АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2011 року м. Сімферополь
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду
Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді: Дралла І.Г.,
суддів: Пономаренко А.В., Павловської І.Г.,
при секретарі: Таранець О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 14 червня 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Вимоги мотивовані тим, що у період з 6 березня 2002 року по 25 червня 2010 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 та мають двох дітей, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. За рішенням комісії з питань захисту прав дитини Євпаторійської міської ради від 19.07.2010 року діти проживають з ним і відповідачка не приймає участі в їх утриманні, у зв’язку з чим просить стягнути з неї аліменти в розмірі 1/2 частки від її заробітку (доходу), але не менш 30 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 14 червня 2011 року позовні вимоги задоволені.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, щомісячно на утримання дітей, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 1/2 частки усіх видів заробітку, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 28 липня 2010 року і до досягнення дітьми повноліття.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт посилається на те, що позивач силою забрав дітей до себе і зараз вирішується спір щодо визначення місця проживання дітей з відповідачкою. Крім того посилається на те, що суд не врахував положення статті 182 СК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог статей 181, 182 СК України, вони обґрунтовані та засновані на законі, тому підлягають задоволенню. Суд виходив з того, що діти на законних підставах проживають разом з батьком, який їх утримує. Мати дітей має обов’язок брати участь в утриманні дітей і має таку можливість у розмірі Ѕ частки від її доходу.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.
Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.
Так, довід апеляційної скарги проте, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може, оскільки судом першої інстанції повно та всебічно досліджені фактичні обставини та ухвалено рішення, яке відповідає наданим сторонами доказам.
Судом дано вірну правову оцінку письмовим доказам у справі та поясненням осіб, які беруть участь у справі. Посилання в скарзі на те, що в суді вирішується спір щодо визначення місця проживання дітей разом з матір’ю, суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може, оскільки у теперішній час діти проживають разом з батьком, який має право вимагати аліментів від ОСОБА_2 на утримання дітей. Якщо в подальшому місце проживання дітей зміниться, то ОСОБА_2 має право ставити питання щодо звільнення від сплати аліментів, а якщо діти будуть проживати разом з нею, то вона буде мати право на стягнення аліментів.
Довід апеляційної скарги про те, що діти без законних підстав проживають разом з батьком, суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може, оскільки з боку відповідачки суду не надано доказів того, що діти повинні проживати разом з матір’ю і проживають з батьком неправомірно. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що ОСОБА_4 досяг 14 років але продовжує проживати з батьком.
Довід апеляційної скарги щодо порушення норм матеріального права є необґрунтованим. Судом першої інстанції правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами та застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, зокрема статі 180-184, 191 СК України на яких обґрунтовані позовні вимоги. При цьому суд першої інстанції вирішивши спір в межах заявлених позовних вимог вірно встановив, що ОСОБА_2 має можливість сплачувати аліменти у розмірі Ѕ частки від доходу. Посилання в скарзі на те, що суд не врахував положення статті 182 ч.1 СК України є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_2 не надала суду безперечних та переконливих доказів, що вона не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Крім того з судового рішення вбачається, що суд дав правову оцінку обставинам, які зазначені у статті 182 СК України та обґрунтовано не знайшов підстав для зменшення розміру аліментів на двох дітей.
ОСОБА_2 має постійне місце роботи і постійний дохід, у зв’язку з чим суд обґрунтовано стягну аліменти у відповідності до правил статті 183 СК України.
Довід скарги про порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки згідно з правилами статті 309 ч.3 ЦПК України підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції можуть бути лише такі порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. У даному випадку немає підстав вважати, що справу вирішено неправильно.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку в тому, що позовні вимоги до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в Ѕ частці від доходу є доведеними позивачем у визначеному процесуальним законом порядку і підлягають задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі посилань на правові підстави для висновку в тому, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України і підлягає скасуванню за доводами апеляційної скарги.
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.
Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 14 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді : Дралло І.Г. Пономаренко А.В. Павловська І.Г.