АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/780/2011 Го Головуючий суду першої інстанції Шкуліпа В.І.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого – судді Авраміді Т.С.,
суддів Притуленко О.В.,
Приходченко А.П.,
при секретарі Короткові Д.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, Комунальне підприємство «Аршинцево» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 12 квітня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання його таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1
Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 – колишній чоловік позивачки ОСОБА_4, з 2001 року в даній квартирі не проживає без поважних причин, вивіз свої речі та переїхав на постійне місце проживання до м. Сімферополь, а згодом до батьків в с. Павлівка Білогірського району АР Крим. У зв’язку з тим, що ОСОБА_6 не сплачує квартирну плату, не виявляє інтересу до житла та наміру вселитися в зазначену квартиру, позивачі просили суд на підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України визнати ОСОБА_6 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 12 квітня 2011 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволений. Визнано ОСОБА_6 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та закрити провадження по справі.
В апеляційній скарзі апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неповажність причин з яких він не проживає у спірній квартирі та безпідставно не застосував наслідки спливу позовної давності.
В запереченнях ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді–доповідача, пояснення позивачів, відповідача, третьої особи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає відхиленню, виходячи з такого.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 не проживав у спірній квартирі без поважних причин понад установлений законом строк, тому втратив право користування даним жилим приміщенням, що є підставою для визнання його таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Згідно із чч. 1, 2 ст. 71, ст. 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або члена його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або член його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.
Виходячи зі змісту норм ст. ст. 71, 72 ЖК України відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України та роз’яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 12 квітня 1985 року № 2 “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України”, при вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, суди повинні встановити факт відсутності особи у жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності.
З матеріалів справи вбачається, що наймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_6
У квартирі також зареєстровані та проживають: колишня дружина наймача – ОСОБА_4, мати ОСОБА_4 – ОСОБА_8, діти ОСОБА_5, ОСОБА_7 та неповнолітні онуки: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11
Судом безперечно встановлено, що ОСОБА_6 з 2001 року не проживає у спірній квартирі, вимог щодо вселення в квартиру, а також щодо усунення перешкод в користуванні нею не заявляв.
Ураховуючи вимоги ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Посилання ОСОБА_6 на поважність причин своєї відсутності в цій квартирі (з 2001 року знаходження на заробітках в іншому місті та з 2006 року проживання за адресою: АДРЕСА_2 у зв’язку з здійсненням догляду за тяжко хворими батьками) ретельно перевірені судом першої інстанції та обґрунтовано визнані неспроможними, оскільки будь-які безперечні доказі, відповідно до ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, у їх підтвердження та у спростування тверджень позивачів, які постійно проживають у спірній квартирі, суду не надані.
Доказів того, що відповідач не втратив інтерес до користуванням спірною квартирою і що з боку позивачів йому чинилися перешкоди в її користуванні останній не надав.
З сукупності зібраних у справі доказів, зокрема, показань свідків: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, яким судом надана оцінка відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, вбачається, що ОСОБА_6 з 2001 року не проживав у спірній квартирі без поважних причин, тобто понад установлений законом строк, не ставився до спірної квартири як до свого основного місця проживання, витрат на її утримання не ніс, особистих речей в квартирі також немає.
Надана відповідачем довідка Василівської лікарської амбулаторії (а.с.42) свідчить про необхідність догляду за батьком відповідача лише з 2009 року, а тому не спростовує висновку суду першої інстанції про відсутність поважних причин не проживання відповідача у спірній квартирі з 2001 року понад установлені законом строки.
Враховуючи наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказані обставини відповідно до вимог ст. ст. 71, 72 ЖК України є підставою для визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування спірною квартирою.
Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам закону.
Надані відповідачем письмові пояснення ОСОБА_16, ОСОБА_17 щодо проживання ОСОБА_6 з 2006 року за адресою: АДРЕСА_2, та здійснення ним догляду за хворим батьком, які не допитувалися судом першої інстанції у якості свідків і неможливість їх явки до суду матеріалам справи не підтверджена, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки ці докази не є допустимими у розумінні вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.
Доводи апелянта щодо безпідставного незастосування судом першої інстанції наслідків спливу позовної давності, за відсутності заяви сторони про це в ході розгляду справи, не є обґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Керченського міського суду АР Крим від 12 квітня 2011 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно положень ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги ОСОБА_6 та залишення рішення без змін.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303, п.3 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1ст.309, ст.ст. 313,314,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 12 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.
Судді :
Т.С. Авраміді О.В. Притуленко А.П. Приходченко