АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/585/2011 Го Головуючий суду першої інстанції Микитюк О.А.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого – судді Авраміді Т.С.,
суддів Іщенка В.І.,
Моісеєнко Т.І.
при секретарі Джан Е.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ПП «ОСОБА_5» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 березня 2011 року,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПП «ОСОБА_5» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири з вини відповідача.
Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1. у м. Феодосії, АР Крим. Внаслідок прориву стояка подачі холодної води на кухні вказаної квартири, який обслуговується відповідачем, відбулося її залиття, що підтверджується актом від 26 червня 2011 року. В результаті залиття, квартира потребує ремонту, вартість проведення якого складає 21510грн., які добровільно відповідач не відшкодував. Також внаслідок пошкодження майна, позивач зазнав моральних страждань, що виразилося у порушення звичайного ритму його життя, загостренням хвороби, душевними переживаннями.
З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_4 просив стягнути з відповідача матеріальні збитки у розмірі 21510грн., у відшкодування моральної шкоди 4000грн., а також судові витрати, зокрема на складання дефектного акту.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 14 березня 2011 року у позові ОСОБА_4 відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов. В апеляційній скарзі апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував, що водопровідна труба – стояк (який проходить скрізь шість поверхів будинку) входить до внутрішньобудинкових сітей, які знаходяться на балансі ПП «ОСОБА_5», тому відповідач, як технічний виконавець послуг, згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов’язаний здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішьобудинкових сітей. Крім того, суд не врахував причину аварії – насос, який був включений в систему холодної води за відсутністю технічних умов, проекту та акту вводу в експлуатацію. Також, апелянт вказує на необґрунтований висновок суду, щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди, спричиненої дійми відповідача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1. у м. Феодосії, АР Крим і споживачем житлово-комунальних послуг, що надаються ПП «ОСОБА_5».
25 червня 2010 року у результаті прориву стояка подачі холодної води у квартирі АДРЕСА_1. у м. Феодосії відбулося її затоплення, про що 26 червня 2010 року представником ПП «ОСОБА_5» було складено акт.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», 382 ЦК України та ст. 151 ЖК України зобов’язання по утриманню і здійсненню технічного обслуговування та ремонту інженерного обладнання лежить на власникові квартири і відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що шкода заподіяна у наслідок винних дій відповідача.
З такими висновками суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” саме на експлуатуючій організації лежить обов’язок здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період, а також утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що зобов’язання по утриманню і здійсненню технічного обслуговування та ремонту інженерного обладнання лежить на власникові квартири є помилковим.
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_4 послався на те, що прорив стояка подачі холодної води у його квартири, який спричинив залиття квартири та завдав збитків, відбувся з вини відповідача, внаслідок встановлення відповідачем водонагнітаючого насосу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг.
Таким чином, відповідно до вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України суд першої інстанції повинен був перевірити чи належної якості надавались позивачу житлово-комунальні послуги і чи не стало їх ненадання або неналежне надання причиною завдання позивачу збитків.
Однак, суд першої інстанції приписи вказаних норм закону не виконав, вищенаведених обставин не перевірив.
Між тим відповідно до розділу 2 Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року N 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» (надалі Правила) система
технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.
Водопровідно-каналізаційна система жилого будинку повинна забезпечувати можливість безперебійного подання води до всіх санітарних приладів квартир, інших водорозбірних пристроїв, відводити використану воду в міську каналізаційну систему (п. 5.3.1 Правил).
Згідно п. 5.3.4 Правил під час обслуговування системи водопроводу і каналізації необхідно зокрема: регулярно проводити огляд санітарно-технічного устаткування, водопровідно-каналізаційних систем та будинкових засобів обліку та регулювання води на них, контролюючи промерзання трубопроводів, витік води та ін.
Також Правилами покладено на обслуговуючу організацію зобов’язання періодично проводити профілактичне обслуговування системи водопроводу, каналізації, гарячого водопостачання.
Однак, матеріали справи не містять фактичних даних на підставі яких можливо було б встановити належне виконання відповідачем вищенаведених обов’язків.
Не містять матеріали справи і даних, які б свідчили про механічне пошкодження стояку або у наслідок зовнішньої сили.
Також не підтверджений матеріалами справи висновок, викладений в акті, що прорив труби стався внаслідок форс мажорних обставин.
Отже відповідач вимоги ст. 60 ЦПК України не виконав, обставини якими ґрунтувались заперечення проти позову не довів.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, акту від 26 червня 2010 року, складеного представником ПП «ОСОБА_5», 25 червня 2010 року затоплення квартири АДРЕСА_1. у м. Феодосії відбулося у результаті прориву стояка подачі холодної води до квартири, обов’язок щодо обслуговування та ремонту якого відповідно до закону покладений на відповідача.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ПП «ОСОБА_5» повинно відшкодувати згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» позивачу збитки, заподіяні залиттям квартири, що відбулося у наслідок прориву стояка подачі холодної води, за належний стан якої ПП «ОСОБА_5» несе відповідальність, оскільки заподіяна позивачу шкода є наслідком неналежного надання експлуатаційною організацією послуг.
Згідно ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Як вбачається з дефектного акту та звідного кошторисного розрахунку, складеного ТОВ «КАФА-СЕРВИС» (а.с. 6-7), який відповідачем не спростований, вартість ремонтних робіт та матеріалів на усунення наслідків залиття квартири становить 16538 грн.
Здійснення або необхідність здійснення позивачем інших витрат, пов’язаних з вищенаведеним порушенням права позивача, останнім не доведено.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення збитків підлягають частковому задоволенню у розмірі 16538 грн.
Також не може погодитись колегія суддів з висновком суду першої інстанції щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Відмовляючи у задоволенні вказаних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що моральна шкода у даному випадку відшкодовується за правилами ст. 1167 ЦК України і дійшов висновку про її недоведеність позивачем.
Однак, такому висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини виникли з приводу відшкодування збитків, завданих наданням неналежної якості житлово-комунальних послуг, тобто у наслідок порушення зобов’язання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Проте відшкодування моральної шкоди у наслідок наданням неналежної якості житлово-комунальних послуг Законом України «Про житлово-комунальні послуги», що визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, не передбачено.
Не доведено позивачем і те, що відповідальність за спричинення моральної шкоди встановлена умовами договору, укладеного між сторонами.
Оскільки послуги, які надаються відповідачем, не є небезпечними для життя та здоров’я людей не підлягають задоволенню вимоги про відшкодування моральної шкоди на підставі пункту ч.5ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», яким передбачено право споживачів на відшкодування моральної шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією (виріб, товар), роботою чи послугою, що виготовляються, виконуються чи надаються у випадках, передбачених законодавством.
Враховуючи наведеного колегія суддів приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права що відповідно до п.п. 3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 257 (двісті п’ятдесят сім) гривень 64 коп. Витрати позивача на складення кошторисної документації на ремонт квартири відшкодуванню не підлягають, оскільки законом їх не віднесено до судових витрат.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 3,4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 березня 2011 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_4 до приватного підприємства «ОСОБА_5» задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства «ОСОБА_5» на користь ОСОБА_4 у відшкодування матеріального шкоди 16 538 (шістнадцять тисяч п’ятсот тридцять вісім) гривень, у відшкодування судових витрат 257 (двісті п’ятдесят сім) гривень 64 коп., а всього 16795 (шістнадцять тисяч сімсот дев’яносто п’ять) гривень 64 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня його проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді :
Т.С. Авраміді В.І. Іщенко Т.І. Моісеєнко