ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/4164/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засідання Троценко О.О.
за участю сторін
від позивача Феденко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська до Приватного підприємства «Завод Кремінь»про стягнення 110115грн. 17 коп., -
ВСТАНОВИВ:
07.04.2011 року Державна податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська звернулась з позовом до Приватного підприємства «Завод Кремінь»та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 20.06.2011р., просить стягнути з останнього податковий борг з податку на додану вартість в сумі 110115,17 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що станом на 24.03.2011р. відповідач має податковий борг по податку на додану вартість на загальну суму 110115,17грн. Відповідач перебуває на обліку у позивача з 17.01.2011р. У жовтні 2010р. Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області було проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010р. в ході якої виявлено порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. в результаті чого встановлено заниження ПДВ на суму 85961,67 грн. За результатами перевірки було складено акт від 22.10.2010р. на підставі якого 11.11.2010р. податковим органом було прийнято податкове повідомлення –рішення №0010141502/0/3758 на суму 111750,17 грн., яке було направлено поштою відповідачу, проте повернуто у зв’язку з неможливістю вручення, про що складено акт та вищезазначене податкове повідомлення –рішення розміщено на дошці оголошень. Податкова заборгованість у відповідача виникла 11.11.2010р. в сумі 110115,17 грн. згідно даних зворотного боку облікової картки платника станом на 24.03.2011р. Оскільки відповідач не сплатив податковий борг у добровільному порядку позивач просить його стягнути повністю.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився 20.05.2011р., 20.06.2011р. та 11.07.2011р., причину неявки не повідомив, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ч.11 ст.35 КАС України, за адресою вказаною в довідці з ЄДРПОУ станом на 24.02.2011р. що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими конвертами (а.с.5-7,27,29).
Відповідач процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, причини неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не звернувся.
Відповідно до ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повторного неприбуття відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
З огляду на викладене, враховуючи строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача згідно до вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому засіданні, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб’єктом владних повноважень –є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.8 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.
З урахуванням того, що за даним позовом правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України та те, що позивач звернувся з позовними вимогами до адміністративного суду після набрання чинності вказаним вище Кодексом, до даних правовідносин слід застосовувати законодавство, яке було чинне на час виникнення спору та законодавство, яке є чинним на момент розгляду цієї справи лише в частині повноважень позивача.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядок встановлений законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до п.20.1.18. Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Тобто, позивач –орган державної податкової служби є суб’єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Судом встановлено, що Приватне підприємство «Завод Кремінь»14.10.2009р. взято на податковий облік у Кременчуцькій ОДПІ Полтавської області та з 17.01.2011р. знаходиться на податковому обліку, як платник податків у ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ станом на 24.02.2011р. та довідкою про взяття на облік платника податків від 20.05.2011р. (а.с.5-7,32).
Приватне підприємство «Завод Кремінь»в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(які були чинними на момент виникнення боргу) має податковий борг перед бюджетом в сумі 110115,17 грн., що підтверджується сальдовою довідкою по особовим рахункам підприємства та обліковою карткою платника податків станом на 24.03.2011р. (а.с.13-15).
Згідно з п.1 ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(чинної на момент виникнення податкового боргу), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних із нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).
Як встановлено судом у період з 17.09.2010р. по 21.10.2010р. Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010р. за результатами якої складено Акт перевірки від 22.10.2010р. №371/15-322/36670665 та встановлено порушення відповідачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), а саме: підприємством занижено податок на додану вартість за серпень 2010р. в сумі 85961,67 грн. (а.с.8-11).
На підставі вищезазначеного акту Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області прийнято податкове повідомлення – рішення від 11.11.2010р. №0010141502/0/3758 яким відповідачу визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в сумі 111750,17 грн. в т.ч. основний платіж –85461,67 грн. та штрафні санкції –25788,50 грн. Вказане податкове повідомлення –рішення було направлено на адресу ПП «Завод Кремінь», однак у зв’язку з неможливістю вручення 01.12.2010р. розміщено на дошці податкових оголошень (а.с.12).
Також судом встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області 21.12.2010р. складено акт №638 про порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від.03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.4.1.4 «а»Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями), а саме: відповідачем на подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за липень, жовтень та листопад 2010р. (а.с.37).
На підставі вищезазначеного акту Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області прийнято податкове повідомлення – рішення форми «Р»від 27.12.2010р. №0011701502/0/4478, яким до відповідача застосовані штрафні санкції по податку на додану вартість в сумі 510 грн., яке було направлено відповідачеві 28.12.2010р. та повернуто поштою 21.01.2011р. (а.с.38,39).
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що зазначений податковий борг в сумі 110115,17 грн. у відповідача виник у такі строки:
- за податковим повідомленням –рішенням від 11.11.2010р. №0010141502/0/3758 –податковий борг виник з 11.12.2010р.;
- за податковим повідомленням –рішенням від 27.12.2010р. №0011701502/0/4478 –податковий борг виник з 31.01.2011р. (а.с.12 зворот, 38).
Проте, відповідачем податковий борг за вказаними податковими повідомленнями –рішеннями не був погашений у встановлений законом строк.
Згідно даних по особовому рахунку сума по вищенаведеним рішенням-повідомленням з урахуванням основаного платежу та наявної переплати, яка рахується по особовому рахунку підприємства, становить 110115 грн. 17 коп., що підтверджується обліковою карткою платника податків та сальдовою довідкою, які наявні в матеріалах справи (а.с.13-15).
Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ (чинного на момент виникнення податкового боргу) податкове зобов’язання платника податків нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 статті 4 цього Закону вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, коли платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Також у відповідності до підпункту 5.3.1 пункту 5.3, пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181у разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження. Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Вказані вище податкові повідомлення-рішення позивача не оскаржувались відповідачем у встановлені законом строк, а отже, податкове зобов’язання є узгодженим.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 3 ч.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»(чинного на момент виникнення податкового боргу) платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідач в судове засідання не з’явився –20.05.2011р., 20.06.2011р. та 11.07.2011р., доказів сплати податкового боргу суду не надав.
За викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, так як відповідачем порушені вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість», які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська до Приватного підприємства «Завод Кремінь» про стягнення 110115 грн. 17 коп. – задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства «Завод Кремінь» (49000, м. Дніпропетровськ, просп. Воронцова, 73, код ЄДРПОУ 36670665) податковий борг з податку на додану вартість в сумі 110115 грн. 17 коп. (сто десять тисяч сто п'ятнадцять грн. 17 коп.) на користь державного бюджету.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 15.07.2011р.
Суддя
С.О. Конєва