У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Чистякової Т.І.
Суддів: Філатової Є.В.
Любобратцевої Н.І.
При секретарі: Савенко М.С.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Сімферополі справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про зобов’язання до вчинення певних дій, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06 вересня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_2 звернулась з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АРК (далі – Управління) про зобов’язання до вчинення певних дій, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є пенсіонером – інвалідом 2 групи з дитинства. ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її чоловік ОСОБА_3, який знаходився на пенсійному обліку у відповідача і одержував пенсію як інвалід другої групи, що наступила внаслідок виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Після смерті чоловіка на її неодноразові звернення до відповідача із заявами про призначення пенсії з нагоди втрати годувальника – чоловіка, отримувала відмови, які вважає необґрунтованими, неправомірними. Просить зобовязати відповідача призначити позивачу пенсію з нагоди втрати годувальника щомісячно у розмірі 50 % від пенсії по інвалідності померлого годувальника, зобовязати виплачувати встановлену пенсію довічно з урахуванням індексації, інфляції і підвищення мінімальної пенсії в державі згідно законодавству України.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06 вересня 2010 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити постанову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним відмовити в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог.
З такими висновками суду колегія суддів погоджується з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Судом встановлено, що позивачка є інвалідом 2 групи з дитинства. ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її чоловік ОСОБА_3, який знаходився на пенсійному обліку у відповідача і одержував пенсію як інвалід другої групи, що наступила внаслідок виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Тобто, згідно з ч.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивачка є членом сім'ї померлого годувальника і відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання 50 % пенсії по інвалідності її померлого чоловіка.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про обґрунтованість і доведеність позовних вимог є правильними, відповідають вимогам законодавства і обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що перевід позивачки на пенсію її померлого чоловіка є недоцільним, оскільки нібито розмір пенсії з нагоди втрати годувальника є меншим за розмір пенсії, яку отримує позивачка, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до постанови Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 16.02.2009 року і додатковою постановою того ж суду від 16.04.2009 року, які набрали законної сили, розмір пенсії ОСОБА_3 визначений у сумі 3760 грн., і 50% від цієї суми є значно більшим, ніж пенсія позивачки.
Посилання апелянта на те, що вказане рішення ухвалене стосовно чоловіка позивачки і тому не може бути прийняте до уваги при переведенні на пенсію з нагоди втрати годувальника, також є необґрунтованими, оскільки базуються на неправильному трактуванні Закону. Так, статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, у розмірі …50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника. Тобто, виходячи з положень вказаної норми Закону, обчислення пенсії позивачці при переведенні на пенсію в разі втрати годувальника повинно бути здійснено виходячи з суми, призначеної її померлому чоловіку.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його скасування на підставі доводів апеляційної скарги відсутні.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 195, 196-198, 200, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в порядку і строк, передбачені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: