АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/817/2011 Го Головуючий суду першої інстанції Терентьєв А.М.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого – судді Авраміді Т.С.,
суддів Полянської В.О.,
Іщенка В.І.,
при секретарі Короткові Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Іноваційно-промисловий банк» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Іноваційно-промисловий банк» на заочне рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 19 січня 2011 року,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Іноваційно-промисловий банк» (надалі Банк), у якому просить стягнути заборгованість за договором банківського вкладу, що складається з суми вкладу у розмірі 22000 грн., та суми процентів у розмірі 22,1 % в сумі 7182 гривень та на час вирішення спору, а також компенсацію моральної шкоди в розмірі 10000 грн.
Вимоги мотивовані тим, що між сторонами 21 січня 2009 року був укладений договір банківського вкладу, за умов якого позивач вніс, а Банк прийняв грошові кошти у розмірі 22000 грн. строком на три місяці до 21 квітня 2009 року та зобов’язався виплатити вказану суму та 22,1 % річних. Однак, Банк свої зобов’язання не виконує, вклад та проценти не виплачені. Позивач зазначає, що діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, розмір компенсації якої він оцінює у 10000 грн.
Заочним рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 19 січня 2011 року позов задоволений частково: стягнено з Банку на користь позивача суму вкладу у розмірі 22000 грн. та проценти за період з 21 січня 2009 року на день ухвалення рішення у розмірі 9724 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ПАТ «Іноваційно-промисловий банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, відмовивши у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів у розмірі 9724 грн. та частини суми вкладу в розмірі 4274,13 грн.
В апеляційній скарзі йдеться про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Банком в останній день закінчення строку банківського вкладу грошові кошти були переведені на поточний рахунок позивача, проценти по якому на залишок грошових коштів не нараховуються, що передбачено умовами договору банківського вкладу, договором на здійснення розрахункового-касового обслуговування та узгоджується з чинним законодавством. До того ж, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що частину вкладу та проценти позивач отримав.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи спір по суті щодо стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в порушення умов договору по закінченню строку депозиту не видає позивачу суму вкладу та процентів, що є підставою для стягнення суми депозитного вкладу в повному обсязі та відсотків на суму вкладу у встановленому договором банківському вкладу розміру по день ухвалення рішення суду.
З такими висновками повністю не може погодитись колегія суддів.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2009 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Іноваційно-промисловий банк» був укладений депозитний договір банківського вкладу №88 на строк до 21.04.2009 року, відповідно до якого ОСОБА_4 передав банку грошові кошти у сумі 22000 грн., як депозитний вклад, а Банк зобов’язався здійснювати нарахування на суму вкладу у розмірі 22,1% річних щомісяця на строк розміщення вкладу, а також, після закінчення строку дії депозитного договору виплатити суму по вкладу.
Пунктом 3.3.2. укладеного між сторонами договору встановлено, що Банк в останній день дії договору переносить суму вкладу та нарахованих відсотків для подальшого обліку на поточний рахунок Позивача, відсотки по якому не нараховуються (що також передбачено п. 1.2. договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування в національній валюті, укладеного між сторонами).
Зокрема, згідно п. 20.7 Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженою Постановою Правління НБУ 12.11.2003 року за №492, вкладні (депозитні) рахунки клієнтів у разі залучення строкових вкладів закриваються після закінчення строку зберігання вкладу. Згідно п. 5.2. глави 5 Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних операцій та формування та використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ 27.12.2007 року за №481, після закінчення строку встановленого договором банківського вкладу, такий вклад вважається «Вкладом на вимогу» та відповідно Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою Постановою Правління НБУ 17.06.2004 року за №280, ці кошти підлягають обов’язковому розміщенню на поточному рахунку клієнта.
Так, 21.04.2009 року, після закінчення строку дії депозитного договору, сума вкладу у розмірі 22000грн. з депозитного рахунку та сума нарахованих відсотків у розмірі 1185,53грн. з рахунку нарахованих відсотків перенесені для подальшого обліку на поточний рахунок ОСОБА_4, що підтверджується довідкою про оберти по поточному рахунку, оберти по депозитному рахунку та рахунку нарахованих відсотків.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 21 квітня 2008 року укладений договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування, відповідно до умов якого на залишок коштів на поточному рахунку Клієнта проценти нараховуються по ставці 0,0%.
Після закінчення строку депозитного договору відповідач не виконав зобов’язання за договором та не видав позивачу вклад й належні йому проценти.
В заяві про перегляд заочного рішення відповідач пославшись на поважність неявки в судове засідання, у зв’язку з припиненнями повноважень керівництва, зазначив про отримання позивачем за договором процентів та частини вкладу.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2009 року ОСОБА_4 отримав відсотки за депозитним вкладом розраховані по 26.06.2009 року в сумі 1274,73грн. та 07.06.2010 року ОСОБА_4 отримав частину коштів за його вкладом у розмірі 3000грн. (а.с.60,61).
Однак, суд першої інстанції на вказані обставини та положення закону уваги не звернув і залишив без уваги той факт, що передбачені умовами договору відсотки у розмірі 22,1% річних нараховуються на суму вкладу протягом дії депозитного договору, укладеного між сторонами (яким встановлений строк розміщення вкладу на депозитному рахунку – до 21.04.2009 року та передбачений порядок переносу вкладу в останній день строку договору – 21.04.2009 року на поточний рахунок, за яким відсотки не сплачуються), та умовами цього договору продовження нарахування відсотків (22,1%) після закінчення строку його дії у разі неповернення суми вкладу не передбачено.
З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з ПАТ «Іноваційно-промисловий банк» на користь ОСОБА_4 процентів у встановленому договором банківського вкладу розмірі з часу розміщення депозитного вкладу по день ухвалення рішення суду і не врахував, що проценти за час дії договору та частина вкладу в сумі 3000 гривень позивачем були отримані.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з на його користь залишку суми вкладу в розмірі 19000грн.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 ухвалене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що згідно п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині з ухваленням нового про часткове задоволення позову ОСОБА_4
Заочне рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 19 січня 2011 року в частині відмови у позові ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди не оскаржується, тому не перевіряєтся.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 268,13 гривень.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, п.3,4, ч.1 ст.309,314,316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Іноваційно-промисловий банк» на заочне рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 19 січня 2011 року задовольнити частково.
Заочне рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 19 січня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу та розподілу судових витрат скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Іноваційно-промисловий банк» на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором банківського вкладу в сумі 19000 (дев’ятнадцять тисяч) гривень, у відшкодування судових витрат 268 (двісті шістдесят вісім) гривень 13 коп., а всього 19268 (дев’ятнадцять тисяч двісті шістдесят вісім) гривень 13 коп.
В іншій частині вказаних позовних вимог відмовити.
В решті заочне рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 19 січня 2011 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня його проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді :
Т.С. Авраміді В.О. Полянська В.І.Іщенко