УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

31 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки  Крим  в складі:

Головуючого, судді:                       Чистякової Т.І.

Суддів:                                             Макарчук Л.В.

                                                                                            Любобратцевої Н.І.

                                 При секретарі:                                  Савенко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, поданої її представником – ОСОБА_3,  на заочне рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання Центрального району м. Сімферополя» про визнання частково недійсним договору,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (далі – ОП «Кримтеплокомуненерго»), Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання Центрального району м. Сімферополя» (далі – КП ЖЕО) про визнання недійсним  п. 6.8 договору від 01.11.2007 року, укладеного між ОП «Кримтеплокомуненерго» і КП ЖЕО.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказаний пункт договору порушує її права споживача, зокрема, договір передбачає зобов’язання кінцевого споживача оплачувати послуги, якість та кількість яких вона не має можливості перевірити, оскільки не є стороною договору. Повноважень від її імені укладати договір вона КП ЖЕО не передавала. Само КП ЖЕО відмовилось укладати з нею договір  по наданню послуг з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

 В апеляційній скарзі ОСОБА_2, поданій її представником – ОСОБА_3, ставиться питання про скасування вказаного рішення, як незаконного, і ухвалення нового рішення про задоволення позову. У скарзі апелянт посилається на те, що суд безпідставно не врахував те, що оспорюваний пункт договору ОП «Кримтеплокомуненерго» надає право вимоги з неї оплати за продукцію, отриману іншим відповідачем – КП ЖЕО, тобто, вона повинна сплачувати послуги, отримані іншою особою, що порушує її права споживача.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із його необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та законодавству.      

Так,  частиною 1 статті 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

 Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України право, свобода, цивільний інтерес підлягають захисту лише, якщо такі належать особі та є порушеними.

 Із матеріалів справи вбачається, що 01.11.2007року між КП ЖЕО Центрального району м.Сімферополя та Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» укладений договір купівлі- продажу теплової енергії. Відповідно до п. 6.8 зазначеного договору покупець

___________________________________________________________________________

Справа №22-ц/0190/3466/11                      Головуючий в першій  

                                                                      інстанції, суддя –  Заболотна Н.М.

                                                                                        Доповідач, суддя –  Чистякова Т.І.

передає продавцю всі права, пов'язані з правом вимоги плати з кінцевих споживачів за спожиту ними теплову енергію відповідно до діючого законодавства України та постановою Ради Міністрів АР Крим «Про заходи з введення прямих абонентських розрахунків з населенням за послуги тепло-, водопостачання та водовідведення» від 04.06.1996 року № 166. Прямі абонентські розрахунки проводяться кінцевими споживачами по розрахунковим книжкам продавця.

Вказаний договір укладено між двома юридичними особами, позивачка не є стороною вказаного договору.

Обов'язок оплати житлово-комунальних послуг, у тому числі за спожиту теплову енергію передбачений п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення». Вищенаведеними законодавчими актами передбачено і право споживача контролювати надання йому відповідних послуг, зокрема, п.8 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», отже посилання позивачки на те, що оспорюваний договір позбавляє її можливості контролю якості та кількості поставленої теплової енергії безпідставні. Пунктом 5 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Обов'язок оплати житлово-комунальних послуг встановлений законом, а оспорюваний пункт 6.8 договору передбачає лише порядок проведення розрахунків між юридичними особами і не встановлює для позивачки будь-яких обов'язків.

Відповідно  до  ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалюючи рішення суд, з’ясував всі  обставини справи, надав  належну оцінку зібраним доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки право позивачки на захист своїх прав як споживача послуг  не є порушеним.

Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до  ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального  і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючисьст.303, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, поданої її представником – ОСОБА_3,  відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2011 року залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

 Судді:    Чистякова Т.І.               Макарчук Л.В.                 Любобратцева Н.І.