Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Макарчук Л.В.
Суддів Курської А.Г.
Горбань В.В.
при секретарі Савенко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек», Гурзуфської селищної ради, Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим до ОСОБА_5 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, за апеляційною скаргою прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек», Гурзуфської селищної ради, управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель республіканської комітету по земельних ресурсах АР Крим на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 30 листопада 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
05 жовтня 2010 року прокурор м. Ялта звернувся з позовом до суду в інтересах державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек», Гурзуфської селищної ради, Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим про зобов’язання ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0150 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення огорожі та дерев’яного сараю за його власний рахунок. Також просив стягнути матеріальну шкоду 715 грн.46 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, яка належить ДП України «Міжнародний дитячий центр «Артек», та користується нею незаконно.
Ухвалою Ялтинського міського суду АР Крим від 30.11.2010 року позовні вимоги прокурора в частині стягнення матеріальної шкоди залишені без розгляду на підставі ст..207 ч.1 п.5 ЦПК України, за заявою прокурора.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 30 листопада 2010 року в задоволенні позову прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек», Гурзуфської селищної ради, управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель республіканської комітету по земельних ресурсах АР Крим відмовлено.
В апеляційній скарзі прокурор м. Ялта в інтересах держави в особі державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек», Гурзуфської селищної ради, управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель республіканської комітету по земельних ресурсах АР Крим просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказує, що при ухвалені рішення не повно з’ясовані обставини справи, що мають значення та висновки суду не відповідають обставинам справи.
Зокрема, зазначає, що суд не врахував, що право ДПУ МДЦ «Артек» на користування спірною земельною ділянкою підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою № 001515 від 15.01.1997 року і рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2007 року у справі № 2-5/9915-2007А.
Крім того, суд безпідставно не прийняв до уваги акти перевірок, протокол про адміністративне правопорушення та приписи, складені державним інспектором відділу Південно-Кримського регіону Держкомземінспекції Автономної Республіки Крим відносно ОСОБА_5, оскільки ці документи відповідають вимогам ст.10 Закону України «Про державний контроль за охороною земель».
Суд не врахував, що зазначені документи відповідач не оскаржував, а відсутність постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі складеного протоколу, не спростовує факту порушення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представника ДПУ МДЦ «Артек», відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте цим вимогам зазначене рішення не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не довів, що спірна земельна ділянка належить ДП «МДЦ «Артек» чи відноситься до земель Гурзуфської селищної ради, не підтвердив відповідними документами право на цю земельну ділянку за ДП «МДЦ «Артек» чи Гурзуфської селищної ради.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки вони не відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка площею 208.0174 га. перебуває у правомірному користування ДПУ "МДЦ "Артек" згідно Державного акту на право постійного користування, серії КМ за № 001515, який видано 15.01.1997 року на підставі рішення Гурзуфської селищної ради від 25.12.1996 року, що підтверджується постановою Господарського суду АР Крим від 20.11.2007 р.
З постанови Господарського суду АР Крим від 20.11.2007 року вбачається, що ДП «МДЦ «Артек» є користувачем земельної ділянки площею 208.0174 га., що підтверджується Державним актом серії КМ №001515 від 15.01.1997 року але Ялтинським міським головним управлінням земельних ресурсів були порушені правила зберігання документів та неправомірно було знищено Державний акт на землю у зв’язку з чим дії посадових осіб Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим з приводу знищення Державного акту серії КМ за № 001515, який видано 15.01.1997 року було визнано неправомірними. Також було зобов’язано Ялтинське відділення Кримського регіонального філіалу ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» видати та зареєструвати Державний акт серії КМ за № 001515, виданий 15.01.1997 року ДПУ «МДЦ «Артек» на підставі рішення №45 9-ї сесії Гурзуфської селищної ради 22 скликання від 25.12.1996 року (а.с.32-33).
У зв’язку з тим, що рішенням Господарського суду АР Крим від 20.11.2007 року захищено права ДПУ «ДМЦ «Артек» як користувача земельної ділянки площею 208.0174 га., то відповідно до ст.61 ч.3 ЦПК України судова колегія приймає це рішення до уваги, оскільки воно стосується правовідносин і по даній справі тому як ним встановлені обставини, які мають значення для цієї справи та які підтверджують правомірність постійного користування земельною ділянкою ДПУ «МДЦ «Артек».
Крім того, Державний акт на право постійного користування не визнавався в установленому законом порядку недійсним; відчуження земельної ділянки, наданої ДПУ "МДЦ "Артек", не здійснювалось.
Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.05.2009 року (а.с. 4), протоколом про адміністративне правопорушення від 20.05.2009 року (а.с.5) та приписом державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АР Крим від того числа (а.с. 6) підтверджується факт того, що було встановлене самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,0150 га в АДРЕСА_1, від підпису в протоколі та акті, ОСОБА_5 відмовився.
Виходячи із змісту ст.ст. 13, 14, 41, 55 Конституції України, якими гарантовано державний захист майнових прав громадян і не обмежено можливість такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства, сама по собі відсутність у особи документа, що посвідчує право на земельну ділянку, не може бути підставою для відмови особі у судовому захисті таких прав.
Аналогічний підхід щодо захисту прав землевласників (землекористувачів) міститься і у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата щодо відповідності Конституції України положень статті 92 пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005 року.
Крім того, судова колегія приймає до уваги те, що позов прокурором заявлено також і в інтересах держави в особі управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим, до повноважень якого згідно зі статтею 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, забезпечення додержання земельного законодавства України.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду про відсутність в ДП «МДЦ «Артек» державного акту на право користування земельною ділянкою та доказів про належність спірної земельної ділянки позивачам є безпідставними.
Відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що не надано доказів про право власності на земельну ділянку за ДП «МДЦ «Артек», суд першої інстанції залишив поза увагою доводи відповідача про те, що спірну земельну ділянку він не займав та належним чином не перевірив ці доводи відповідача і не дав їм належної оцінки.
В судовому засіданні Апеляційного суду АР Крим відповідач заперечував факт зайняття ним земельної ділянки по АДРЕСА_1 та пояснив, що обробляє земельну ділянку, яка була самовільно зайнята його знайомим за іншою адресою, а саме: по АДРЕСА_1, а до земельної ділянки по вул.Красних галстуків,8 він ніякого відношення немає.
Представник ДП «МДЦ «Артек» в судовому засіданні надав акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.07.2011 року, із якого вбачається, що ОСОБА_5 самовільно зайнята земельна ділянка, орієнтовною площею 0,0300 га. по АДРЕСА_2, яка огороджена сіткою – рабицею, а на ділянці збудовано дерев’яний сарай та садовий будиночок.
Таким чином, судовою колегією встановлено, що предметом позову є земельна ділянка, яка розташована по АДРЕСА_1, а не та, яку дійсно самовільно зайняв відповідач - по АДРЕСА_2.
Отже судова колегія дійшла висновку про те, що не підлягає захисту порушене право позивача про звільнення земельної ділянки площею 0,0150 га. в АДРЕСА_1 та знесення огорожі шляхом зобов’язання звільнити земельну ділянку за рахунок відповідача ОСОБА_5, оскільки не встановлено, що саме він її самовільно зайняв, огородив та обробляє. Прокурор таких доказів не надав, а представник ДП «МДЦ «Артек» в судовому засіданні суду апеляційної інстанції надав акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.07.2011 року, з якого вбачається, що ОСОБА_5 самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0300 га. по АДРЕСА_1, м.Ялта. Таким чином, хто самовільно зайняв земельну ділянку по АДРЕСА_1, позивачем не встановлено та що цю земельну ділянку зайняв саме ОСОБА_5, не доведено.
Відповідно до частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Всупереч зазначеним процесуальним нормам будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 самовільно займає земельну ділянку площею 0,0150 га. за адресою: АДРЕСА_1, шляхом встановлення огорожі та дерев’яного сараю, позивач суду не надав.
Оскільки позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 зайнята саме відповідачем по справі, то у задоволенні позову слід відмовити з цих підстав.
За правилами ст.ст.10,11 ЦПК України, які встановлюють принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; кожна сторона сама визначає коло доказів, які надаються суду.
Зважаючи на вищенаведене, о скільки рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне в межах своїх повноважень на підставі п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших мотивів та підстав.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек», Гурзуфської селищної ради, Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель республіканської комітету по земельних ресурсах АР Крим задовольнити частково.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 30 листопада 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек», Гурзуфської селищної ради, Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель республіканської комітету по земельних ресурсах АР Крим про зобов’язання ОСОБА_5 Юрієвича звільнити самовільно зайняту земельну ділянку – відмовити з інших мотивів та підстав.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: