У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    2011 року червня  місяця 21 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Берещанської І.І.

Суддів Новікова Р.В., Кузнєцової О.О.

При секретарі Ломовському І.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Сімферопольської міської ради АР Крим, третя особа – Управління земельних ресурсів Сімферопольської міської ради АР Крим, про визнання права користування земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 травня 2011 р.,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5  звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, Сімферопольської міської ради АР Крим, третя особа – Управління земельних ресурсів Сімферопольської міської ради АР Крим, про визнання права користування земельною ділянкою. Позовні вимоги мотивує тим, що їй на підставі договорів дарування від 10.04.2004 р. та від 21.08.2004 р. належить відповідно 1\4 (або 10\40) частка та 21\40 частка житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Всього позивачеві належить 31\40 (або 62\80) частки житлового будинку (літер А). 28.04.2009 р. рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим надано статус житлового будинку та будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, літер А. Відповідачу належить 9\40 (або 18\80) часток житлового будинку. Домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 922 кв.м., яка була виділена рішенням Сімферопольського виконкому № 24 від 05.08.1955 р. У державній податковій інспекції м. Сімферополя позивачка зареєстрована як платник земельного податку за земельну ділянку площею 0,0714 га. Відповідач без додержання часток у домоволодінні переніс огорожу, чим збільшив земельну ділянку у своєму користуванні та порушив права позивача. Просить визнати за нею право користування земельною ділянкою площею 922 кв.м. , розташовану у АДРЕСА_1, між нею та відповідачем пропорційно часткам житлового будинку.

Рішенням  Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 травня 2011 року у задоволенні позову  відмовлено.

    В апеляційній скарзі  апелянтом ОСОБА_5  ставиться питання про скасування рішення суду і про ухвалення нового рішення, з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону. Зокрема апелянт зазначає, що місцевий суд не дав належної оцінки наданим доказам, не з’ясував дійсні правовідносини сторін, неправильно застосував норми матеріального права.

    Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта і представника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з  наступних підстав.

    Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що на час придбання позивачем ОСОБА_5 1\2 частки житлового будинку та квартири № 1, між попередніми власниками зазначеного нерухомого майна та ОСОБА_6 склався певний порядок користування земельною ділянкою, була встановлена огорожа у певному місці у 60-70  роках 20-го сторіччя,  тому до позивачки перейшов той обсяг прав і обов’язків та фактичний порядок користування земельною ділянкою, який склався між попередніми власниками.

    Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи, вимогам матеріального закону.

    Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника ( землекористувача).

    Судом встановлено, що згідно інвентирізаційно-реєстраційної справи ОСОБА_5 є власником 1\4 частки, ОСОБА_6 – 9\40 часток житлового будинку і надвірних будов за адресою: АДРЕСА_1. Позивач ОСОБА_5 також є власником квартири № 1 за вказаною адресою ( а.с. 18 ).

    Рішенням виконкому Сімферопольської міської ради від 28.04.2009 року № 992 зазначеній квартирі наданий статус житлової будівлі (а.с. 20 ).

    Відповідно до архівної виписки з рішення Сімферопольського міськвиконкому № 24 від 05.08.1055 року за домоволодінням АДРЕСА_1 було зареєстровано 910 кв. м. земельної ділянки, підлягало вилученню 12 кв. м., залишено у тимчасове користування 12 кв. м. (а.с. 19).

    Відповідно до даних земельно – кадастрового обліку Комітету управління земельними ресурсами, станом на 01.04.2010 року рішення про передачу у власність, передачу в оренду земельної ділянки, не приймалося.( а.с. 41 ).

    Позовні вимоги ОСОБА_5 зводяться до того, що відповідно до її долі у будинку та квартири № 1, у неї виникло право користування земельною ділянкою 714 кв. м.

    Проте, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги вказані доводи, оскільки у відповідності до правовстановлюючих документів на момент розгляду справи ОСОБА_5 є власником 1\4 долі  житлового будинку і надвірних будов.

    Довід позивача про те, що при укладанні договору дарування квартири № 1, вона набула і право на користування земельною ділянкою більшого розміру, правильно відхилений судом, оскільки будь-яких  рішень про передачу, у зв’язку з вказаним договором, земельної ділянки у користування або у власність органами місцевого самоврядування не приймалося.

    Також обґрунтованим є висновок суду про те, що оскільки, відповідно до відомостей інвентирізаційно-реєстраційної справи на зазначене домоволодіння, ще у 60-70 роках 20-го сторіччя між попередніми власниками склався порядок користування земельною ділянкою, була встановлена горожа у певному місці, то до позивача ОСОБА_5 перейшов той обсяг прав і обов’язків щодо користування земельною ділянкою, який склався між попередніми власниками.

    Окрім того, ОСОБА_5 при розгляді справи в апеляційному суді заявила, що ні на один із наданих експертом варіантів порядку користування земельною ділянкою вона не згодна.

    Отже, враховуючи викладене, суд першої інстанції повно і всебічно з’ясував дійсні обставини справи і відповідно до норм матеріального права ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

    Доводи апеляційної скарги апелянта, які зводяться до того, що суд неповно з’ясував дійсні правовідносини сторін, не надав належної оцінки доказам, неправильно застосував норми матеріального права, не спростовують висновків суду, не містять правових підстав для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення позову відповідно до ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України.

    На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 308, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати  у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Київського районного суду м. Сімферополя  АР Крим від 11 травня 2011 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.  

    Судді: