АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/693/2011 Головуючий суду першої інстанції Хожаінова О.В.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Полянська В.О.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Полянської В.О.,
суддів Моісеєнко Т.І.,
Іщенка В.І.,
при секретарі Джан Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Виконавчого комітету Феодосійської міської ради, треті особи – Відділ державної виконавчої служби Феодосійського МУЮ АР Крим, Прокуратура м. Феодосії в інтересах неповнолітніх – ОСОБА_6, ОСОБА_7, Органу опіки та піклування Феодосійської міської ради про визнання незаконним рішення, скасування арешту та заборони, визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 24 березня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідачів, спеціального державного підприємства «Укрспецюст» в особі Кримської філії про визнання права власності на нерухоме майно: 1/3 частку домоволодіння АДРЕСА_1 придбану за результатами прилюдних торгів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.12.2005 року ОСОБА_4 придбала з прилюдних торгів 1/3 частку зазначеного домоволодіння, конфісковану у ОСОБА_5 за вироком суду від 9 грудня 2002 року. Факт купівлі зазначеного майна підтверджується протоколом проведення прилюдних торгів та актом прилюдних торгів від 21.03.2006р. Проте оформити право власності на зазначене майно вона не має можливості, оскільки нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, придбане з прилюдних торгів, що змусило її звернутися до суду із позовом про визнання права власності.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 19 грудня 2006 року позов ОСОБА_4 був задоволений, визнано за нею право власності на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_1.
У 2007 році прокурор м. Феодосії в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернувся з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є неповнолітніми дітьми засудженої ОСОБА_5, які проживали у спірному будинку та наразі позбавлені батьківського піклування, у зв’язку з чим за ними зберігається право користування цим житлом. Рішенням виконкому Феодосійської міської ради № 867 від 17.06.05 року домоволодіння АДРЕСА_1 було закріплено за ОСОБА_6, а 29.06.05 зареєстровано в Єдиному реєстрі заборони відчуження об’єктів нерухомого майна, однак незважаючи на це 29.12.2005 року Кримським філіалом СДП «Укрспецюст» зазначене домоволодіння було реалізовано з публічних торгів, що не було враховано судом під час вирішення спору
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 9 лютого 2008 року заява прокурора була задоволена, а рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 19 грудня 2006 року скасовано у зв’язку з ново виявленими обставинами.
Згодом ОСОБА_4 доповнила позовні вимоги та просила визнати незаконним рішення виконкому Феодосійської міської ради № 867 від 17.06.05 року про закріплення спірного домоволодіння за ОСОБА_6, як таке, що прийняте із перевищенням владних повноважень та без достатньої правової підстави, а також скасувати заборону відчуження домоволодінняАДРЕСА_1, накладену на підставі цього рішення.
В обґрунтування цих вимог зазначила, що після постановлення вироку суду про конфіскацію майна діти ОСОБА_5 втратили право користування спірним житлом, тому підстав для на його закріплення за неповнолітнім ОСОБА_6 у виконкому Феодосійської міської ради не було. Крім того, конфісковане майно є власністю держави, на час виконання вироку суду в частині конфіскації його розпорядником був ДВС Феодосійського МУЮ, тому приймаючи оскаржуване рішення виконком діяв із перевищенням своїх повноважень.
Останнім рішенням Феодосійського міського суду від 24 березня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт не погоджується з висновком суду про відсутність підстав визнання за нею права власності на 1/3 частку будинку АДРЕСА_1, оскільки спірне майно було реалізоване в порядку виконання судових рішень та придбане нею на законних підставах. На думку апелянта, суд не звернув уваги на те, що за об’єктивними підставами вона не мала можливості отримати правовстановлюючі документи на це майно, що є підставою для визнання права власності у судовому порядку.
Суд також не надав правової оцінки її доводам стосовно перевищення виконкомом Феодосійської міської ради своїх повноважень в сфері опіки та піклування, незаконності рішення № 867 від 17.06.2005 року про закріплення житла, яке підлягає конфіскації за малолітнім ОСОБА_6 Крім того, спірне рішення виконкому та накладена на його підставі заборона відчуження 1/3 частки будинку АДРЕСА_1 були прийняті значно пізніше відкриття виконавчого провадження з виконання вироку суду в частині конфіскації усього належного ОСОБА_5 майна.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для визнання за позивачкою права власності на 1/3 частку жилого будинку по АДРЕСА_1 оскільки правовстановлюючи документи на вказане майно у позивачки відсутні і право власності не зареєстровано у встановленому законом порядку.
Крім того, суд дійшов висновку про те, що спірне майно не могло бути відчужене з прилюдних торгів, оскільки згідно ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст. 71 ЖК України та ст. 32 ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» право користування цим майном мають неповнолітні діти ОСОБА_5 Зазначене, на думку суду першої інстанції, також, є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання незаконним рішення виконкому Феодосійської міської ради від 17 червня 2005 року та скасування заборони відчуження цього майна.
Проте, із такими висновками суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів.
Як установлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, вироком Феодосійського міського суду від 9 грудня 2002 року в частині конфіскації майна, належного ОСОБА_5 була засуджена за скоєння злочину з конфіскацією всього належного їй майна. Після набрання вироком законної сили, 1/3 частка будинку АДРЕСА_1, що належала засудженій на підставі договору дарування від 27.09.1985 року, була передана ДВС Феодосійського МУЮ на продаж з прилюдних (а.с. 5, 30, 31). Вказана частка нерухомого майна, складається з кімнати 2-1 в жилому будинку літер «А», прибудови літер а1, сараїв літера «Ж»,«В», підвалу під літерою «В», вбиральні літер «О», колодязя №1, огорожі №№ 3, 6, 9 частини паркану №4.
Вирок Феодосійського міського суду від 9 грудня 2002 року в частині конфіскації майна не оскаржувався, тому з часу набрання ним законної сили усе майно, належне ОСОБА_5, в тому числі і 1/3 частка будинку АДРЕСА_1, є власністю держави.
Розпорядження цим майном здійснювалось державною виконавчою службою на підставі Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 985 та відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження».
Згідно ст.ст. 62, 75 ЗУ «Про виконавче провадження» та п.1 вищевказаного Порядку, у редакції чинній на момент виконання вироку суду, реалізація майна, конфіскованого за рішенням суду, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах.
За результатами прилюдних торгів, проведених 29 грудня 2005 року відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 р. № 68/5 (далі Положення), їх переможцем визнана позивач ОСОБА_4, яка запропонувала та повністю сплатила за конфісковане та передане на реалізацію майно найвищу ціну - 27570 грн., що підтверджується протоколом № 5010131-1 від 29 грудня 2005 року, квитанцією № 19234 від 17 січня 2006 року та № 17416 від 21 грудня 2005 року (а.с. 30, 31).
Результати торгів оформлені актом публічних торгів, складеним старшим державним виконавцем Івасюк Ж.І. та затвердженим начальником ДВС Феодосійського МУЮ Макаровою С.Г.(а.с. 6).
Зазначений акт, згідно вимог п. 6.4 Положення, є підставою для видачі нотаріусом правовстановлюючого документу - свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке в свою чергу є підставою для реєстрації права власності в установленому законом порядку.
Однак, оформити право власності на придбане з прилюдних торгів нерухоме майно позивач не мала можливості, оскільки нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів із посиланням на законодавчу невизначеність питання можливості видачі нотаріусом свідоцтва про придбання з публічних торгів конфіскованого майна та відсутність укладеного із державою договору купівлі-продажу (а.с. 17, 50).
Згідно вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа права якої порушені, невизнані або оспорені може звернутися за захистом цих прав до суду.
Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Доводи прокурора м. Феодосії про те, що спірна частка домоволодіння не підлягала реалізації з прилюдних торгів, оскільки там були зареєстровані неповнолітні діти ОСОБА_5., не можуть бути прийняті до уваги, так як не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Так в засіданні суду апеляційної інстанції 14.06.2011 р. ОСОБА_5 пояснила, що в будинкову книгу ОСОБА_7 вона вписала особисто, а не працівники паспортних органів.
З сукупності зібраних по справі доказів вбачається, що спірне майно було придбане позивачкою з прилюдних торгів в порядку установленому законом для виконання судових рішень, тобто набуте нею на законних підставах, однак право власності на вказане майно не могло бути зареєстровано за позивачкою з незалежних від неї причин.
З огляду на наведене, а також враховуючи те, що зі сторони державної виконавчої служби судом не встановлено жодних порушень порядку проведення прилюдних торгів, а з боку покупця недобросовісних дій щодо придбання майна, самі торги ніким не оспорені та проведені на законних підставах, висновки суду про відсутність підстав для визнання за позивачкою права власності не можна визнати законними та обґрунтованими, вимогам ст. 213, 214 ЦПК України зазначені висновки суду не відповідають.
Помилковим колегія суддів вважає й висновки суду про те, що під час реалізації спірного майна були порушені права неповнолітніх дітей ОСОБА_5., а також те, що будинок не міг бути проданий з прилюдних торгів через заборону відчуження цього майна, накладену на підставі рішення виконкому Феодосійської міської ради від 17 червня 2005 року.
Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні право чинів щодо нерухомого майна.
Згідно ст. 32 ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» за дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також особами з їх числа зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Право дитини над якою встановлюється опіка або піклування на збереження права користування житлом у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування передбачено також ч. 1 ст. 247 СК України.
Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.
При вирішенні питання про правомірність рішення виконкому Феодосійської міської ради від 17 червня 2005 року, яким встановлена опіка над малолітнім ОСОБА_6 та прийнято рішення про збереження за ним спірного житла із забороною його відчуження(а.с.76), суд першої інстанції виходив з передбаченого цими законами кола обов’язків органу опіки та піклування щодо збереження майна дітей позбавлених батьківського піклування та неможливості вчинення щодо такого майна правочинів.
Разом з цим, суд не звернув уваги на те, що відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» виконання рішення суду про конфіскацію майна передбачає його вилучення, арешт, оцінку та примусову реалізацію (продаж). При цьому, як випливає зі змісту ст.ст. 62, 75 ЗУ «Про виконавче провадження» примусова реалізація майна боржника при виконанні рішення про конфіскацію майна на користь держави не є правочином, і для його реалізації згода органу опіки та піклування не потрібна.
Згідно ст. 19 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії і відповідно до ст. 8 Конституції, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб у судовому порядку ( ч. 10 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування»).
Правовий аналіз наведених норм дає підстави вважати, що рішення виконкому Феодосійської міської ради від 17 червня 2005 року про заборону відчуження та збереження за неповнолітньою дитиною житла, яке в установленому законом порядку підлягає конфіскації і на яке звернено стягнення в порядку виконання судових рішень не відповідає передбаченому законом об’єму повноважень цього органу, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.
З огляду на наведене. колегія суддів приходить до висновку, що суд не надав належної оцінки доказам, не в повній мірі визначився із характером спірних правовідносин, а також законом, що їх регулює, ухвалив рішення при неповному з’ясуванні обставин , що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що відповідно до п. 1, 4 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування із ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 303, п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 4. ч. 1 ст. 309, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 24 березня 2011 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим, треті особи – Відділ державної виконавчої служби Феодосійського МУЮ АР Крим, Прокуратура м. Феодосії в інтересах неповнолітніх – ОСОБА_6, ОСОБА_7, Органу опіки та піклування Феодосійської міської ради про визнання права власності на 1/3 частку домоволодіння АДРЕСА_1 визнання рішення виконкому Феодосійської міської ради АР Крим від 17 червня 2005 року, в частині закріплення зазначеного будинку за ОСОБА_6, незаконним та скасування накладеної цим рішенням заборони відчуження задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Феодосійської міської ради від 17 червня 2005 року за № 867 в частині закріплення за ОСОБА_6 житла за адресою АДРЕСА_1 та заборони його відчуження.
Виключити з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна відомості про арешт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, накладений на підставі рішення Виконкому Феодосійської міської ради від 17 червня 2005 року №867, зареєстрований Першою Феодосійською державною нотаріальною конторою 29 червня 2005 року за № 2134420.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку домоволодіння АДРЕСА_1 що складається з кімнати 2-1 в жилому будинку літер «А»; прибудови літер «а» площею 7,3 кв.м., сараїв літер «Ж», «В», підвалу з входом під літерою «В», вбиральні літер «О», колодязя №1, огорожі №№ 3, 6, 9, частки паркану №4.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
В.О.Полянська Т.І.Моісеєнко В.І.Іщенко