ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/3227/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засіданняТроценко О.О.
за участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
ВСТАНОВИВ:
22.03.2011 року Фізична особа –підприємець ОСОБА_4 звернулася з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про просить визнати протиправними та скасувати:
- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005052303 від 22 грудня 2010 року;
- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005062303 від 22 грудня 2010 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем 29.11.2010р. були здійснені дві планові перевірки позивача за адресами: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 за результатами яких складено два акти № 008545 та № 008546 в яких вказано, що позивачем порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(зі змінами та доповненнями). На підставі вищевказаних актів податковою інспекцією були прийняті оспорювані рішення від 22.12.2010р. Зазначені вище рішення прийняті відповідачем з порушенням вимог Указу Президента України від 03.07.98р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», статей 6,9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.95р. № 265/95-ВР і наказу ДПА від 29.10.99р. № 599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та порядку його видачі відповідно до п.8 якого визначено, що для результатів власної підприємницької діяльності фізичної особи –платники єдиного податку на підставі хронологічного відображення здійснення господарських та фінансових операцій ведуть книгу обліку доходів і витрат згідно додатку № 10 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93р. № 12. При цьому, обов’язковому заповненню підлягають лише графи 1,3,6 і 7 –«період обліку»(день, тиждень, місяць, рік), «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий доход». Крім того, позивач вказує на те, що платники єдиного податку відповідно до п.6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.95р. № 265/95-ВР звільняються від застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок, за умови ведення такими суб’єктами Книги обліку доходів і витрат в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. № 1269 «Про затвердження порядку ведення книги обліку доходів і витрат»та реалізація зазначених норм законодавства не вимагає від фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку, яким є позивач ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації та/або зберігання товарів, а також не вимагає обов’язкової наявності первинних документів на придбаний таким підприємцем товар. За викладеного, на думку позивача, у відповідача не було жодних правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.95р. № 265/95-ВР.
Представники відповідача, які були присутніми у попередній судових засіданнях –25.05.2011р. та 29.06.2011р., проти позову заперечували, надали письмові заперечення та письмові пояснення на позов, у яких просять відмовити в позові посилаючись на те, що висновки фахівців ДПІ у розділі 3 актів перевірок від 29.11.2010р. за № 008545, № 008546 щодо порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону № 265 викладено згідно чинного законодавства та обґрунтовано, оскільки відповідно до пунктів 1 та 5 постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. за № 1269 «Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат»Книга обліку доходів і витрат ведеться суб’єктами підприємницької діяльності-фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб’єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку). При цьому, до Книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов’язаної з проведенням витрат і/або отриманим доходом; суми витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) –з підсумком за день. Позивач у 2010р. була платником єдиного податку і на підставі п.6 ст. 9 Закону № 265 проводила розрахункові операції за умови ведення книги обліку доходів і витрат від 12.11.10р. за № 279 та від 13.02.01р. за № 560, зареєстрованих у ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. У порушення п. 5 Порядку № 1269 позивачем у вказаних книгах не було занесено суми вартості товару отриманих для їх продажу. Відповідно до п. 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою КМУ від 15.06.06р. №833 забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема, що засвідчують їх якість та безпеку. До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні товарно-транспорті накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку. Також, відсутність первинних документів, що підтверджують факт отримання та перевезення вантажів, а саме: товарно-транспортних накладних, дорожніх листів тощо та документів на зберігання товару є порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. за № 363. Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних бухгалтерських документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік. Відсутність таких документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що суб’єкти господарювання зобов’язані вести зазначений облік, що також підтверджено і у листі ДПА України від 25.12.09р. № 28923/7/23-7017/1485 «Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до суб’єктів господарювання-платників єдиного податку». Крім того, відповідач зазначає, що позивачем ні в ході перевірки, ні після її завершення не були надані накладні на товар, який описаний у Відомостях про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних) цінностей.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 13.07.2011р.
13.07.2011р. представники відповідача в судове засідання не з’явилися, про час і місце судового розгляду були повідомлені особисто в судовому засіданні 29.06.2011р. про що свідчать наявні в матеріалах справи розписки (а.с.75,76).
13.07.2011р. до канцелярії суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю приймання участі у ньому представником відповідача.
Розглянувши зазначене клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представника позивача, суд не находить підстав для задоволення зазначеного клопотання та відкладення розгляду справи, оскільки причини неможливості участі представника відповідача в судовому засіданні не зазначені та не надано жодних доказів причин поважності неявки в судове засідання представника відповідача. Крім того, виходячи зі строків розгляду справи, встановлених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як юридична особа, належно повідомлений про час і місце розгляду справи мав можливість направити в судове засідання іншого представника. Зазначені дії відповідача свідчать про зловживання своїми процесуальними правами та направлені на затягування розгляду зазначеної справи, що є неприпустимим для відповідача як суб’єкта владних повноважень.
Згідно до ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача –суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи наведене, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 КАС України, належне повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду у відповідності до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, участь представників відповідача у попередніх судових засіданнях, які виклали свої доводи з приводу заявлених позовних вимог, наявність в матеріалах справи письмових заперечень на позов, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності представника відповідача відповідно до ч. 6 ст. 71, ч.4 ст. 128 КАС України за наявними у справі доказами та з урахуванням заперечень, наданих відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, а також представників відповідача, які брали участь у попередніх судових засіданнях, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд находить підстави достатніми для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 23.07.1993р. зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності та є платником єдиного податку, здійснює роздрібну торгівлю побутовими текстильними товарами за адресами: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, що підтверджується копіями свідоцтва про державну реєстрацію від 18.06.2007р. серії НОМЕР_4 та свідоцтва про сплату єдиного податку серії З № 748433 від 01.01.2010р. (а.с.24, 37).
Судом встановлено, що 29.11.2010р. працівниками ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська здійснено перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в магазинах, що розташовані по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 в м. Дніпропетровську, в яких здійснює свою господарську діяльність позивач.
За результатами перевірки працівниками податкової інспекції були 29.11.2010р. складені акти за № 008545, № 008546 за висновками яких встановлено порушення позивачем п.12 ст.3, 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.95р. № 265/95-ВР; п.5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. за № 1269, а саме:
- встановлені факти не ведення обліку товарних запасів фізичною-особою підприємцем у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем реалізації, здійснення продажу товару, який не відображено в такому обліку на загальну суму 29244,00 грн., а саме: у книзі обліку доходів та витрат підприємця не занесено відомості «сума вартості товарів, отриманих для їх реалізації (продажу)»та на час перевірки у господарській одиниці «магазин «Селена»відсутні первинні документи –накладні на товар згідно опису-вартості (додатки до акту) на загальну суму 29244,00 гривень - акт перевірки №008546 (а.с.7-8,50-51);
- встановлені факти не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у порядку, встановленому законодавством фізичною особою –суб’єктом господарювання на суму 24196,00 грн., а саме: в книзі обліку доходів та витрат підприємця не занесено вартості «сума вартості товарів, отриманих для їх продажу»та на час перевірки на господарській одиниці, магазин «Елен»відсутні первинні документи –накладні на товар згідно опису-відомості ( додаток до акту) на суму 24196,00 грн. –акт перевірки №008545 (а.с.10-11, 52-53).
На підставі вищевказаних актів, пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська 22 грудня 2010р. було прийнято два рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005062303, №0005052303 до позивача у сумі 58488 грн. та 48392 грн. за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(зі змінами та доповненнями) –(а.с.6,9).
В подальшому, позивачем вищевказані акти перевірки та прийняті податковим органом рішення були оскаржені до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та за результатами їх розгляду скарги позивача, рішення ДПІ були залишені без змін, а скарги без задоволення, що підтверджується копіями рішень від 24.02.2011р. (а.с.14-23).
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995р. (далі –Закон № 265/95-ВР).
Положеннями статей 15, 16 Закону України № 265/95-ВР передбачено, що контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Пунктом 12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 Закону України № 265/95-ВР визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Згідно з п. 6 ст. 9 Закону України № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого проводити державну регуляторну політику.
У судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку на 2010 рік, позивач є платником єдиного податку, веде дві Книги обліку доходів і витрат для фізичних осіб платників єдиного податку, реалізацією підакцизних товарів не займається.
Згідно з п. 4 Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ № 727/98) форма Книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до вищезазначеного указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
Відповідно до пунктів 1 та 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат (далі –Порядок № 1269), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1269 Книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку). При цьому, до Книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведенням витрат і/або отриманим доходом; суми витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Пунктом 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999 р. № 599 визначено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком N 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 N 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за N 64. При цьому, обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий доход".
Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що облік товарних запасів позивач здійснювати не зобов’язаний. Книга ф. № 10 є виключно для обліку доходів і витрат підприємця, а не для обліку товарів.
Як вбачається із досліджених у судовому засіданні копій витягів із Книг обліку доходів і витрат для фізичних осіб платників єдиного податку ФОП ОСОБА_4 № 1 зареєстрованої у ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за № 560 та № 2, зареєстрованої у ДПІ за № 279, позивачем заповнені графи: «період обліку»та «сума виручки»(а.с.63-70).
Тобто, фізичні особи-підприємці, платники єдиного податку не зобов'язані здійснювати облік товарів у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, оскільки ст. 6 Закону України № 265/95-ВР передбачено, що у такому порядку здійснюється облік товарних запасів лише юридичною особою. А фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності ведуть даний облік у порядку, визначеному чинним законодавством, з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва та того, що обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів. Тобто, як зазначено вище, лише шляхом ведення книги ф. № 10 для обліку доходів і витрат підприємця.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач не вчинив порушення, передбаченого п. 12 ст. 3 та ст. 21 Закону України № 265/95-ВР, оскільки, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, він не зобов'язаний вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації. Законодавством взагалі не передбачений порядок обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, що є обов’язковим для суб’єктів підприємницької діяльності - платників єдиного податку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суд під час вирішення питання правомірності рішення суб’єкта владних повноважень перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо від заперечує проти адміністративного позову. Суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Відповідач не надав жодних доказів та не навів у запереченнях жодних підстав, які б свідчили про правомірність прийнятих ним рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача.
Не можуть бути прийняті судом до уваги та покладені в основу цієї постанови твердження відповідача про те, що позивачем не надано на підтвердження здійснення господарської операції первинних бухгалтерських документів, а саме: товарно-транспортних накладних на товар, дорожніх листів є безпідставними, оскільки ведення таких документів фізичної особою-підприємцем не передбачено ст.6 Закону України № 265/95-ВР. Є безпідставними посилання відповідача і на п. 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою КМУ від 15.06.06р. № 833, оскільки предметом перевірки не були встановлені відсутність маркування товару, неналежний товарний вигляд товару, закінчення строку придатності товару, якість товару та його безпека. Зазначені обставини при перевірці не були встановлені працівниками податкової інспекції, доказів такого суду не надано. При цьому, судом враховується те, що позивач здійснювала торгівлю не продуктами харчування, а побутовими текстильними товарами (а.с.37), що виключає можливість застосування вказаної норми до даних правовідносин. Також, посилання відповідача на зобов’язання суб’єкта господарювання –платника єдиного податку щодо обов’язкового ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (продажу) відповідно до листа ДПА України від 25.12.2009р. № 28923/7/23-7017/1485 «Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до суб’єктів господарювання-платників єдиного податку»судом не приймаються, оскільки зазначений лист носить роз’яснювальний характер та не є нормативно-правовим актом, оскільки статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні справи суд керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України. У разі невідповідності нормативно-правових актів Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи наведене, до даних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України № 265/95-ВР, які мають вищу юридичну силу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач діяв упереджено, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та не у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України, а тому слід визнати протиправними та скасувати вищенаведені рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій, виходячи з того, що відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов’язання відповідача вчинити певні дії.
Крім того, підлягають стягненню з Державного бюджету України судові витрати на користь позивача щодо сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. сплачені позивачем згідно квитанції № 11551.367.1 від 21.03.2011р. (а.с.2), оскільки відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,86,94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій – задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати:
- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005052303 від 22.12.2010р.;
- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005062303 від 22.12.2010р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 14.07.2011р.
Суддя
С.О. Конєва