У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року червня місяця 21 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Берещанської І.І.,
Суддів Кузнєцової О.О., Новікова Р.В.,
При секретарі Ломовському І.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, виконкому Сімферопольської міської ради, Сімферопольської міської ради про припинення загальної часткової власності, розділ домоволодіння та визначення порядку користування земельною ділянкою, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_6 – ОСОБА_9, ОСОБА_7, представника ОСОБА_7, ОСОБА_8 – ОСОБА_10 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 25 січня 2011 р.,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, виконкому Сімферопольської міської ради, Сімферопольської міської ради про припинення загальної часткової власності, розділ домоволодіння та визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивує тим, що сторони по справі є співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1. Також у їх користуванні знаходиться земельна ділянка, розташована за вищезазначеною адресою. Сторони не можуть знайти згоди щодо порядку користування майном, яке належить їм на праві загальної часткової власності та земельною ділянкою, якою сторони користуються, у зв’язку з чим ОСОБА_5 звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 25 січня 2011 р. позов задоволено. Припинено право загальної часткової власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Визнано право власності за ОСОБА_5 на жилий будинок літ «А», літню кухню літ «Е», сараї літ. «Г», «К», «Р», 1\2 частку туалету, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Виділено у користування ОСОБА_11 земельну ділянку площею 437 кв.м., за адресою АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі апелянтом представником ОСОБА_6 – ОСОБА_9, ставиться питання про скасування рішення суду і про ухвалення нового рішення, з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону. Зокрема апелянт вважає, що визначений порядок користування земельною ділянкою порушує права відповідачки, як співвласника. Крім того, вказує що насправді позивачу належить 41\100 частка домоволодіння, а не 47\100, як вказано в інвентарній справі.
В апеляційній скарзі апелянтами ОСОБА_7 та представником ОСОБА_7, ОСОБА_8 – ОСОБА_10 ставиться питання про скасування рішення суду і про ухвалення нового рішення, з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону. Зокрема апелянти також вказують про невідповідність належних позивачу часток домоволодіння, які існували при первісному розрахунку тим часткам які існують на теперішній час, а саме, позивачу належить 41\100 частка домоволодіння, а не 47\100 часток домоволодіння.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наявної можливості розділити між сторонами спірне домоволодіння та визначити порядок користування земельною ділянкою згідно висновків судової будівельно-технічної експертизи.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, тому що вони відповідають обставинам справи, вимогам закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 є власником 47\100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору даруванні від 23.03.2005 р. укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_13 До того 47\100 часток вказаного домоволодіння належали ОСОБА_14 згідно з договором купівлі-продажу від 24.03.1992 р.
ОСОБА_6 є власником АДРЕСА_1 літ. «Б» на підставі договору дарування від 07.04.2004 р.
25.05.2006 р. ОСОБА_7, ОСОБА_8 стали власниками кв. № 4 буд АДРЕСА_1 на підставі ЗУ «Про приватизацію житлового фонду».
17.10.2006 р. рішенням виконавчого комітету Центральної районного ради м. Сімферополя № 267 літ «В» жилого будинку по АДРЕСА_1, який складався з кв. № 4, загальною площею 93,5 кв.м., був списаний з балансу фонду місцевих рад м. Сімферополя.
Рішенням Сімферопольської міської ради від 14.08.2009 р. № 2252 за ОСОБА_7, ОСОБА_8 було оформлено право власності у рівних частках по 19\200 кожному нерухомого майна по АДРЕСА_1.
Домоволодіння АДРЕСА_1 розташоване на земельній ділянці площею 956 кв.м.
Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Згідно з висновками судової будівельно-технічної експертизи № 2074 від 10.11.2008 р. можливе реальне виділення спірного майна ОСОБА_5 згідно його ідеальної частки на 47\100 без переобладнання та перепланування жилого будинку.
Таким чином суд першої інстанції прийшов обґрунтованого висновку про можливість виділення позивачу частки майна в натурі із спільної часткової власності
Щодо визначення порядку користування земельною ділянкою, то згідно з ч.1, 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянкою у власність або надання у користування.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 23.02.2005 р. Сімферопольською міською радою рішення про передачу у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 не приймалося. Цільове призначення земельної ділянки – для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с. 22).
Згідно з матеріалами інвентарної справи, оглянутими у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, у 1946 р. за адресою: АДРЕСА_1 було виділено земельну ділянку, загальною площею 943 кв.м, з якої 547 кв.м. незабудованої площі, власником якої є міська рада. Розмір та конфігурація меж користування співпадають з даними БТІ за 1946, 1957 р.р. та у подальшому.
Згідно з ч.4 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
З урахуванням викладених обставин суд першої інстанції правильно виділив позивачу у користування земельну ділянку площею 437 кв.м. що приходиться на його 47\100 часток у домоволодінні, згідно висновків судової будівельно-технічної експертизи.
Доводи апелянтів про те, що позивачу ОСОБА_5 належить 41\100 частка, а не 47\100 часток, як помилково вказано у реєстровій книзі, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Згідно з договором дарування від 23.03.2005 р. ОСОБА_5 прийняв в дар від ОСОБА_12 47\100 часток домоволодіння АДРЕСА_1, яке належало останній на підставі договору дарування від 12.08.1992 р. Вказаний договір дарування є дійсним та ніким не оспорений.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином суд першої інстанції розглянув справу на підставі наявних та допустимих доказів та ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду.
Інші доводи апеляційних скарг також не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення відповідно до ст. 309 ЦПК України.
На підставі вказаного і керуючись статтями 304, 307, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги представника ОСОБА_6 – ОСОБА_9, ОСОБА_7, представника ОСОБА_7, ОСОБА_8 – ОСОБА_10 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 25 січня 2011 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: