У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    18 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Макарчук Л.В.

                                                       Суддів Курської А.Г.

Горбань В.В.

                                            при секретарі Савенко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 22 лютого 2011  року,

ВСТАНОВИЛА:

08 лютого 2011 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 вересня 2008 року між нею та ОСОБА_6 був укладений договір позики відповідно до якого вона передала ОСОБА_6 суму у розмірі 3 000 доларів США, яка за курсом Національного банку України на час пред’явлення позову складає 23 832 грн., про що ОСОБА_6 була написана відповідна розписка.

За умовами договору ОСОБА_6 повинна була повернути гроші на першу вимогу позивачки, однак її вимоги про повернення коштів відповідачка не виконала.

У зв’язку з чим позивачка просить стягнути з відповідачки на її користь гроші у розмірі 23 832 грн., та понесені нею судові витрати.

Рішенням Чорноморського районного суду АР Крим від 22 лютого 2011 року позовну заяву ОСОБА_5 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 суму боргу у розмірі 23 820 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, вважає, що при ухвалені рішення суд не дослідив усі обставини справи, порушив норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Вказує, що з вимогами про повернення боргу ОСОБА_5 не зверталась, а тому право ОСОБА_5 не порушено, що не було враховано судом першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, обговоривши доводи, наведені у скарзі, та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

   Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.  

Ухвалюючи рішення про задоволення позову про стягнення боргу за договором позики, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. Та визнав встановленим, що 30 вересня 2008 року між сторонами було укладено договір позики відповідно до якого ОСОБА_5 надала у борг ОСОБА_6 3 000 доларів США. Але суму боргу ОСОБА_6 не повернула не зважаючи на вимоги позивачки.

З висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені з дотриманням норм матеріального  права - ст.1049 ЦК України та вимог  процесуального закону -  ст.  ст.10, 11, 60, 212 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи,  30 вересня 2008 року ОСОБА_5 надала у борг ОСОБА_6 3 000 доларів США, що за курсом Національного банку України, станом  на 22 лютого 2011 року складає 23 850 грн., що підтверджується розпискою (а.с.5). За умовами зазначеної розписки відповідачка повинна була на першу вимогу ОСОБА_5 повернути їй борг. Але свого обов’язку відповідачка не виконала.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором позики, відповідно до статті 1046 ЦК України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Обов’язок повернути позикодавцеві позику, передбачено і статтею 1049 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явленя позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не зверталася до неї з вимогою повернути борг, а тому її право не є порушеним, судова колегія відхиляє як такі, що протирічать обставинам справи. А крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулася з позовом до суду 08 лютого 2011 року про стягнення боргу, але до цього часу відповідачка борг їй не повернула, що свідчить про ухиляння відповідачки від виконання свого обов’язку.

Як пояснила у судовому засіданні Апеляційного суду АР Крим ОСОБА_5 вона на протязі двох років зверталася до ОСОБА_6 про повернення суми боргу за договором позики, їздила до неї до дому, дзвонила, останній раз зверталася у жовтні 2010 року. Проте борг не було повернуто.

Згідно з вимогами ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, відповідачка не надала доказів, які б спростовували  висновки суду.

У сенсі ст. 545 ЦК України наявність розписки у позивачки свідчить про те, що відповідачкою борг їй не повертався.

Суд, в межах заявлених вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони на засадах змагальності (ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України), дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам, згідно зі ст.212 ЦПК України, та постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно зі  ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись  ст.  ст.  303,  307,  308,  314,  315 ЦПК України,  колегія суддів,  

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 22 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і  може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: