АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2011 року м. Сімферополь
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду
Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді: Дралла І.Г.,
суддів: Павловської І.Г., Пономаренко А.В.,
при секретарі: Таранець О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» про визнання зобов’язання порушеним, стягнення суми страхового відшкодування та неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди, за апеляційною скаргою ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 13 травня 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (у теперішній час Приватне акціонерне товариство «СК «Українська страхова група») про визнання зобов’язання порушеним, стягнення суми страхового відшкодування та неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Вимоги мотивовані тим, що між ним та ЗАТ «Українська страхова група» 10 грудня 2009 року був укладений Договір добровільного страхування «КАСКО» належного йому транспортного засобу автомобіля «Тойота Секвойя». Строк дії договору встановлений по 10 грудня 2010 року. 20 лютого 2010 року керуючи належним йому транспортним засобом він рухався по автодорозі Євпаторія-Сімферополь у бік міста Саки. Проїжджаючи 62-й км. дороги, на його дорожню смугу несподівано виїхав зустрічний автомобіль. Намагаючись уникнути зіткнення, він застосував гальмування та звернув праворуч, унаслідок чого заїхав до лиману, який знаходився поряд із дорогою. Виїхати самостійно йому не вдалося, оскільки при зіткненні із водою, задня передача автомобілю перестала працювати. Побоюючись подальших негативних наслідків, він заглушив двигун належного йому автомобілю та викликав технічну допомогу і працівників ДАІ. Він повідомив ЗАТ «СК «Українська страхова група» про ДТП, після чого йому запропонували протягом 3-х днів приїхати до страхової компанії та написати заяву про страховий випадок. Виконавши свої зобов’язання за договором страхування, він очікував, що відповідач виконає свою частину зобов’язань за договором, а саме проведе виплату страхового відшкодування в розмірі 536 000 гривень згідно з договором, оскільки відновлювальний ремонт автомобіля коштує згідно висновку експерта 675 966 гривень, але страхова компанія відмовилася від виконання зобов’язання не визнаючи страхового випадку. Просить визнати відповідача винним у порушенні зобов’язань, передбачених договором добровільного страхування та стягнути суму страхового відшкодування у розмірі 536 000 гривень, суму неустойки у розмірі 98624 гривень, збитки у сумі 139 966 гривень. Крім того вважає, що неправомірними діями відповідача по невиконанню зобов’язання за договором страхування транспортного засобу, йому заподіяна моральна шкода, відшкодування якої він оцінює в розмірі 350 000 гривень.
Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 13 травня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Визнано ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» винною у порушенні зобов’язання, передбаченого договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-1705-0072 від 10 грудня 2009 року, укладеного між ЗАТ «СК «Українська страхова група» та ОСОБА_1
Стягнуто з ЗАТ «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування 536 000 гривень, неустойку в сумі 98 624 гривні, збитки у сумі 139 966 гривень, моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень, судові витрати в сумі 8175 гривень 20 копійок, а загалом стягнуто 832 765 гривень 20 копійок.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам. Зокрема ПАТ «СК «Українська страхова група» посилається на те, що немає страхового випадку, оскільки ОСОБА_1 надав страховій компанії неправдиву інформацію щодо обставин пошкодження автомобіля, потрапляння до автомобіля води сталося не внаслідок ДТП, а внаслідок необачних дій ОСОБА_1, який відкрив двері, крім того стягнуті судом суми розраховані не правильно та їх стягнення не відповідає нормам діючого законодавства. Також, страхова компанія посилається на те, що стягуючи повну вартість автомобіля суд необґрунтовано залишив автомобіль ОСОБА_1, що суперечить вимогам закону та договору, укладеному між сторонами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, допитавши в судовому засіданні експертів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на отримання страхового відшкодування у зв’язку із настанням страхового випадку порушено внаслідок винної поведінки відповідача, який безпідставно відмовився визнати ДТП страховим випадком та сплатити ОСОБА_1 суму страхового відшкодування, у зв’язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання ЗАТ «СК «Українська страхова група» винною у порушенні зобов’язання, передбаченого договором добровільного страхування від 10 грудня 2009 року та стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 536 000 є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню. Оскільки страхова компанія порушила умови договору страхування та вона повинна сплатити позивачу неустойку за кожен день прострочення виконання зобов’язання, що становить на день ухвалення рішення суду 98 624 гривні, а також відшкодувати збитки, які становлять різниця між страховою сумою та вартістю відновлювального ремонту автомобіля. Також суд виходив з того, що порушенням зобов’язання відповідач заподіяв позивачу моральну шкоду, яка полягає в порушенні його життєвих зв’язків, переживаннях з приводу порушення його прав, позбавлення можливості користування автомобілем і підлягає відшкодуванню в грошовому вираженні в розмірі 50000 гривень. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції застосував статті 22, 23, 525, 526, 611, 623, 979, 982, 983, 984, 988-992, 1167 ЦК України та Закон України «Про страхування».
Проте погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.
Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судовим розглядом встановлено, що 20 лютого 2010 року внаслідок ДТП автомобіль «Тойота Секвойя», що належить на праві власності ОСОБА_1 потрапив до води, у зв’язку з чим пошкодився. Даний факт підтверджений протоколом про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та постановою суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУАП. Згідно протоколу огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу у автомобіля пошкоджено переднє ліве колесо, порушено ЛКП на дисках коліс, є пошкодження на лівому порозі. Будь-яких інших пошкоджень, у тому числі потрапляння води і бруду до салону автомобіля не зазначено. Стан освітлювальних сигнальних приладів в нормі.
З фотографій, які зафіксували положення автомобіля у воді вбачається, що автомобіль занурився у воду на глибину приблизно до 2/3 передніх коліс і на половину задніх коліс.
Між ОСОБА_1 та ЗАТ «СК «Українська страхова група» 10.12.2009 року укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу автомобіля «Тойота Секвойя» реєстраційний номер НОМЕР_1 2008 року випуску з лімітом страхової суми 536 000 гривень, що становить повну вартість автомобіля та строком дії договору до 10.12.2010 року.
Згідно висновку експерта відновлювальний ремонт автомобіля коштує 675 966 гривень, що перевищує вартість автомобіля, яка визначена за договором страхування в 536 000 гривень (а.с. 126-133).
Відповідно до висновку експерта Кісіра М.Я, пояснення ОСОБА_1 щодо обставин занурення автомобіля у воду і отриманих від цього ушкоджень електропроводки є технічно неспроможними (а.с. 54-63). На підставі цього висновку ЗАТ «СК «Українська страхова група» не визнала страховий випадок та відмовилася у добровільному порядку сплатити суму страхового відшкодування.
Згідно висновку експерта Рудакова В.Л. від 11 січня 2011 року технічні пошкодження автомобіля є наслідком його знаходження у воді за умови потрапляння води до салону автомобіля через відкриті двері і знаходження води у салоні автомобіля тривалий час. Найбільший вплив на виникнення ушкоджень автомобіля здійснила тривала дія вологи після ДТП, тобто несвоєчасне видалення брудної води і тривалий вплив значної кількості парів води у замкненому просторі салону автомобіля (а.с.129).
У судовому засіданні кожен з експертів підтвердив свої висновки.
На теперішній час ОСОБА_1 відремонтував автомобіль та не надав суду доказів понесених їм витрат на ремонт автомобіля посилаючись на те, що автомобіль відремонтований за рахунок запчастин, які він отримав з закордону приватним способом. Посилання на вартість таких запчастин у приватного підприємця ОСОБА_4 суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може, оскільки запчастини придбані не у нього, а відшкодуванню підлягає тільки фактично понесені витрати на ремонт автомобіля.
Договір страхування це є двосторонній договір у якому як Страховик так і Страхувальник мають певні права та обов’язки.
Відповідно до п.17.1.8. Договору страхування, укладеному між сторонами, підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування (страхової виплати) є, здійснення страхувальником та/або довіреними особами ремонту пошкодженого ТЗ без письменного дозволу Страховика.
Пункт 11.11. Договору також забороняє ремонтувати транспортний засіб без письмової згоди Страховика.
Стаття 988 ЦК України визначає, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
У даному випадку ОСОБА_1 здійснив ремонт пошкодженого транспортного засобу без письменного дозволу ЗАТ «СК «Українська страхова група» і на теперішній час неможливо визначити вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, що фактично сплатив ОСОБА_1 в процесі ремонту автомобіля.
Згідно з п.11.1. Договору страхування, у разі настання страхового випадку Страхувальник/Водій зобов’язаний вжити всіх можливих заходів щодо запобігання збільшенню розміру збитків, завданих внаслідок страхового випадку. Аналогічне положення міститься у статті 21 Закону України «Про страхування» та статті 989 ЦК України.
ОСОБА_1 таких заходів не вжив, оскільки згідно висновку експерта найбільший вплив на виникнення ушкоджень автомобіля здійснила тривала дія вологи після ДТП, тобто несвоєчасне видалення брудної води і тривалий вплив значної кількості парів води у замкненому просторі салону автомобіля. Посилання позивача на те, що для повної чистки та сушки автомобіля було необхідно розібрати внутрішню обшивку автомобіля, суд до уваги взяти не може, оскільки згідно п.11.1 Договору для запобігання збільшенню збитків необхідно вжити усіх можливих заходів, у даному випадку це чистка та сушка салону автомобіля від вологи та бруду, саме чого не зробив належним чином ОСОБА_1 і що згідно висновку експерта призвело до пошкодження електропроводки та інший деталей автомобіля.
Таким чином, порушення ОСОБА_1 умов договору страхування призвело до збільшення збитків від ДТП, а також позбавило суд можливості визначити розмір фактично понесених витрат на відновлювальний ремонт автомобіля.
Відповідно до правил статті 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє справу в апеляційному порядку в межах заявлених у суді першої інстанції позовних вимог. Змінювати позовні вимоги в процесі розгляду справи в апеляційному порядку процесуальним законом не передбачено.
Суть позовних вимог ОСОБА_1 зводилася к тому, щоб стягнути з ЗАТ «СК «Українська страхова група» страхову суму 536 000 гривень, вартість автомобіля, яка визначена умовами договору. На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 послався на висновок експерта згідно якого відновлювальний ремонт автомобіля становить 675 966 гривень, що перевищує вартість автомобіля.
Разом з тим, згідно п.13.4 Договору страхування, у разі конструктивної загибелі ТЗ (якщо матеріальний збиток перевищує 60% дійсної вартості ТЗ, визначеної згідно з чинним законодавством України на момент настання страхового випадку) між Страховиком та Страхувальником укладається угода, згідно з якою Страхувальник зобов’язаний зняти з обліку ТЗ та передати його страховику разом з свідоцтвом про реєстрацію ТЗ, сервісною книжкою, інструкцією по експлуатації автомобіля та додаткового обладнання, всіма комплектами ключів тощо.
Оскільки у даному випадку за позовними вимогами сума страхового відшкодування вимагається в розмірі повної вартості автомобіля, то сам автомобіль повинен бути переданий страховій компанії і представник Страховика посилається на це в доводах апеляційної скарги і наполягає на виконанні цього пункту договору, але ОСОБА_1 категорично відмовляється від передачі автомобіля Страховику посилаючись на те, що автомобіль відремонтований і він не має бажання передавати його Страховику.
Згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Таким чином враховуючи, що примусово, без згоди ОСОБА_1, у нього не може бути вилучений автомобіль та переданий Страховику, зазначені обставини взагалі виключають можливість задоволення його позовних вимог.
Оскільки між сторонами виникли правовідносини по здійсненню страхової виплати, а не з відшкодування шкоди, то не ґрунтуються на законі та не підлягають задоволенню позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди з підстав статей 23, 1167 ЦК України, та позовні вимоги про відшкодування збитків 139 966 гривень, які становлять різницю між сумою страхового відшкодування 536 000 гривень та вартістю відновлювального ремонту автомобіля 675 966 гривень.
У зв’язку з тим, що позовні вимоги про стягнення суми страхового відшкодування (страхової виплати) 536000 гривень не підлягають задоволенню, то немає правових підстав для стягнення неустойки відповідно до статті 992 ЦК України в розмірі 98 624 гривні.
З врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції приходить до переконання в тому, що позовні вимоги заявлені необґрунтовано в повному обсязі, не ґрунтуються на нормах матеріального права та фактичних обставинах у справі і задоволенню не підлягають.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України, ухвалено з порушенням норм матеріального права, що в силу правил статті 309 ч.1 п.4 ЦПК України є правовою підставою для його скасування з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з вищенаведених фактичних обставин.
На підставі Закону України «Про страхування», статті 41 Конституції України, статей 979, 982, 984, 988, 989, 990, 991. 992 ЦК України, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити.
Рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 13 травня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про визнання зобов’язання порушеним, стягнення суми страхового відшкодування та неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди – відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді : Дралло І.Г. Павловська І.Г. Пономаренко А.В.