АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/665/2011 Головуючий суду першої інстанції Лошакова Т.А.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Кустової І.В.,
суддів Притуленко О.В.,
Авраміді Т.С.
при секретарі Воронович К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа – Комунальне підприємство «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», про поділ домоволодіння та земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 23 березня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про поділ домоволодіння та земельної АДРЕСА_1 у м. Феодосії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони є співвласниками АДРЕСА_1 у м. Феодосії та розташованої під ним земельної ділянки. Між ними існують суперечки з приводу користування домоволодінням та земельною ділянкою, тому позивач просить поділити вказане майно у натурі.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 23 березня 2011 року поділено АДРЕСА_1 у м. Феодосії,
ОСОБА_4 виділено частку домоволодіння загальною вартістю 13149 грн., що на 2853 грн. менш, чим приходиться на 1\2 частку й становить 41\100 частки.
ОСОБА_5 - частку домоволодіння загальною вартістю 18855 грн., що на 2 853 грн. більш, чим приходиться на 1\2 частку і становить 59\100 частки.
Поділено земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 у м. Феодосії:
- у власність позивача виділено земельну ділянку площею 146 кв.м від земельної ділянки переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку і 386 кв. м від земельної ділянки переданої для ведення особистого підсобного господарства, що відповідає 1\2 частки.
- у власність відповідача виділено земельну ділянку площею 92 кв.м від земельної ділянки переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку і 440 кв. м від земельної ділянки переданої для ведення особистого підсобного господарства, що відповідає 1\2 частки.
Стягнуто з ОСОБА_5. на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за різницю виділеної частки у домоволодінні в сумі 2 853 грн., вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове – яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт зазначає, що суд позбавив його можливості належним чином скористуватися правом на отримання правової допомоги; не згоден з висновком суду про те, що варіант поділу майна відповідає інтересам сторін та існуючому порядку користування ним; вважає, що запропонований експертом варіант поділу домоволодіння неминуче потягне переобладнання жилого приміщення, зокрема, необхідність влаштування систем газопостачання і водопостачання; судом не враховані можливі труднощі у користуванні домоволодінням, яке розташоване на двох земельних ділянках, одна з яких не має відокремленого входу з вулиці Галерейної.
Крім того, апелянт вважає, що судом необґрунтовано покладений на нього обов’язок відшкодувати судові витрати.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з такого.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) , під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
Як роз’яснено у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Одночасно з розв’язанням спору про право власності на будинок, суд може також вирішити спір, якщо він заявлений, про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою між громадянами, яким житловий будинок належить на праві спільної власності (пункт 11 наведеної постанови Пленуму Верховного Суду України).
Право учасника спільної часткової власності на отримання в його володіння частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки, передбачено положеннями частини 4 статті 88 Земельного кодексу України.
Судом встановлено, що позивач та відповідач є власниками по 1\2 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 31 жовтня 2003 року (а.с. 7). Також вони є співвласниками двох земельних ділянок: площею 0,0826 га для ведення особистого підсобного господарства та площею 0,0238 га для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с. 34, 35, 87)
Судовою будівельно-технічною експертизою № 2083 від 09 листопада 2009 року запропонований єдиний варіант розділу спірного домоволодіння з виділом співвласникам фактично займаних ними приміщень: одному співвласнику - 41/100 частки домоволодіння, іншому - 59/100 частки, що також не потягне необхідності додаткового переобладнання житлових приміщень (а.с. 49-59).
Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 2091 від 09 листопада 2009 року запропонований єдиний варіант розділу земельних ділянок, які мають різне цільове призначення, відповідно до якого у власність однієї сторони переходять дві частини земельних ділянок об’єднанні у єдину площу, а у власність другої сторони - дві відокремлені частини земельних ділянок без сумісної межі (а.с. 62-68).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що обраний варіант розподілу домоволодіння буде відповідати інтересам обох співвласників, оскільки він відповідає складеному порядку користування, а також не потрібує ніяких додаткових переобладнань. Поділивши земельну ділянку між співвласниками, суд зазначив, що саме при цьому варіанті можливе встаткування ізольованих виходів і співвласники будуть мати у користуванні відокремлені земельні ділянки, що відповідає їхнім інтересам.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені з урахуванням обставин справи та відповідають вимогам закону, а доводи, наведені апелянтом у обґрунтування його незгоди зі встановленим судом порядком поділу спірного майна, не можуть бути підставою для скасування законного судового рішення.
Колегія суддів не може погодитися з твердженням апелянта щодо неврахування експертом необхідності додаткового переобладнання виділеної відповідачу частини жилого приміщення системами газопостачання й водопостачання виходячи з наступного.
Як вбачається з технічної документації на спірний будинок частина жилого будинку, яка виділена відповідачу, опалюється грубою, що було враховано при проведенні експертизи (а.с.18, 58). Можливість подальшої газифікації цих приміщень підтверджена самим відповідачем, а його посилання на значну вартість таких робіт не може бути підставою для визнання необґрунтованим висновку експерта в цій частині.
Колегія суддів також не погоджується з твердженням апелянта про необґрунтовану передачу у власність позивача двох джерел водопостачання – колодязя та колонки, оскільки поділу підлягають тільки законно побудовані господарські споруди, які не є самочинним будівництвом, а відомості щодо наявності на території спірного домоволодіння водонапірної колонки у технічній документації на спірний будинок відсутні.
Наявність у спільній власності сторін земельних ділянок з різним цільовим призначенням та значна відстань жилого будинку від господарських споруд виділених відповідачу, привели до необхідності виділу останньому двох земельних ділянок розташованих окремо одна від одної. Але експертом та судом враховано те, що існує можливість проходу до обох земельних ділянок зі сторони вулиці Галерейної, а посилання апелянта на відсутність у нього коштів для влаштування другого входу на увагу не заслуговує.
Довід апелянта про те, що встановлений судом варіант розподілу спірного майна не відповідає інтересам сторін (виділення позивачу мощення; самовільне влаштування позивачем хвіртки на частині огорожі, яка виділена відповідачу; виділення відповідачу 2/3 частки воріт, а позивачу - 1/3 їх частки) не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки обраний судом варіант розподілу домоволодіння відповідає складеному співвласниками порядку користування спірним майном, його зроблено з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2083 від 09 листопада 2009 року, який відповідачем не оспорено та якому судом першої інстанції надано належну оцінку відповідно до вимог частини 6 статті 147 ЦПК України.
Крім того, з пояснень відповідача у суді апеляційної інстанції вбачається, що йому не відомі інші варіанти поділу спірного домоволодіння.
Розподіл між сторонами судових витрат у справі проведено відповідно до вимог частини 1 статті 88 ЦПК України щодо їх пропорційного розподілу у залежності від частини задоволених позовних вимог; будь-яких переконливих доводів про незаконність оскаржуваного рішення у цій частині апеляційна скарга не містить.
Колегія суддів також не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції його права на отримання правової допомоги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що процесуальні права, передбачені статтею 27 ЦПК України відповідачу роз’яснені, а відомостей про наявність будь-яких клопотань відповідача з цього приводу матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що в межах доводів апеляційної скарги оскаржуване рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому відповідно до положень частини 1 статті 308 ЦПК України рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 23 березня 2011 року належить залишити без змін.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 23 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді
І.В. Кустова О.В. Притуленко Т.С. Авраміді