ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/5069/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засіданняТроценко О.О.
за участю представників сторін:
Від позивача
Андреюк В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новомосковського міжрайонного центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення 482 грн. 55 коп., -
ВСТАНОВИВ:
28.04.2011р. Новомосковський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Новомосковського міжрайонного центру зайнятості до ОСОБА_4 та просить стягнути з останнього отриману допомогу за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного страхування України на випадок безробіття в сумі 482 грн. 55 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 16.04.2009р. відповідачеві було надано статус безробітного та у період з 16.04.2009р. по 11.06.2009р. йому була виплачена допомога по безробіттю у розмірі 482 грн. 55 коп. Однак фактично ОСОБА_4 не мав права на отримання статусу безробітного та виплати допомоги, оскільки з 2005р. був зареєстрований як фізична особа-підприємець, тобто, відповідач належав до зайнятого населення. Про незаконне отримання відповідачем допомоги по безробіттю Центру зайнятості стало відомо 05.08.2009р. з довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у зв’язку з чим відповідачеві 05.08.2009р. було направлено повідомлення про необхідність відшкодування отриманої допомоги по безробіттю, однак воно залишено без задоволення. 11.09.2009р. прокурором було подано позов у цивільному судочинстві про стягнення вищевказаної суми з відповідача та 29.03.2010р. Новомосковським міськрайонним судом позов був задоволений. Однак, у зв’язку зі змінами в законодавстві, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.11.2010р. прийняте судом рішення було скасовано з підстав того, що даний спір повинен вирішуватися в порядку адміністративного судочинства у зв’язку з чим прокурор просить причину пропуску строку звернення до суду з позовом визнати поважною і поновити пропущений з поважних причин строк звернення з позовом до суду, оскільки Центром зайнятості вживалися заходи щодо повернення незаконно виплаченої відповідачеві допомоги по безробіттю.
Прокурор в судове засідання не з’явився, причину неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності не звернувся, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка від 17.05.2011р. ( а.с.34).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги прокурора підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився 30.05.2011р. та 24.06.2011р., причину неявки не повідомив,з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не звернувся, про час і місце розгляду справи повідомлений належно відповідно до вимог ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням від 20.05.2011р, та поштовими конвертами (а.с.36-37,46), на вимогу суду письмових заперечень на позов не надав, процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався.
Відповідно до ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повторного неприбуття відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому засіданні, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що гр. ОСОБА_4 16.04.2009р. звернувся до Новомосковського міськрайонного центру зайнятості з письмовою заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України «Про зайнятість населення»та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що підтверджується копією відповідної заяви та копією персональної картки (а.с.9,10).
При цьому, у своїй заяві гр. ОСОБА_4 зазначив про те, що він як суб’єкт підприємницької діяльності не зареєстрований, трудовою діяльністю не займається і пенсію не отримує (а.с.9).
Наказом Новомосковського міськрайонного центру зайнятості гр. ОСОБА_5 з 16.04.2009р. було надано статус безробітного і призначена допомога по безробіттю.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки від 05.08.2009р. гр. ОСОБА_4 у період з 16.04.2009р. по 11.06.2009р. Новомосковським міськрайонним центром зайнятості була виплачена допомога по безробіттю у розмірі 482 грн. 55 коп.(а.с.8)
05.08.2009р. Новомосковський міськрайонний центр зайнятості з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців довідався про те, що гр. ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 20.01.2005р. (а.с.4).
05.08.2009р. Центром зайнятості було прийнято наказ № 95 про відшкодування коштів, виплачених безробітному ОСОБА_4 та в цей же день відповідачеві було вручено вказаний наказ під розписку (а.с.48).
Відповідач у добровільному порядку вищезазначену суму у розмірі 482 грн. 55 коп., що становить допомогу по безробіттю не сплатив.
В подальшому, з 11.09.2009р. Центром зайнятості приймалися заходи щодо стягнення зазначеної суми з відповідача у порядку цивільного судочинства та за результатами розгляду цивільної справи Новомоськовським міськрайонним судом було прийнято рішення 29.03.2010р. про задоволення позову, однак ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.11.2010р. прийняте судом рішення було скасовано, а провадження у справі закрито з посиланням на те, що спірні правовідносини повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства (а.с.49).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість - це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій формі.
Згідно до пп.б п.3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».
Статтею 2 вищевказаного Закону визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Пунктом 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»встановлено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття –це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно з п.2 ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»визначено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Як було встановлено судом із наданих документів, гр. ОСОБА_4 під час перебування на обліку у центі зайнятості у період з 16.04.2009р. по 11.06.2009р. був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 20.01.2005р., що підтверджується відповідною довідкою від 05.08.2009р. (а.с.4).
Таким чином, відповідач у відповідності до п.п.б п.3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»прирівнювався до зайнятого населення та не мав права на отримання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.
Зазначені відомості про вказані вище обставини відповідачем не були надані до Центру зайнятості, у зв’язку з чим гр. ОСОБА_4 порушено вимоги п.2 ч.1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення вищевказаної суми з відповідача є обгрунтованими та підлягають задоволенню, у зв’язку з встановленням обставин відносно того, що відповідача у період з 16.04.2009р. по 11.06.2009р.( період знаходження у статусі безробітного та отримання допомоги по безробіттю) було віднесено до категорії зайнятого населення відповідно до пп.б п.3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення».
Що стосується пропущення строку звернення до суду з даним позовом, то слід зазначити, що строк звернення з даним позовом пропущений з поважних причин та прокурор просить у позовній заяві поновити зазначений строк посилаючись як на поважну причину пропуску строку ті факти, що Центром зайнятості з 11.09.2009р. приймалися заходи щодо судового вирішення спору про стягнення вищезазначеної суми з відповідача в результаті чого було прийнято рішення Новомосковським міськрайонним судом від 29.03.2010р. про стягнення 482 грн. 55 коп., однак ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.11.2010р. зазначене рішення було скасовано та провадження у справі закрито у зв’язку з тим, що дані правовідносини належить розглядати у порядку адміністративного судочинства. На виконання ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.11.2010р. прокурором було повторно подано позов у порядку адміністративного судочинства України до Новомосковського міськрайонного суду 27.01.2011р.
Викладені обставини суд вважає поважними причинами пропуску строку звернення до суду у зв’язку з чим поновляє строк звернення до суду, виходячи з вимог ч.1 ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 99, 102, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Поновити строк звернення до суду з даним позовом, визнавши причини пропуску цього строку поважними.
Позовну заяву Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новомосковського міжрайонного центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення 482 грн. 55 коп. - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) на користь Новомосковського міськрайонного центру зайнятості (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, пл.Перемоги,8, р/р № 37178001002827, код 20306617, МФО 805012, банк ГУДКУ Дніпропетровської області) – отриману допомогу за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного страхування України на випадок безробіття в сумі 482 грн. 55 коп. ( чотириста вісімдесят дві грн. 55 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 29.06.2011р.
Суддя
С.О. Конєва