.11.05 по 12.02.08 у розмірі 9420,19грн. Однак, до стягнення підлягає пеня нарахована за період з 12.12.07 по 12.02.2008  у сумі 713,65грн.

          Позивач нарахував відповідачу також штраф, посилаючись на п. 6.2 договору. Однак, суд прийшов до висновку, що  сторони в цій частині договору не прийшли до згоди, тому  штраф, нарахований на його підставі не може бути стягнутий.

        Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу  України, ст.ст. 220, 224, 225, 229 Господарського кодексу України боржник, що порушив зобов'язання, повинний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

       Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження  його майна, а також неодержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником (ст.224 Господарського кодексу України, ст. 22 Цивільного кодексу України).

     За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин  і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

      Аналіз  зазначених норм   дає підстави  вважати, що витрати, пов'язані з проїздом, проживанням  представника позивача не є збитками в розумінні цих норм, оскільки  такі витрати  не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться  у необхідному зв'язку з  порушенням відповідачем зобов'язання за договором.

         Безпідставним є також посилання позивача на статтю 44 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказані витрати не відносяться до судових витрат і  тому не підлягають відшкодуванню (розподілу) на підставі статті 49 цього ж кодексу.

          Крім того, ухвалами суду від 22.11.2007, 10.12.2007 та від 12.02.2008  представник позивача у судове засідання не викликався.

          З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 33. 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                    ВСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1                             (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Винодел Молдови компані” (м. Київ, вул. М. Тимошенка, 19, код 32108133) суму 25802,69 грн.;  з яких 24029,28 грн. борг; 949,16 грн. інфляційні; 110,60 грн. три проценти річних; 713,65 грн. пеня, а також 258,02 грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита; 45,63 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3.          В іншій частині позову відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                                          Л.М.Якимчук