АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц/0191/1016/2011 Головуючий суду першої інстанції Блейз І.Г.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Притуленко О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    13 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:

            головуючого, судді Притуленко О.В.,

            суддів Ломанової Л.О.,

Кустової І.В.,

            при секретарі Воронович К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 3 червня 2011 року,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ДП «Науково-дослідний інститут аеропружних систем», у якому просила стягнути на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 29 березня 2001 року по 4 липня 2008 року позивачка перебувала з відповідачем у трудових відносинах, працювала на посаді двірника. Рішенням суду від 26 березня 2009 року з відповідача на її користь стягнута заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку з 4 липня  2008 року по 26 березня 2009 року, але рішення до цього часу не виконане. На підставі ст. 117 КЗпП України просила стягнути з  ДП «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» середній заробіток з 27 березня 2009 року по день ухвалення рішення.  

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 3 червня 2011   року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не врахований період стягнення середнього заробітку, оскільки рішенням суду від 26 березня 2009 року середній заробіток стягнутий по 26 березня 2009 року, в позові вона просила стягнути – з 29 березня 2009 року, тобто за період після ухвалення рішення по даний час.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум,  що належать йому від  підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про  нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.  

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або  уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.  

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду (ст. 225 КЗпП України)  починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку (п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці").

З матеріалів справи вбачається, що в період з 29 березня 2001 року по 4 липня 2008 року ОСОБА_6 перебувала з відповідачем у трудових відносинах.

4 липня 2008 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України позивачка звільнилася за власним бажанням в зв’язку з порушенням відповідачем вимог трудового законодавства щодо своєчасної виплати заробітної плати.

При звільненні відповідач не виплатив позивачці заборгованість по заробітній платі з лютого 2006 року по липень 2008 року в розмірі 19011 грн. 80 коп., а також вихідну допомогу – 1370 грн. 96 коп.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 26 березня 2009 року з ДП «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» на користь позивачки стягнута заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2006 року по липень 2008 року в сумі 19011,80 грн., компенсація за порушення строків виплати заробітної плати станом на 1 березня 2009 року в сумі 6666,73 грн. та станом на 1 лютого 2008 року в сумі 1253,68 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку з 4 липня 2008 року по 26 березня 2009 року в сумі 4103 грн.

Вказане судове рішення знаходиться на виконанні ВДВС Феодосійського МУЮ АР Крим, залишок заборгованості складає 22025,21 грн. (а.с.49).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_6 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки після припинення трудових відносин між позивачем та підприємством та набрання рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 26 березня 2009 року законної сили і звернення його до виконання, відносини між сторонами щодо виплати присудженої суми перейшли у сферу виконання, які регулюються Законом України «Про виконавче провадження», а тому норми ст.117 КЗпП України у цьому випадку не застосовуються.

 Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог відповідає вимогам закону.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

                                                         УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 3 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Притуленко О.В.             Ломанова Л.О.             Кустова І.В.