ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"08" лютого 2008 р. | Справа № 5/341-07-8463 |
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", м. Одеса.
до відповідача Комунального підприємства "Житлово - комунальний сервіс "Чорноморський", м. Одеса.
про стягнення 501 496, 71 грн.
Суддя Могил С. К.
Представники:
від позивача: Мазур Л. Л. за довіреністю
від відповідача: Гуцол М. Ф. за довіреністю
Суть спору: Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Житлово - комунальний сервіс "Чорноморський" заборгованості за спожиту електроенергію у сумі 418 277, 68 грн., індексу інфляції –27 165, 21 грн., 3% річних у сумі 13 755, 26 грн., пені –41 031, 26 грн., за перевищення договірних величин –1 267, 30 грн.
Комунальним підприємством "Житлово - комунальний сервіс "Чорноморський" до суду було подано заперечення на позов від 08.02.2008 року, відповідно до якого відповідач позовні вимоги позивача не визнав та просив суд у позовних вимогах відмовити.
В процесі розгляду справи відповідач частково погасив свою заборгованість перед позивачем в зв’язку з чим позивач своєю заявою уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на його користь залишок заборгованості по оплаті індексу інфляції 27 165, 21 грн., 3% річних 13 755, 26 грн., пеню –41 031, 26 грн., за перевищення договірних величин –1 267, 30 грн.
В процесі розгляду справи з боку представників сторін до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були розглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.
Розглянув матеріали справи, суд встановив:
Між ВАТ “ЕК Одесаобленерго” та Комунальними підприємствами ДЕЗ „Чорноморське” і ДЕЗ „Південне” правонаступником яких є Комунальне підприємство "Житлово - комунальний сервіс "Чорноморський" 15.01.2003 року були укладені договори № 6585 та №6582 про постачання електричної енергії.
Умовами укладених договорів, позивача було зобов’язано відпускати відповідачу електричну енергію у відповідності з встановленими даними договорами умовами та величинами споживання електричної енергії, а відповідача сплачувати за фактично використану електричну енергію у строки які передбачено договорами та виконувати інші зобов’язання передбачені договорами.
У відповідності з пунктом 9.7 укладених договорів, договори набрали чинності з дня його підписання та вважаються щорічно продовженими, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договорів або їх перегляд. У матеріалах справи відсутні будь які заяви або листи однієї з сторін по договору про відмову від договорів або припинення їх дії, таким чином станом на дату подання позову договори є дійсними і обов’язковим для виконання сторонами.
Як зазначає позивач, у відповідача за період з 01.12.2006 року по 01.09.2007 року існує залишок несплаченої заборгованості за спожиту активну електроенергією у розмірі 418 277, 68 грн. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем було допущено перевищення договірних величин споживання електроенергії у 2006 –2007 роках на суму 1 267, 30 грн. З огляду на те, що відповідач порушив свої зобов’язання за договором в частині проведення своєчасної оплати за спожиту електроенергію позивач також просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 27 165, 21 грн., три відсотки річних у розмірі 13 755, 26 грн., та пеню у розмірі 41 031, 26 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивачем до суду було подано розрахунок перевищення договірних величин споживання електроенергії у 2006 –2007 роках, лімітні повідомлення про коригування ліміту споживання електроенергії, рахунки за активну електроенергію та за ПДВ, розрахунок нарахування підвищеної оплати, повідомлення про граничні рівні споживання електричної енергії, звіти відповідача про кількість спожитої електроенергії, а також обґрунтовані розрахунки сум індексу інфляції, трьох відсотків річних та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.
Проте, в зв’язку з проведеними оплатами відповідачем, позивач своєю заявою уточнив свої позовні вимоги та ґрунтуючись на наданих документальних доказах та вимогах Закону України “Про електроенергетику” і Правил користування електроенергією, позивач згідно своїх остаточних позовних вимог просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість:
- за ПДВ споживання електроенергії у 2006 –2007 роках –1 267, 30 грн.;
- індекс інфляції –27 165, 21 грн.;
- три відсотки річних – 13 755, 26 грн.;
- пеню –41 031, 26 грн.
Відповідач позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі та на підставі доводів та заперечень викладених у відзиві просив суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, між позивачем та Комунальними підприємствами ДЕЗ „Чорноморське” і ДЕЗ „Південне” правонаступником яких є Комунальне підприємство "Житлово - комунальний сервіс "Чорноморський" 15.01.2003 року були укладені договори № 6585 та №6582 про постачання електричної енергії предметом якого є умови та порядок постачання електроенергії позивачем та її оплата відповідачем.
У відповідності з умовами укладеного договору відповідача було зобов’язано проводити остаточний розрахунок за електроенергію на підставі рахунку у термін 5 днів від дати отримання рахунку (розділ 7 укладених договорів).
На виконання своїх зобов’язань за договором позивачем відповідачу постачалась електроенергія у період з 01.12.2006 року по 01.09.2007 року. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про кількість спожитої електроенергії та відповідними рахунками за активну електроенергію. В свою чергу відповідач розрахунки за спожиту електроенергію проводив неналежним чином в зв’язку з чим у відповідача перед позивачем залишилась несплаченою заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 418 277, 68 грн., яка в процесі розгляду справи відповідачем була погашена.
Таким чином, можна зробити висновок про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за спожиту у період з 01.12.2006 року по 01.09.2007 року активну електроенергію та обґрунтованість заяви позивача про уточнення позовних вимог.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за ПДВ за 2006 –2007 роки у сумі 1 267, 30 грн. слід зазначити наступне.
У відповідності з Правилами користування електричною енергією договірна величина споживання електричної енергії, це узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний розрахунковий період. Гранична величина обсягу споживання –обсяг споживання електричної енергії, який визначається для споживачів постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до порядку, встановленого чинними нормативно –правовими актами.
Виходячи з положень Правил користування електричною енергією договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Як видно з договору та зазначено у його умовах, між сторонами по справі були узгоджені питання щодо проведення коригування ліміту та доведення до споживача скоригованих величин споживання електричної енергії. Також у договорі передбачено умови проведення коригування ліміту споживання електроенергії у разі несвоєчасної оплати і стягнення санкцій в порядку ст. ст. 26, 27 Закону України „Про електроенергетику”, з зазначенням порядку проведення коригування, доведення скоригованої величини споживання електричної енергії, виставлення рахунків за перевищення скоригованої величини та їх оплати.
Судом встановлено, що кількість та обсяги електричної енергії та потужності на кожен місяць 2006 –2007 років між сторонами були визначені у договорах, а також те, що у 2006 –2007 роках відповідачем споживалась електрична енергія для власних потреб. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про обсяги спожитої електроенергії та відповідними рахунками за активну електроенергію.
Відповідно до Правил користування електроенергією остаточний розрахунок за електричну енергію здійснюється споживачами відповідно до показів розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку зазначається у договорі або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.
Як видно з матеріалів справи позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату спожитої активної електроенергії. Згідно рахунків строк для їх оплати було встановлено у термін п’ять днів та відповідача було попереджено про припинення постачання електроенергії у разі прострочення їх оплати. Як видно з рахунків, їх було отримано особисто представниками відповідача. За умовами укладеного договору сторони домовились про те, що кінцевий розрахунок за спожиту електроенергію необхідно здійснити протягом п’яти днів після дати отримання рахунку.
Як видно з матеріалів справи виставлені рахунки у встановлений договором термін відповідачем були сплачені частково або сплачені понад встановлений договором та рахунком термін.
З зазначеного впливає, що відповідачем було затримано проведення оплати за спожиту електроенергію, в зв’язку з чим відповідачем були порушені умови договору в частині проведення своєчасної оплати за спожиту електроенергію у розрахунковому періоді. В зв’язку з несплатою у встановлені договорами строки, позивачем відповідачу на підставі умов договору була скоригована договірна величина споживання електроенергії. Вказані обставини підтверджуються копіями повідомлень про коригування величини споживання електроенергії, відповідними звітами про кількість спожитої електроенергії та додатками до договору.
Статтею 27 Закону України “Про електроенергетику” встановлено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Одним з видів правопорушень в електроенергетиці є крадіжка електричної і теплової енергії, у тому числі споживання електроенергії понад договірні величини, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку. Щодо спірного періоду то санкція за перевищення ліміту споживання електроенергії також існує, але не у п’ятикратному розмірі, а у двократному.
Слід зазначити, що Закони, які б відповідно до ст. 92 Конституції України визначали дії, щодо споживання електричної енергії понад граничну величину, скориговану відповідно до п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, злочином або адміністративним правопорушенням і встановлювали кримінальну або адміністративну відповідальність за такі дії відсутні.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” санкція, про що зазначається у ст. 27 названого Закону, на думку суду, за своєю природою є господарсько –правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і є штрафною санкцією.
Виходячи з наведеного, згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
При розгляді справи, судом було встановлено, що спожита електроенергія відповідачем у спірних періодах була сплачена, але з затриманням. Також слід зазначити, що як встановлено судом підприємство відповідача є підприємством, яке надає певні послуги по утриманню прибудинкових територій, ліфтів, насосних станцій тощо для задоволення потреб населення міста в роботах і послугах пов’язаних з управлінням житловим та нежитловим фондами, які передані відповідачу в управління. Але як зазначено у правовстановлюючих документах підприємства відповідача, воно є комунальним підприємством, засновником якого є Одеська міська рада та за формою фінансування знаходиться на госпрозрахунку.
Отже, виходячи з вищенаведеного та умов укладеного між сторонами по справі договору, на думку суду, підстави та обґрунтовані вимоги про стягнення ПДВ у ВАТ „ЕК Одесаобленерго” фактично існують, але приймаючи до уваги ступень виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем, майновий стан відповідача та інші інтереси сторін по справі, що заслуговують на увагу, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованих ВАТ „ЕК Одесаобленерго” Комунальному підприємству "Житлово - комунальний сервіс "Чорноморський" ПДВ та стягнути з Комунального підприємства "Житлово - комунальний сервіс "Чорноморський" на користь ВАТ „ЕК Одесаобленерго” ПДВ у розмірі 500,00 грн.
У відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем до суду не було належним чином доведено та доказано належне виконання своїх зобов’язань за договором. У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 41 031, 26 грн., три відсотки річних у розмірі 13 755, 26 грн. та індекс інфляції у розмірі 27 165, 21 грн.
У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, а саме: три відсотки річних у розмірі 13 755, 26 грн. та індекс інфляції у розмірі 27 165, 21грн.
Щодо стягнення пені, то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до пункту 4.2.1 договору, у разі несвоєчасної сплати за спожиту електроенергію споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла у період, за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.
Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України - якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Приймаючи до уваги, що між сторонами узгоджено питання щодо стягнення пені у разі несвоєчасного виконання грошових зобов’язань за договором та встановлено розмір пені що нараховується, тому вимоги позивача в цій частині є також обґрунтованими, але суд вважає за необхідне у даному випадку також застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованої пені до 5 000, 00 грн.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 69, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Житлово - комунальний сервіс "Чорноморський" р/р 26008263301 в ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168, код 35303608 „Надра”, МФО 328975, код 35302819 на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” на рахунок №2603530103775 у ОФ ОУ „Державного ощадбанку” в м. Одесі, МФО 328845, код 26302268 –500 (п’ятсот) грн. заборгованості за ПДВ;
3. Стягнути з Комунального підприємства "Житлово - комунальний сервіс "Чорноморський" р/р 26008263301 в ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168, код 35303608 „Надра”, МФО 328975, код 35302819 на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” на рахунок ПРЕМ №2600930113775 у ОФ ОУ „Державного ощадбанку” в м. Одесі, МФО 328845, код 26302268, а саме:
- 5 000 (десять тисяч) грн. пені;
- 27 165 (двадцять сім тисяч сто шістдесят п’ять) грн. 21 коп. індексу інфляції;
- 13 755 (тринадцять тисяч сімсот п’ятдесят п’ять) грн. 26 коп. 3% річних;
- 5 014 (п’ять тисяч чотирнадцять) грн. 97 коп. держмита;
- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.
Рішення підписано 22.02.2008 року.
Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Могил С.К.