АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/589/2011 Головуючий суду першої інстанції Хожаінова О.В.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Кустової І.В.,
суддів Притуленко О.В.,
Авраміді Т.С.
при секретарі Воронович К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», третя особа – Відділ з захисту прав споживачів виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим, про захист прав споживача, стягнення матеріальної шкоди, пені та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 10 березня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - ВАТ «Укртелеком»), в якому просив захистити його права споживача телекомунікаційних послуг, стягнути на його користь у відшкодування матеріальної шкоди 572,28 грн., що складається з вартості 13 таксофонних карток з урахуванням індексу інфляції; 356 571,36 грн. пені у розмірі 3% від вартості телефонних карток та 10 000 грн. у компенсацію моральної шкоди.
Вимоги мотивовані тим, що у 2006 році позивач придбав телефонні картки до міських таксофонів та, не використавши 13 карток номінальною вартістю по 30 грн. кожна, виїхав до Росії. Після повернення до України весною 2007 року він не міг скористатися вказаними телефонними картками, оскільки термін їх використання закінчився 31 березня 2007 року, а відповідач з цих підстав відмовився провести заміну карток.
Вважає, що ненадання відповідачем на телефонній картці інформації про термін її дії порушило права позивача, як споживача вказаної послуги. Посилаючись на норми частини 5 статті 10, частини 2 статті 12,частини 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 1209 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), просить позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 10 березня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове – про задоволення позову.
На думку апелянта, висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову суперечить матеріалам справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову.
Колегія суддів вважає, що суд по суті правильно відмовив у задоволенні позовних вимог, виходячи з їх безпідставності та недоведеності.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є володідбцем засобів платежу телекомунікаційних послуг - 13 телефонних карток для універсального таксофона за №№ НОМЕР_1 – НОМЕР_2, термін дії яких закінчився 31 березня 2007 року.
Вимагаючи повернення вартості вказаних засобів платежу за невикористану ємність карток, позивач посилається на те, що під час продажу цих карток відповідач згідно положень частини 2 статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» не надав йому достовірну та повну інформацію щодо терміну їх дії, а тому повинен відшкодувати завдані збитки відповідно до положень вказаного Закону.
Згідно частини 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Відповідно до вимог частини 3 статті 700 ЦК України та пункту 7 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» при порушенні прав споживача на отримання інформації про товар, він має право розірвати договір та вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Перевіряючи доводи позивача щодо наявності підстав для відшкодування завданих збитків, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що факт продажу позивачу зазначених карток саме відповідачем матеріалами справи не підтверджується, що виключає відповідальність ВАТ «Укртелеком».
Оскаржуючи цей висновок суду, апелянт посилається на те, що при вирішення спору суд не прийняв до уваги письмові пояснення ОСОБА_5, який підтвердив факт придбання ним спірних карток.
Зазначений довід апелянта не можна визнати підставою для скасування оскаржуванного рішення, оскільки вказана особа особисто не надавала суду таких пояснень, а суд відповідно до вимог частини 1 статті 159 ЦПК України приймає рішення на підставі безпосередньо досліджених доказів.
Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про те, що до спірних правовідносин належало застосувати положення статті 32 Закону України «Про телекомунікації», згідно яких споживачі мають право на вільний доступ до телекомунікаційних послуг; своєчасне і якісне одержання телекомунікаційних послуг; повернення оператором невикористаної частки коштів у разі відмови від телекомунікаційних послуг, з огляду на таке.
Відповідно до Закону України «Про телекомунікації» порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг, регулювання відносин між операторами телекомунікацій и споживачами телекомунікаційних послуг визначаються Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2005 року №720, пунктом 39 яких визначено, що у разі оплати телекомунікаційних послуг за допомогою телекомунікаційних карток оператор, провайдер має право встановлювати строк дії карток.
Як слідує з матеріалів справи, з початку випуску нових таксофонних карток (з 01 липня 2005 року) ВАТ «Укртелеком» строк дії карток старого зразка був обмежений до 31 грудня 2006 року, згодом – продожений до 31 березня 2007 року, про що було доведено до відома споживачів шляхом розміщення інформації щодо терміну дії карток старого зразку безпосередньо на таксофонних картках нового зразку, у центрах реалізації цього товару, на сайті відповідача, у печатних виданнях та на Кримському телебаченні.
Враховуючи, що дії відповідача щодо встановлення строку дії спірних карток не суперечать нормам діючого законодавства, інформація про строк їх дії доведена відповідно до вимог пунктів 28,30 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для повернення їх вартості.
Не можна визнати обґрунтованими й доводи апелянта про розірвання відповідачем у односторонньому порядку договору про надання послуг, оскільки наявність у позивача засобів платежу телекомунікаційних послуг, строк дії яких закінчився, не свідчить про наявність у відповідача обов’язку з надання таких послуг. До того ж придбання таксофонної картки є придбанням засобу платежу, а не самої послуги.
З урахуванням наведеного, висновок суду про відсутність підстав для відшкодування збитків, стягнення пені та компенсації моральної шкоди є правильним.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаного висновку суду. За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 10 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді
І.В. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Авраміді