АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/509/2011 Головуючий суду першої інстанції Морозова Л.М.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Ломанова Л.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Ломанової Л.О.,
суддів Приходченко А.П.,
Притуленко О.В.
при секретарі Воронович К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора м. Судака в інтересах держави в особі виконавчого комітету Судацької міської ради АР Крим, Державної служби з питань національної культурної спадщини Міністерства культури та туризму України, Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зобов’язання здійснити перебудову, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 10 лютого 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2010 року прокурор м. Судака звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просив суд зобов’язати відповідачів здійснити перебудову будинку АДРЕСА_1, привести його у стан, який існував до початку виконання будівельних робіт, для усунення перешкод для візуального огляду пам’ятнику культурної спадщини музею «Судацька фортеця» Національного заповіднику «Софія Київська».
Вимоги позову мотивовані тим, що у листопаді 2009 року відповідач ОСОБА_5 в межах охоронної зони цього пам’ятнику культурної спадщини, у 200-х метрах від стін фортеці та в безпосередній близькості від середньовічного храму Святої Параскеви розпочав виконання будівельних робіт без належного дозволу. У наслідок дій відповідача здійснено суттєву перешкоду для візуального огляду пам’ятнику державного значення з вулиці Приморська.
Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 10 лютого 2011 року позов задоволений: зобов’язано відповідачів здійснити перебудову будинку, розташованого по АДРЕСА_1, привести його у стан, який існував до початку виконання будівельних робіт для усунення перешкод для візуального огляду пам’ятника культурної спадщини музею «Судацька фортеця» Національного заповіднику «Софія Київська». Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У апеляційній скарзі представник ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд змінити оскаржуване рішення, відмовивши у позові.
Так у скарзі йдеться про те, що у порушення вимог частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України суд не з’ясував можливість проведення відповідної перебудови; не надав належної оцінки висновку судово-технічної експертизи, згідно якого збереження спірної будівлі не суперечить чинним будівельним нормам, висновок суду щодо наявності перешкод для візуального огляду пам’ятника культурної спадщини не відповідає дійсності.
У запереченнях на апеляційну скаргу Державна служба з питань національної культурної спадщини Міністерства культури та туризму України просить суд відхилити апеляційну скаргу та залишити без змін оскаржуване рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_5, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням суду від 8 жовтня 2008 року відповідачу ОСОБА_4 виділено у власність 32/100 частини жилого будинку АДРЕСА_1, а саме : частку жилого будинку літ. «А» (приміщення №1-1, 1-2, 1-5), прибудову літ. «А1», тамбур літ. «а 2», тамбур літ. «а 3», підвал під літ. «А», навіс літ. «Ш», підпірну стіну № 2, частину огородження № 3, частину огородження № 4 (а.с. 4344). Право власності ОСОБА_4 на вказане нерухоме майно зареєстровано в КРП БТІ м. Судака 13 березня 2009 року (а.с. 45).
Відповідачем ОСОБА_5 без належного дозволу та належно затвердженого проекту здійснена реконструкція літ. «А1».
Як слідує з висновку експерта № 1939 від 8 жовтня 2010 року реконструйована прибудова літ. «А1» уявляє собою трьохповерхову будівлю з цокольним поверхом.
Задовольняючи вимоги прокурора м. Судака, суд першої інстанції виходив з наявності передбачених частиною 7 статті 376 Цивільного кодексу України підстав для покладення на відповідачів обов’язку здійснити відповідну перебудову зазначеного будинку шляхом приведення його у стан, який існував до початку виконання будівельних робіт, для усунення перешкод для візуального огляду пам’ятника культурної спадщини.
Між тим, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, виходячи з такого.
Згідно з частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Будівництво вважається правомірним, якщо власник ділянки чи землекористувач або інша особа одержали у встановленому містобудівельним законодавством порядку дозволи на забудову об’єкта містобудування та виконання будівельних робіт відповідно до статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій».
Частиною 3 статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам’яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, реконструкція прибудови літ. «А1» є самочинним будівництвом, оскільки здійснюється без проектної документації та відповідних дозволів.
З матеріалів справи вбачається також, що позов заявлений на підставі частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України приписами якої встановлено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Зі змісту наведеної норми слідує, що перебудова самочинно збудованого об’єкта може бути проведена за рішенням суду за таких умов: а) у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; б) істотного порушення будівельних норм і правил; в) за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
За таких умов особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, зобов’язана провести відповідну перебудову, або такий об’єкт буде знесений. Вимоги про проведення відповідної перебудови можуть бути заявлені як у разі коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок зроблених змін під час її експлуатації. Крім того, відповідна перебудова може проводитись з метою приведення будівництва відповідно до належно затвердженого проекту та до отримання особою відповідних дозволів.
Виходячи з чинного законодавства, проведення необхідної перебудови усуває невідповідність споруди наявній документації і робить можливим прийняття її до експлуатації.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що на час пред’явлення позову прокурором м. Судака та розгляду судом справи відповідач ОСОБА_4 не одержував розробленої та затвердженої у встановленому порядку проектної документації та не отримував відповідних дозволів на здійснення реконструкції прибудови літ. «А1».
Крім того, за чинним законодавством покладення на особу обов’язку проведення відповідної перебудови пов’язане з можливістю проведення такої перебудови (наявністю технічної можливості виконання перебудови).
Матеріали справи не містять даних про наявність технічної можливості здійснити перебудову та привести об’єкт самочинного будівництва у стан, який існував до початку виконання будівельних робіт. Як свідчать матеріали справи, зокрема, висновок експерта № 1939 від 8 жовтня 2010 року, для здійснення реконструкції літ. «А1» були демонтовані тамбур літ. «а2», тамбур літ. «а3», навіс літ. «Ш». Реконструйована прибудова літ. «А1» уявляє собою трьохповерхову будівлю з цокольним поверхом, тобто фактично є новим об’єктом будівництва.
Відтак, у справі не встановлено обставин за наявності яких суд має можливість зобов’язати відповідачів здійснити відповідну перебудову зазначеного будинку. Таким чином, обраний у позовній заяві спосіб впливу відносно суб’єктів самочинного будівництва, не може бути застосований.
Дані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції.
Відповідно до положень статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи лише в межах заявлених вимог.
Закон України «Про охорону культурної спадщини» та Закон України «Про археологічну спадщину», на які посилався позивач, не регулюють питання застосування наслідків до суб’єктів самочинного будівництва, які порушують приписи наведених законів.
Оскільки судом першої інстанції обставини, що мають значення для справи, були з’ясовані неповно, це, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового.
Довід апелянта про відповідність об’єкта самочинного будівництва протипожежним, будівельним нормам та правилам не має правового значення для вирішення цього спору по суті, тому не береться до уваги колегією суддів; висновок суду про створення об’єктом самочинного будівництва перешкод для візуального огляду пам’ятника культурної спадщини підтверджений матеріалами справи (а.с. 5, 6, 7) та не спростований апелянтом.
На підставі наведеного та керуючись частинами 1 та 7 статті 376 Цивільного кодексу України, статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Судацького міського суду АР Крим від 10 лютого 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові прокурора м. Судака в інтересах держави в особі виконавчого комітету Судацької міської ради АР Крим, Державної служби з питань національної культурної спадщини Міністерства культури та туризму України, Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зобов’язання здійснити перебудову - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді
Л.О. Ломанова А.П. Приходченко О.В. Притуленко