ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 липня 2011 р.                                                                                    № 2а-5643/11/1370  

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді                                                              Журомської М.В.

за участю секретаря судового засідання                             Новосада В.М.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за  позовною заявою Фізичної особи-суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області  про  скасування вимоги про сплату боргу,-

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним вище адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області (надалі –УПФУ в Золочівському районі Львівської області), в якому просить суд визнати протиправною вимогу про сплату боргу № Ф-281-1 від 29.10.2010 року, № 152 від 28.01.2011 року та № Ф-99 від 28.04.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач зареєстрована фізичною особою-підприємцем та є платником страхових внесків до Пенсійного фонду України. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що для суб’єктів малого підприємництва застосовується спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності. Крім того, зазначає, що фізична особа підприємець має право обрати оподаткування доходів єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковуються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року платника єдиного податку, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань такого платника податків, а тому платник єдиного податку не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов від 16.06.2011 року № 4921/06-12, в якому проти позову заперечує, з підстав його необґрунтованості та безпідставності. Заперечення обґрунтовані тим, що зобов’язання щодо сплати фізичними особами-підприємцями страхових внесків, які обрали особливий спосіб оподаткування встановлено Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески, в порядку визначеному вказаним Законом.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Додатково пояснив, що позивач є платником єдиного податку. Зазначає, що наступного дня після сплати єдиного податку відділення Державного казначейства України перераховує до Пенсійного фонду України 42% від суми єдиного податку в рахунок сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Отже, при сплаті позивачем єдиного податку, ним також сплачується збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення. В судовому засіданні, в якому брав участь додатково пояснив, що фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), зобов’язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше максимального розміру страхового внеску (обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, загального доходу, з якої сплачуються страхові внески). Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

  Заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач –ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер –НОМЕР_1, зареєстрована державним реєстратором виконавчого комітету Золочівської районної державної адміністрації Львівської області як фізична особа-підприємець та відповідно до ст. 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІV є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Позивач перебуває на обліку в УПФУ в Золочівському районі Львівської області та у відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 17 цього Закону зобов’язана нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У зв’язку із несплатою позивачем в повному обсязі суми нарахованих страхових внесків, відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»УПФУ в Золочівському районі Львівської області винесено вимоги про сплату боргу: № Ф-281-1 від 28.10.2010 року; № 152 від 28.01.2011 року та № Ф-99 від 28.04.2011 року, в яких ставиться вимога про сплату позивачем недоїмки.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІV. Цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, сфера дії якого поширюється на відносини, що виникають суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Виключно вказаним Законом визначаються платники страхових внесків, порядок їх нарахування та сплати.

Згідно з визначенням термінів, що даються у ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», страхові внески –це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону. При цьому, страхувальниками визнаються роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Частина 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачає, що види пенсійного забезпечення, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи її рівня, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення, визначається виключно законами про пенсійне забезпечення.   

Відповідно до ч. 3 ст. 18 цього Закону страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Зобов’язання щодо сплати страхових внесків фізичними особами-суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований, єдиний податок) врегульовано Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

У відповідності до ч. 2 вказаного Закону п. 4 розділу ХV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»викладено в наступній редакції: фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом, а саме: фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), зобов’язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно.

При цьому, сума страхового внеску із врахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше максимального розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Статтею 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Враховуючи законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати на 2010 рік, мінімальний страховий внесок для вказаних вище осіб становить: з 01.07.2010 року –888 грн. х 33,2% = 294 грн. 82 коп.; з 01.10.2010 року –907 грн. х 33,2% = 301 грн. 12 коп.; з 01.12.2010 року –922 грн. х 33,2% = 306 грн. 10 коп.

Сплата страхових внесків здійснюється у строки, визначені ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду.

          Враховуючи те, що згідно з вимогами чинного законодавства України мінімальний розмір страхового внеску встановлено на календарний місяць, сплата страхових внесків здійснюється у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

          Судом встановлено, що позивачу в термін до 20.10.2010 року (з урахуванням сплаченого єдиного податку) належало доплатити до Пенсійного фонду страхові внески в наступних розмірах: за липень –100 грн. 65 коп.; за серпень –252 грн. 82 коп.; за вересень –252 грн. 82 коп.

          Всього за ІІІ квартал 2010 року належало провести доплату страхових внесків в сумі 606 грн. 29 коп., фактично сплачено (зараховано) єдиного податку 59 грн. 64 коп. лише в 2011 році.

          В термін до 20.01.2011 року (з врахуванням сплаченого єдиного податку) належало доплатити страхових внесків за ІV квартал 2010 року в сумі 782 грн. 34 коп., в тому числі: за жовтень –259 грн. 12 коп.; за листопад –259 грн. 12 коп.; за грудень –264 грн. 10 коп.

          За ІV квартал 2010 року страхові внески позивачем не сплачено.

          Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем не сплачено в повному розмірі суми страхових внесків у розмірі не менше мінімального страхового внеску, у зв’язку з чим, УПФУ в Золочівському районі Львівської області направлено вимоги про сплату боргу: № Ф-281-1 від 29.10.2010 року на суму 606 грн. 29 коп. та вимогу № 152 від 28.01.2011 року на суму 782 грн. 34 коп.

          Частина 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачає, що страхові внески фізичною особою –суб’єктом підприємницької діяльності сплачуються щоквартально, протягом 20 календарних днів наступних, за останнім календарним днем звітного кварталу. Граничним днем сплати страхових внесків є 01 квітня року, наступного за звітним.

          Згідно з карткою особового рахунку сума боргу позивача станом на 01.04.2011 року становила 1328 грн. 99 коп., у зв’язку з чим, позивачу направлено вимогу про сплату боргу № Ф-99 від 28.04.2011 року на суму 1328 грн. 99 коп.

          Суми несплачених страхових внесків стягуються у порядку, встановленому статтею 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          За підсумками року, вказані особи подають до органів Пенсійного фонду за місцем взяття на облік звіт (до 1 квітня наступного за звітним роком), за формою згідно з додатком 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року № 26-1.

          На підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п. 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, УПФУ в Золочівському районі Львівської області направлено до позивача вказані вище вимоги про сплату боргу.

Узагальнюючи викладене вище, суд дійшов висновку, що вимоги УПФУ в                     Золочівському районі Львівської області про сплату боргу № Ф-281-1 від 29.10.2010 року, № 152 від 28.01.2011 року та № Ф-99 від 28.04.2011 року є правомірними.

          Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

       В задоволенні позову Фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області  про  скасування вимоги про сплату боргу від 29.10.2010 року № Ф-281-1, від 28.01.2011 року № 152, від 28.04.2011 року № Ф-99 - відмовити.   

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду  через Львівський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку  визначеному  ст.254 КАС України   

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 липня 2011 року

         Суддя                                                                                 Журомська М.В.