ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3229/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Молодецького Р.І.,
при секретарі – Лазаренко У.І.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Яковської Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанов, -
В С Т А Н О В И В:
15 квітня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 05 квітня 2011 року ВП № 23519826 та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 05 квітня 2011 року ВП № 23519826.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що 05.04.2011 року головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Яковською Я.С. винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій. Вважає, що вказані постанови підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням Закону України "Про виконавче провадження".
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову.
У запереченнях відповідач посилався на те, що оскаржувані постанови від 05.04.2011 року винесено правомірно, постанову Полтавської митниці від 29.11.2010 року, у наданий для добровільного виконання строк, боржником не виконано.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Полтавської митниці № 0101/80600/10 від 29.11.2010 року ОСОБА_3 - голову правління ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод", було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених статтею 355 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 8500 грн.
На виконання даної постанови Київським відділом державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження та прийнято постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, з якими позивач не погодився та оскаржує їх до суду.
Вищевказані постанови позивачем отримано 05.04.2011 року особисто у Київському відділі державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 19 Закону визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу, зокрема, за заявою стягувача.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, діючій до 09 березня 2011 року) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Статтею 403 Митного кодексу України передбачено, що штраф повинен бути сплачений особою, що вчинила порушення митних правил, не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови митного органу про накладення штрафу.
З листа Полтавської митниці від 14.12.2010 року вих. № 17/1271 про направлення постанови, адресованого Начальнику Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського МУЮ вбачається, що постанова № 0101/80600/10 по справі про порушення митних правил надіслана позивачеві (вих. 17/1189 від 29.11.2010), оскільки станом на 14.12.2010 року штраф не сплачено.
У зв'язку з вищезазначеним, на виконання статті 404 Митного кодексу України, Полтавською митницею до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського МУЮ направлено оригінал постанови для стягнення заборгованості у примусовому порядку.
21.12.2010 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського МУЮ Демченко С.П., на підставі постанови Полтавської митниці № 0101/80600/10 від 29.11.2010 року, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_3 штрафу в сумі 8500 грн.
Боржнику надано строк для добровільного виконання постанови до 27.12.2010 року.
В термін, наданий для самостійного виконання постановою про відкриття виконавчого провадження, боржником заборгованість не погашено.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Із матеріалів справи вбачається, що постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 05.04.2011 року винесено державним виконавцем в результаті того, що постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 21.12.2010 року, в наданий для добровільного виконання строк, боржником - позивачем у справі, не виконано.
Проте, в ході розгляду справи судом встановлено та підтверджується копією супровідного листа до постанови про відкриття виконавчого провадження, надісланого позивачу державним виконавцем, а також копією конверту зі штампом пошти, що позивач не мав змоги сплатити штраф у наданий строк для добровільного виконання. Оскільки, супровідний про направлення постанови датовано 30.12.2010 року (вих.7/25358), а штам пошти на конверті свідчить про те, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.12.2010 року позивачем отримано лише 11.01.2011 року. Отже, фактично строк для добровільного виконання постанови Полтавської митниці позивачеві не надавався.
12.01.2011 року позивачем до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського МУЮ подано заяву про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з оскарженням постанови Полтавської митниці № 0101/80600/10 від 29.11.2010 року до Ленінського районного суду м. Полтава.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 37 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент застосування) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення.
На виконання вказаної норми Закону 17.01.2011 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського МУЮ Яковською Я.С., на підставі заяви позивача, винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.
17.01.2011 року Ленінським районним судом м. Полтави прийнято рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Полтавської митниці про визнання нечинною та скасування постанови Полтавської митниці від 29.11.2010 року по справі про порушення митних правил № 0101/80600/10 про притягнення до адміністративної відповідальності відмовлено.
Частиною 5 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.
18.02.2011 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського МУЮ Яковською Я.С., на підставі ухвали суду про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3, винесено постанову про поновлення виконавчого провадження.
Згідно статті 403 Митного кодексу України в разі оскарження постанови або винесення на неї подання прокурором штраф повинен бути сплачений особою, що вчинила порушення митних правил, не пізніше п'ятнадцяти днів із дня залишення скарги без задоволення або з дня відхилення подання.
На виконання вказаної норми позивачем 23.02.2011 року було сплачено заборгованість у повному обсязі.
Проте, на виконання вимог статей 28 та 41 Закону України "Про виконавче провадження" головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського МУЮ Яковською Я.С. 05.04.2011 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 41 зазначеного Закону витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій належать до витрат виконавчого провадження.
До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій згідно частини 4 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження", належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату, зокрема, виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (пункт 6 частини 4 статті 41); інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби (пункт 7 частини 4 статті 41).
Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до певних видів відповідальності за невиконання рішення у добровільному порядку та порушення обов'язків, що покладаються на осіб, які беруть участь у виконавчому процесі.
Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її добровільного невиконання, виконується примусово в установленому законом порядку шляхом накладення стягнення на заробітну плату, інші види доходів боржника чи на його майно.
Вказану позицію також викладено в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскаржень рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" від 13.12.2010 року №3.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у зв'язку з тим, що позивач не мав змоги сплатити штраф у термін, наданий для самостійного виконання постановою про відкриття виконавчого провадження, через порушення державним виконавцем Закону України "Про виконавче провадження". Також, зважаючи на те, що штраф позивачем сплачено в межах строку передбаченого статтею 403 Митного кодексу України, - винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій є неправомірним та передчасним.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні спірних постанов діяв з порушенням Закону України "Про виконавче провадження", а отже позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанов задовольнити.
Скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 05 квітня 2011 року ВП № 23519826 та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 05 квітня 2011 року ВП № 23519826.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 13 липня 2011 року.
Суддя Р.І. Молодецький