ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 | тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"22" лютого 2008 р. Справа № А4/652-07
Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ніжин” |
до | Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області |
про | визнання дій неправомірними |
секретар судового засідання: Свириденко І.
за участю представників:
від позивача | Сідєльніков А.В. дов. від 13.08.2007р. |
від відповідача | Василенко Л.Г. дов. від 11.09.2006р. № 16860\9\251-01, Пилипенко Л.В. дов. від 7.11.2007р. № 30063\9\10-114 |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.02.2008р. о 12 год. 10 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25.02.2008р, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.
Встановив:
Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ніжин” (надалі позивач) заявлений позов про визнання неправомірними дій ДПІ у Києво-Святошинському районі (надалі відповідач) щодо формування першої податкової вимоги № 1\1078 від 2.08.2007р. та другої податкової вимоги № 2\1336 від 25.09.2007р. (позовні вимоги з урахуванням уточнень, викладених в заяві від 22.02.2008р.). Позовні вимоги обґрунтовані приписами п.п. 7.7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, статті, та п.п. 8.2.1 п.8.2 статті 8 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, з огляду на відсутність правових підстав для формування та виставлення податкових вимог, оскільки станом на липень 2007р. позивач не мав податкового боргу, зважаючи на підтверджену суму бюджетного відшкодування у розмірі 453956 грн.
Від відповідача –ДПІ у Києво-Святошинському районі 22.01.2008р. надійшло заперечення на позовну заяву, у якому податкова служба просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на таке: згідно даних податкової декларації позивача з ПДВ за жовтень 2006р., заявлена до відшкодування сума ПДВ становила 453956 грн., за наслідками документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ „Торговий дім „Ніжин” за жовтень 2006р. згадана сума була підтверджена, і відповідно 7.08.2007р. була подана до відділу обліку та звітності відповідна довідка за № 33. В особовій картці позивача було нараховано зобов’язання по оплаті податкового векселя № АА0063024 від 2.07.2007р. на суму 135471,61 грн. Зважаючи на те, що згаданий вексель не було вчасно погашено позивачем, а заявлена до відшкодування сума ПДВ на той час не була підтверджена податковою інспекцією, сума непогашеного векселя обліковувалась як недоїмка, і відповідно до вимог п. 20 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України та згідно наказу ДПА України від 2.07.2001р. № 266, в автоматичному режимі була сформована перша податкова вимога № 1\1078 від 2.08.2007р. на суму податкового боргу –135471,61 грн. 7.08.2007р. вказана сума боргу була погашена за рахунок підтвердженої суми ПДВ, заявленої до відшкодування, однак за період з 1.08.2007р. по 8.08.2007р. нарахована пеня у розмірі 285,05 грн., і відповідно 25.09.2007р. була сформована друга податкова вимога № 2\1336 на суму 285,05 грн. У додаткових поясненнях від 22.02.2008р., ДПІ посилаючись на п. 3.4 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 11.06.2003р. № 290, наголошує на тому, що нарахування пені здійснюється на день фактичного погашення податкового боргу за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день погашення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:
2 серпня 2007р. ДПІ у Києво-Святошинському районі була виставлена перша податкова вимога № 1\1078, у якій зазначено, що станом на 2.08.2007р. сума податкового боргу ТОВ „Торговий дім „Ніжин” за узгодженим податковим зобов’язанням становить 135471,61 грн. –сума основного платежу з податку на додану вартість. При цьому, вимога містить попередження, що з 1.08.2007р. на активи платника розповсюджується право податкової застави згідно з Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Як було встановлено під час судового розгляду та не заперечувалось відповідачем, підставою для формування та виставлення згаданої податкової вимоги є несвоєчасне, на думку ДПІ, погашення з боку позивача податкового векселя № АА0063024 від 2.07.2007р. на суму 135471,61 грн. З матеріалів справи вбачається, що 2 липня 2007р. позивачем було імпортовано товар та оформлено податковий вексель № АА0063024 від 2.07.2007р на суму податкового зобов’язання зі сплати ПДВ у розмірі 135471,61 грн. зі строком погашення до 31.07.2007р., авальований 2.07.2007р. відділенням Промінвестбанку в м. Фастові.
Згідно з п.1.16 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.
Протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно даних податкової декларації з ПДВ за жовтень 2006р. (подана до ДПІ 20.11.2006р.) заявив до бюджетного відшкодування 453956 грн. (копія декларації та розрахунку залучено до матеріалів справи).
Згідно вимог п.п. 7.7.5 п. 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
На виконання наведеного припису, відповідачем –ДПІ у Києво-Святошинському районі з 9.01.2007р. по 17.01.2007р. була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ „Торговий дім „Ніжин” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за період –жовтень 2006р., про що складено відповідний акт від 23.01.2007р. № 56\23-1\32878863. У згаданому акті, зокрема у висновку, відповідачем зазначено наступне: сума можливого бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2006р. становить 453956 грн.
Як було встановлено під час судового розгляду, згадана сума бюджетної заборгованості у розмірі 453956 грн. в подальшому була підтверджена ДПІ, про що лише 7.08.2007р. до відділу обліку надана довідка за № 33. Посилання ДПІ на автоматичний режим обліку недоїмки та заборгованості не заслуговують на увагу.
За наведених обставин, господарський суд вважає безпідставним висновок ДПІ про наявність у позивача станом на 2 серпня 2008р. узгодженого податкового боргу у розмірі 135471,61 грн., оскільки станом на 31.07.2008р. –день погашення податкового векселя, позивач мав визначену суму бюджетного відшкодування в більшому розмірі ніж сума податкового зобов’язання з ПДВ згідно векселя.
При цьому, судом враховується наступне: скерування довідки про підтверджену суму бюджетного відшкодування за декларацією –жовтень 2006р. до відділу обліку лише у серпні 2007р., унеможливлювало для платника податку вчасне погашення податкового векселя шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, як це передбачено приписами п. 11.5 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”.
У розумінні приписів п. 1.3 статті 1 згаданого Закону, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання, а податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону (п. 1.17 згаданого Закону).
ДПІ у Києво-Святошинському районі не обґрунтувало правомірність та правові підстави настільки тривалого підтвердження заявленої до відшкодування суми ПДВ за декларацією жовтень 2006р. Так само не надано і доказів неможливості звернення ДПІ у Києво-Святошинському районі до банка –аваліста для оплати згаданого векселя у випадку його непогашення платником у строк.
Окрім цього слід зауважити наступне: відповідно до абз.4 п.11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді
Згідно вимог п.п. 5.4.1. статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Приписами п.п. 6.2.1. статті 6 згаданого Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Згідно з приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, порядок узгодження податкових зобов’язань, визначення податкового боргу, а також підстави застосування податкової застави регламентуються приписами Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
ДПІ у Києво-Святошинському районі в порушення наведених норм належно не обґрунтував наявність у позивача станом на 2.08.2007р. наявність 135471,61 грн. саме податкового боргу у розумінні вимог п.п. 5.4.1. статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, і як наслідок підстави для виставлення 2.08.2007р. податкової вимоги № 1\1078.
І відповідно є безпідставним нарахування 285,05 грн. пені за несвоєчасну сплату податкового боргу, як це передбачено приписами статті 16 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, і як наслідок формування 25.09.2007р. другої податкової вимоги № 2\1336 на суму 285,05 грн.
Згідно приписів ч. 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У відповідності до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються зокрема шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб’єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.
Зважаючи на викладене, господарський суд задовольняє позовні вимоги ТОВ „Торговий дім „Ніжин” про визнання неправомірними дій ДПІ у Києво-Святошинському районі щодо формування першої податкової вимоги № 1\1078 від 2.08.2007р. та другої податкової вимоги № 2\1336 від 25.09.2007р.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ч. 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 100, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
п о с т а н о в и в
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати неправомірними дії ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області щодо формування першої податкової вимоги № 1\1078 від 2.08.2007р. та другої податкової вимоги № 2\1336 від 25.09.2007р.
Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ніжин” (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 32878863) 3 грн. 40 коп. судового збору.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.
Суддя Попікова О. В.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі – 25 лютого 2008р.