АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

              Справа № 22-ц/0191/715/2011 Го         Головуючий суду першої інстанції              Кисельов Є.М.

             Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції              Авраміді Т.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

1 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого – судді         Авраміді Т.С.,

                           суддів         Кустової І.В.,

                                               Притуленко О.В.,

при секретарі             Воронович К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа – Комунальне підприємство «Аршинцево», про відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 8 грудня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить стягнути у солідарному порядку майнову шкоду у розмірі 11540 грн., та моральну шкоду у сумі 5000 грн.

Вимоги мотивовані тим, позивач є власником квартири АДРЕСА_1. 5 травня 2010 року. З вини жильців квартири № НОМЕР_1 - ОСОБА_5, ОСОБА_6, що розташована поверхом вище, у наслідок прориву у квартирі відповідачів кисневого шлангу на стику з водяним вентилем до раковини, відбулося залиття квартири позивачки. Залиттям квартири ОСОБА_4 було заподіяно майнову шкоду у розмірі 11540 грн. та моральну у розмірі 5000 грн.        

 Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 8 грудня 2010 року позов задоволено частково: стягнено з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь позивачки в солідарному порядку у відшкодування майнової шкоди 11540 грн., моральної -  5000 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що акт від 5 травня 2010 року був складений з порушенням встановленого законом порядку, а тому в силу ст. 59 ЦПК України ні міг прийматися судом в якості допустимого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1.

5 травня 2010 року у наслідок прориву у квартирі відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6,  №НОМЕР_1, яка розташована поверхом вище, кисневого шлангу на стику з водяним вентилем до раковини, відбулося залиття квартири позивачки.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, з вини відповідачів сталося залиття квартири АДРЕСА_1, належній позивачці, внаслідок якої ОСОБА_4 заподіяно майнову шкоду та моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачами в солідарному порядку.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до змісту ст.ст. 151, 177 ЖК України громадяни власники або наймачі житлових приміщень зобов'язані забезпечувати їх схоронність, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках та в інших місцях загального користування та на умовах і в порядку, що визначаються законодавством Української РСР, повинні провадити за свій рахунок поточний ремонт жилих приміщень.

Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (лист Державного комітету України з будівництва та архітектури від 30.04.2003 р. N 7/7-401).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, унаслідок не виконання вищенаведених обов’язків відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_5, у належній ним квартирі АДРЕСА_2, і відбувся прорив кисневого шлангу внутрішньоквартирної мережі на стику з водяним вентилем до раковини, у наслідок чого відбулося залиття квартири АДРЕСА_1.

Вищенаведені обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема  висновком судової технічно-інженерної експертизи від 6 серпня 2010 року № 101-6 (а.с. 40-61), показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, допитаних судом першої інстанції, які підтвердили факт залиття квартири позивачки внаслідок невиконання відповідачами обов’язків щодо схоронності на утримання житла, а також актом від 5 травня 2010 року, складеного комісією КП «Аршинцево» (а.с. 6), зміст якого узгоджується з вищенаведеними доказами.

 Довід апеляційної скарги про те, що акт від 5 травня 2010 року був складений з порушенням встановленого законом порядку, а тому в силу ст. 59 ЦПК України ні міг прийматися судом як доказ, не можна визнати обґрунтованими, виходячи з такого.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій не встановлюється недійсність акту, як наслідок недодержання вимог до його форми (додаток № 4 до Правил).

Само по собі порушення вимог до форми акту, при його складанні, не робить його таким доказом, що одержаний з порушенням порядку встановленого законом та наслідків, встановлених ст. 59 ЦПК України не створюють. До того ж зміст акту узгоджується з іншими матеріалами справи.

Згідно висновку судової технічно-інженерної експертизи від 6 серпня 2010 року № 101-6 розмір матеріальної шкоди, яка заподіяна ОСОБА_4 залиттям квартири АДРЕСА_1, складає 11540 грн.  

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, деліктне законодавство в деліктних зобов’язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначеним цивільно-процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме  на відповідача  покладений обов’язок  доведення відсутності його вини  в завданні шкоди позивачу.

Однак, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 фактичні дані, які б свідчили про відсутність їх вини у заподіяні позивачу майнової шкоди, суду не надали.

Також відсутні підстави вважати, що майнова шкода, заподіяна внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг, що виключає підстави для притягнення відповідної експлуатуючої організації до цивільної відповідальності.

Аналіз зібраних по справі доказів, які  всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені судом з додержанням правил належності доказів та  допустимості правил доказування, враховуючи достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з вини відповідачів відбулося залиття квартири позивачки, внаслідок чого остання зазнала матеріальної шкоди в розмірі 11540 грн. та моральної у сумі 2000 гривень.

В іншій частині рішення не оскаржується, а  тому не підлягає перевірці.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та підстав для його скасування не містять, що згідно положень ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1, статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

      Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 8 грудня 2010 року – відхилити.

      Рішення Керченського міського суду АР Крим від 8 грудня 2010 року – залишити без змін.

            Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді :

            Т.С. Авраміді І.В. Кустова В.О. Притуленко