УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Чистякової Т.І.,

суддів

при секретарі Філатової Є.В.,

Любобратцевої Н.І.,

Савенко М.С.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Судак Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними, зобов’язання проведення перерахування пенсії та стягнення суми за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Судак Автономної Республіки Крим на постанову Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду до Управління Пенсійного фонду України в м. Судак Автономної Республіки Крим з позовом про визнання дій неправомірними, зобов’язання проведення перерахування пенсії та стягнення суми, мотивуючи свої вимоги тим, що йому як дитині війни згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але така допомога їй виплачувалася в меншому розмірі, ніж передбачено Законом. Позивач просив визнати такі дії відповідача неправомірними і зобов’язати провести нарахування та виплату зазначеної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період 2007 – 2008 роки та зобов’язання виконувати нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату.

Постановою  Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2010 року позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить  постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у позові.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених вимог у межах строку позовної давності, встановленого ст.99 КАС України (в редакції, що діяла на час вирішення справи по суті в суді першої інстанції).

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що позивач є громадянином України і на нього поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон №2195-ІУ). Статтями 6, 3 зазначеного Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Проте, така державна соціальна допомога виплачувалась позивачу в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону №2195-ІУ від 18.11.2004 р. Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Але рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо внесення змін до Закону № 2195-ІУ визнані  неконституційними.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання бездіяльності відповідача щодо ненарахування у належному розмірі грошової  допомоги  до  пенсії, та зобов'язання виплатити позивачу  підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону №2195-ІУ, а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які з 22 травня 2008 року втратили чинність.  

Нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України №2195-ІV (у редакції від 18.11.2004 року, чинній у 2009-2010 роках).

Статтею 7 Закону №2195-ІУ, передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, проте, вказаним Законом не передбачена можливість ненадання цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії, а відсутність коштів не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених статтею 6 Закону №2195-ІУ, та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.  

Відсутність у відповідача  бюджетних коштів для виплати допомоги у встановленому ст.6 Закону розмірі, не може бути підставою для відмови у позові.

Задоволення позову не може вважатися порушенням вимог законодавства щодо цільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки джерела фінансування цих виплат рішенням суду не встановлені і мають визначатися відповідачем при виконанні рішення у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 24, 99, 100, 160, 167,  198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Судак АРК залишити без задоволення.

Постанову Судацького міського суду АРК від 15 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців.  

Судді