У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Макарчук Л.В.
Суддів Курської А.Г.
Горбань В.В.
при секретарі Савенко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства «Ялтинське автотранспортне підприємство №14328» про стягнення заборгованості по заробітній платі, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_5, на заочне рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 02 березня 2011 року,
ВСТАНОВИЛА:
04 січня 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Ялтинське автотранспортне підприємство №14328» про стягнення на його користь суми боргу з заробітної плати з 01 березня 2003 року по 14 квітня 2010 року з урахуванням індексу інфляції в розмірі 84 730 грн. 25 коп.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 09 липня 1963 року по 14 квітня 2010 року він перебував з відповідачем у трудових відносинах, та з 01 березня 2003 року по 14 квітня 2010 року відповідач не вплачував йому заробітну плату, в результаті чого утворилась заборгованість по заробітній платі у розмірі 34 754 грн., а з урахуванням індексу інфляції - 84 730 грн. 25 коп.
Заочним рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 02 березня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_5, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважає що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права, без з’ясування обставини справи. Вказує, що суд дав не правильну правову оцінку доказам відповідача, про те, що підприємство тривалий час не веде господарську діяльність, вважає, що це не відповідає дійсності, оскільки підприємство не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та його представника, представників відповідача, обговоривши доводи, наведені у скарзі, та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ВАТ «Ялтинське автотранспортне підприємство №14328» тривалий час не здійснює господарської діяльності, а ОСОБА_5 перебуває з підприємством у трудових відносинах без виконання роботи, тобто у формальних трудових відносинах.
З такими висновками суду погоджується судова колегія оскільки вони відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_5, він працював в ВАТ «АТП-14328» з 18.09.1996 року по 14.04.2010 року. Звільнений був 14.04.2010 року по ст.36 п.1 КЗпП України, про що ліквідатором підприємства ОСОБА_7 зроблено запис в трудовій книжці. (а.с.6-8). З витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців №149403 вбачається, що ВАТ «Ялтинське автотранспортне підприємство №14328» зареєстроване 27.09.1996 року та знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, на підставі рішення Господарського суду АР Крим від 19.01.2010 року підприємство визнано банкрутом.(а.с.27).
Наявні у матеріалах справи докази були досліджені судом першої інстанції і їм дана належна оцінка.
Відповідно до ч.2 ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача не приймав участі в судовому засіданні суду першої інстанції, з тієї причини, що підприємство знаходиться на стадії ліквідації і не працює, поштову кореспонденцію (судові повістки) ніхто не отримує, по справі ухвалювалося заочне рішення, тому судова колегія вважає, що причини неподання відповідачем доказів є поважними.
Із наданих в судовому засіданні апеляційного суду представником відповідача доказів вбачається, що ухвалою Господарського суду АР Крим від 09.02.2004 року відносно ВАТ«Ялтинське автотранспортне підприємство №14328» застосовано судову процедуру банкрутства – розпорядження майном.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 19.01.2010 року ВАТ«Ялтинське автотранспортне підприємство №14328» визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура.
Із списку стягувачів, наданого ліквідатору ВАТ ОСОБА_8 державним виконавцем ДВС Головного управління юстиції в АР Крим, вбачається, що за зведеним виконавчим провадженням про стягнення заборгованості з ВАТ, виплачені суми заборгованості по виконавчим документам, в тому числі ОСОБА_5 було виплачено в 2007 році 8037 грн.53 коп. (а.с.60-61).
Як пояснив в судовому засідання апеляційного суду позивач, він отримав 8037,53 грн. заборгованість по заробітній платі, яка була стягнута за його позовом, за минулий період, до 2003 року, а з 2003 року утворилася нова заборгованість, оскільки його не було звільнено і він числився працівником ВАТ. Після того, як підприємство стали банкрутувати, в 2005 році, всі трудові книжки лежали на підлозі в конторі і він свою трудову книжку забрав додому. Арбітражні ліквідатори часто мінялися і ніхто не займався трудовими книжками. По першому його проханню, ліквідатор ОСОБА_9 вніс в його трудову книжку запис про звільнення. Весь цей час він ходив на роботу в АТП.
Представник відповідача дав пояснення про те, що з 2004 року ВАТ не працювало, господарською діяльністю не займалося, все майно підприємства було продано за борги і борги, в тому числі заробітна плата, були погашені повністю. Списки про виплату заробітної плати передані в ДВС та виконавче провадження було закрито у зв’язку з виплатою заборгованості по заробітній платі в повному обсязі. Колонна №1 з автотранспортом була продана іншій юридичній особі. В АТП ніхто не працював, оскільки ніхто не табелювався, виробничі завдання ніким та нікому не видавалися, трудові обов’язки ніким не виконувалися, а працевлаштування працівників відбувалося самостійно. У кого працював позивач йому не відомо. З 2004 року змінилося п’ять ліквідаторів, документи підприємства були втрачені, трудових книжок на 2010 рік не було. Заборгованість по заробітній платі перед всіма працівниками в тому числі і перед ОСОБА_5 була погашена.
Таким чином, досліджені судовою колегією, відповідно до ч.2 ст.303 ЦПК України, нові докази, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року (із змінами) та ст.94 КЗпП України заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 4 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.
Із вищенаведених доказів вбачається, що підприємство з 2004 року не працює, господарської діяльності не здійснює, позивач, який рахувався працівником цього підприємства до 14.04.2010 року, роботу не виконував, оскільки нічого було виконувати, трудова книжка знаходилася в нього вдома, про що ним було заявлено в судовому засіданні. Всі ці докази, в їх сукупності, свідчать про безпідставність позовних вимог ОСОБА_5
Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що не виключення підприємства з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців свідчить про здійснення цим підприємством господарської діяльності, як такі, що не ґрунтуються на законі та спростовуються дослідженим матеріалам справи.
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Зважаючи на вищенаведене, судова колегія дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі ст.212 ЦПК України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, ст. 213 - 216 ЦПК України.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 305, п. 1 ч.1 ст.307, 308, 313, 315, 317, 319, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_5 відхилити.
Заочне рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 02 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: