АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2011 року м. Сімферополь
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду
Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді: Дралла І.Г.,
суддів: Павловської І.Г., Ісаєва Г.А.,
при секретарі: Ломовському І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Кримський содовий завод», третя особа управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим про спонукання виконати певні дії, за апеляційною скаргою ВАТ «Кримський содовий завод» на рішення Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 18 травня 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Кримський содовий завод», третя особа управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим про спонукання виконати певні дії.
Вимоги мотивовані тим, що позивач з 24 вересня 1997 року по 10 грудня 2003 року працював на посаді директора Кримського содового заводу, а після його реорганізації головою правління ВАТ «Кримський содовий завод». 10 грудня 2003 року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади. Рішенням Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 27 березня 2008 року дане звільнення було визнано незаконним у зв’язку з чим відповідач вніс зміни в трудову книжку ОСОБА_1, вказавши дату і підставу звільнення 14 березня 2006 року за ст. 36 п.2 КЗпП України, а також виплатив йому заробітну плату за час вимушеного прогулу з 11 грудня 2003 року по 14 березня 2006 року у розмірі 308 587 гривень 70 копійок з компенсацією інфляційних втрат по заробітної платі в сумі 136 744 гривень 51 копійку.
Також, вищезазначеним рішенням встановлені щомісячні заробітні плати за час вимушеного прогулу: грудень 2003 року 7567,26 грн.; з січня 2004 року по лютий 2006 року по 11350,0 грн.; за березень 2006 року 5297,00 грн. У зв’язку з перерахунком пенсії ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим із заявою про надання відомостей про відображенння в базі даних системи персоніфікованого обліку вищевказаних сум щомісячних заробітних плат, де йому стало відомо, що таки дані відсутні, а також про те, що відповідачем не внесені відповідні страхові внески. 27 січня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання йому довідки про заробітну плату встановленої Постановою ПФУ №22-1 від 21 листопада 2005 року форми за період з 11 грудня 2003 року по 14 березня 2006 року, на що отримав відмову з посиланням на те, що ним не були внесені страхові внески за вказаний період. На його думку відмова є неправомірною, оскільки вона суперечить положенням преамбули та ст.ст. 3, 11, 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» а також ст. 22 Конституції України. Остаточно просив зобов’язати відповідача сплатити страхові внески на загальнообов’язкове державне страхування до Пенсійний фону України в Красноперкеопському районі АР Крим на підставі виплаченої йому заробітної плати за період вимушеного прогулу з 11 грудня 2003 року по 14 березня 2006 року в сумі 33484 гривні 90 копійок, у тому числі щомісячно: за період з 11 грудня 2003 року по 31 грудня 2004 року по 851,2 грн. і 53,2 грн.; з 1 січня 2005 року по 28 лютого 2005 року 1312,0 грн. і 82,0 грн.; з 1 березня 2005 року по 31 березня 2005 року 1312,4 грн і 82,0 грн.; з 1 квітня 2005 року по 31 грудня 2005 року по 1324,3 грн. і 82,00 грн.; з 1 січня 2006 року по 14 березня 2006 року по 1535,94 грн. і 96,6 грн., також зобов’язати відповідача внести щомісячне коректування в базу даних системи персоніфікованого обліку Управління ПФ України в Красноперекопському районі АР Крим в частині відомостей по виплаченій йому заробітній платі за період з 11 грудня 2003 року по 14 березня 2006 року.
Ухвалою суду від 18 травня 2011 року вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача внести щомісячне коректування в базу даних системи персоніфікованого обліку Управління ПФУ в Красноперекопському районі АР Крим в частині відомостей по виплаченій йому заробітній платі за період з 11 грудня 2003 року по 14 березня 2006 року залишені без розгляду.
Рішенням Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 18 травня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.
Зобов’язано ВАТ «Кримський содовий завод» сплатити страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим на підставі виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за період вимушеного прогул з 11 грудня 2003 року по 14 березня 2006 року в сумі 33484 гривень 90 копійок, у тому числі щомісячно: за періоди з 11 грудня 2003 року по 31 грудня 2004 року по 851,2 грн. і 53,2 грн.; з 1 січня 2005 року по 28 лютого 2005 року 1312,0 грн. і 82,0 грн.; з 1 березня 2005 року по 31 березня 2005 року 1312,4 грн. і 82,0 грн.; з 1 квітня 2005 року по 31 грудня 2005 року по 1324,3 грн. і 82,00 грн.; з 1 січня 2006 року по 14 березня 2006 року по 1535,94 грн. і 96,6 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ВАТ «Кримський содовий завод» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, таким, що постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що за наказом ВАТ «Кримський содовий завод» № 162-к від 10 грудня 2003 року ОСОБА_1 був незаконно звільнений з займаної посади, внаслідок чого строк дії укладеного з ним трудового договору за період з 11 грудня 2003 року по 14 березня 2006 року судом поновлено і на цей час відповідач повинний був відновити усі його права, що пов’язані з виконанням трудового договору, у тому числі і на його загальнообов’язкове державне пенсійне страхування шляхом внесення щомісячного коректування до бази даних системи персоніфікованого обліку Управління ПФУ в Красноперекопському районі АР Крим в частині відомостей по виплаченій заробітній платі та сплати страхових внесків до Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим, але не зробив цього. Зазначені обставини потягли за собою те, що Управлінням ПФУ в Красноперекопському районі АР Крим при призначенні пенсії ОСОБА_1 був неправильно визначений коефіцієнт страхового стажу, не врахована при перерахунку пенсії його заробітна плата за спірний період, неправильно проведена оптимізація заробітної плати, суттєво знижений коефіцієнт заробітної плати, чим порушено його право на відповідне пенсійне забезпечення.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам та наданим сторонами доказам в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.
Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги ВАТ «Кримський содовий завод» не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.
Так, довід апеляційної скарги проте, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може, оскільки судом першої інстанції повно та всебічно досліджені фактичні обставини та ухвалено рішення, яке відповідає наданим сторонами доказам.
Судом дано вірну правову оцінку письмовим доказам у справі та поясненням осіб, які беруть участь у справі.
Довід апеляційної скарги щодо порушення норм матеріального права є необґрунтованим. Судом першої інстанції правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами та застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, зокрема статі 11, 20, 21, 64 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, статті 1, 2 Закону України «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на яких обґрунтовані позовні вимоги. При цьому суд першої інстанції вирішивши спір в межах заявлених позовних вимог вірно встановив, що оскільки змінена дата звільнення ОСОБА_1 з роботи і відповідач сплатив йому заробітну плату за час вимушеного прогулу, то ВАТ «Кримський содовий завод» повинний сплатити до Пенсійного Фонду України страхові внески за ОСОБА_1 за період вимушеного прогулу.
Довід скарги про порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки згідно з правилами статті 309 ч.3 ЦПК України підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції можуть бути лише такі порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. У даному випадку немає підстав вважати, що справу вирішено неправильно.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку в тому, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ «Кримський содовий завод» є обґрунтованими, доведеними у визначеному цивільним-процесуальним законом порядку і підлягають задоволенню.
Посилання в скарзі на те, що із заробітної плати, яка стягується за рішенням суду, не сплачуються внески у Пенсійний Фонд України, оскільки це не передбачено Законом України «Про виконавче провадження», суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може, оскільки за рішенням суду стягнута заробітна плата з якої повинні сплачуватися усі внески до Пенсійного Фонду України і на ці правовідносини не поширюється дія Закону України «Про виконавче провадження», який регулює правовідносини щодо виконання рішення суду.
Довід скарги щодо неправильного вибору способу захисту порушеного права суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може, оскільки позивач самостійно вибирає способи захисту порушеного права на підставі норм матеріального права. У даному випадку ОСОБА_1 обґрунтовано подав позов до ВАТ «Кримській содовий завод», оскільки саме ця юридична особа порушила його право не сплативши з виплаченої йому заробітної плати внески до Пенсійного Фонду України.
Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі посилань на правові підстави для висновку в тому, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України і підлягає скасуванню за доводами апеляційної скарги.
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.
Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ВАТ «Кримський содовий завод» відхилити.
Рішення Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 18 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді : Дралло І.Г. Павловська І.Г. Ісаєв Г.А.