АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/667/2011 Головуючий суду першої інстанції Бриндя М.А.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Полянська В.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Полянської В.О.,
суддів Моісеєнко Т.І.,
Іщенка В.І.,
при секретарі Джан Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ніжньогірського районного суду АР Крим від 29 березня 2011 року,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 та просила стягнути на свою користь аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_6, яка продовжує навчання, у розмірі ј частки його доходів, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для працездатної особи щомісячно до досягнення дочкою 23 років.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 1992 року по 1994 рік сторони перебували у шлюбі, від шлюбу мають дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, яка проживає разом з позивачкою та навчається в «Кримському гуманітарному університеті інституту філології, історії та мистецтв» на денній формі навчання.
У зв’язку з навчанням дитина потребує матеріальної допомоги, яку відповідач не надає, що змусило ОСОБА_4 звернутися із вказаним позовом до суду на підставі ст. 199 СК України.
Рішенням Ніжньогірського районного суду АР Крим від 29 березня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволений частково, стягнуто з ОСОБА_5 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, у розмірі 1/8 часток усіх видів доходу, але не менш 30% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючі з 22 вересня 2010 року до закінчення терміну навчання в інституті філології. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн., та судові витрати на ІТО у сумі 120 грн. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить змінити рішення Ніжньогірського районного суду АР Крим від 29 березня 2011 року, та стягнути з ОСОБА_5 на її користь аліменти на утримання дочки в розмірі ј частки від його доходів до досягнення дочкою 23 років.
На думку апелянта суд дійшов необґрунтованого висновку про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/8 часток від усіх доходів, оскільки помилково послався на його кредитні зобов’язання.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 частково та визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню на утримання дочки ОСОБА_6 в розмірі 1/8 частки заробітку(доходу) відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням матеріального стану ОСОБА_5 та за наявності на його утриманні іншої дитини, він не має змоги сплачувати аліменти у заявленому позивачкою розмірі.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.
Так, відповідно до ст. 199 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що батьки можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 200 СК України розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина, суд визначає у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, зокрема, з урахуванням матеріального становища дитини та платника аліментів, а також наявності на його утриманні інших дітей, тощо. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд також бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (ч. 2 ст. 200 СК України).
Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_5 утворив іншу сім’ю і окрім дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка навчається в «Кримському гуманітарному Університеті (м. Ялта) інституту філології, історії та мистецтв» (а.с.5, 7) має неповнолітню доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 16), яка знаходиться на його утриманні.
Крім того, на час розгляду справи в суді відповідач має невиконане кредитне зобов’язання на суму 271,32 дол. США щомісячно строком до 30.10.2026 року(а.с.20), тому враховуючи середньомісячний заробіток відповідача в сумі 2916,30 грн.(а.с. 15), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що матеріальне становище відповідача, а також наявність на його утриманні неповнолітньої дитини виключають можливість стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої дочки у розмірі ј частки його заробітку (доходу).
Судом також враховано те, що ОСОБА_6 навчається на безоплатній основі (а.с.7), відтак беручи до уваги обопільний обов’язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчання, колегія суддів вважає, що розмір аліментів стягнутий з відповідача на її утримання є обґрунтованим, підстав для його збільшення колегія суддів не вбачає.
Доводи апелянта про те, що наявність у відповідача кредитних зобов’язань врахована судом безпідставно є неспроможними, оскільки зазначені обставини безперечно впливають на матеріальне становище платника аліментів.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та підстав для скасування рішення не містять.
Разом з цим, колегія суддів не може погодитися із висновком суду про необхідність стягнення з відповідача аліментів у розмірі, що не може бути меншим ніж 30% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки він суперечить змісту ст.200 СК України, якою не встановлено мінімального розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина.
Допущене судом першої інстанції порушення норм матеріального права відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є обов’язковою підставою для скасування рішення із ухваленням нового, у зв’язку з чим на підставі ч.3 ст. 303 ЦПК України колегія суддів не обмежена доводами апеляційної скарги і за результатами апеляційного перегляду скасовує рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі не менше 30% від прожиткового мінімуму на працездатну особу із виключенням відповідних посилань з резолютивної частини рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ніжньогірського районного суду АР Крим від 29 березня 2011 року змінити.
Виключити з резолютивної частини рішення Ніжньогірського районного суду АР Крим від 29 березня 2011 року висновки суду, про те, що мінімальний розмір аліментів, що підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, не може бути меншим ніж 30% прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В решті рішення Ніжньогірського районного суду АР Крим від 29 березня 2011 року – залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
В.О.Полянська Т.І.Моісеєнко В.І. Іщенко