АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/996/2011 Головуючий суду першої інстанції Бриндя М.А.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Полянська В.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Полянської В.О.,
суддів Авраміді Т.С.,
Іщенка В.І.,
при секретарі Джан Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом прокурора Нижньогірського району в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення збитків, заподіяних самовільним захопленням земельної ділянки, за апеляційною скаргою прокурора Нижньогірського району в інтересах ОСОБА_4 на рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 5 травня 2011 року,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2010 року прокурор Нижньогірського району в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 та просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 543,49 грн. збитків, заподіяних самовільним захопленням земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 грудня 2009 року головним державним інспектором відділу Державної інспекції по контролю за використанням і охороною земель республіканського комітету земельних ресурсів в АР Крим у Нижньогірському районі була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства відповідачем ОСОБА_5 Перевіркою встановлено, що ОСОБА_5 самовільно використовує земельну ділянку площею 0,4290 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4, про що складено відповідний акт та постанову про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства.
Посилаючись на те, що на підставі вказаного акту Держземінспекцією в Нижньогірському районі АР Крим були розраховані збитки, заподіяні самовільним захопленням земельної ділянки на суму 543,49 грн., просив задовольнити позов на підставі ст. 386 ЦК України, ст.ст. 156, 157, 211, 212 ЗК України.
Рішенням Нижньогірського районного суду АР Крим від 05 травня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі прокурор Нижньогірського району в інтересах ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 05 травня 2011 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апелянт вважає помилковим висновок суду про необґрунтованість позову, оскільки в його основу покладено постанову Нижньогірського суду від 16 грудня 2009 року, прийняту на основі суперечливих доказів. Разом з цим, вважає апелянт, суд не звернув уваги на те, що відповідач частково визнав факт використання земельної ділянки ОСОБА_4, але ніяких документів на підставі, яких він її використовує суду не надав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Нижньогірського районного суду АР Крим від 16 грудня 2010 року була скасована постанова державного інспектора з контролю за використанням і охороною земель АР Крим від 29 грудня 2009 року, з підстав відсутності доказів самовільного захоплення ОСОБА_5 земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Враховуючи те, що інших належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог прокурором чи ОСОБА_4 не надано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв’язку з недоведеністю обставин, на які він посилався в обґрунтування позову.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, встановленим у ході судового розгляду, а також вимогам чинного законодавства.
За змістом ч.2 ст. 152 ЗК України власник землі має право вимагати усунення будь-яких порушень прав на землю і відшкодування завданих збитків.
За правилами ст. 156 ЗК України, на яку зокрема посилався і прокурор в обґрунтування позову, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, ст.ст. 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли.
Як правильно установлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи позовні вимоги про стягнення 543,49 грн. збитків були обґрунтовані тим, що ОСОБА_5 самовільно використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення розміром 0,4290 га, що належить ОСОБА_4, внаслідок чого остання не отримує дохід від її використання. При цьому сума збитків, яку просив позивач, була порахована Держземінспекцією в Нижньогірському районі АР Крим на підставі матеріалів справи про адміністративне правопорушення, порушеної відносно ОСОБА_5 за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29 грудня 2009 року (а.с. 3, 5, 27-31 ).
Відповідно до вимог ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, постановою Нижньогірського районного суду АР Крим від 16 грудня 2010 року була скасована постанова Державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель АР Крим від 29 грудня 2009 року про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_6, із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_5 складу правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема й акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29 грудня 2009 року, на які посилався прокурор в обґрунтування позову не можна визнати належним та допустимим доказом, викладені в ньому обставини нічим не підтверджені та не мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, а також враховуючи те, що інших доказів на підтвердження факту самовільного зайняття ОСОБА_5 земельної ділянки ОСОБА_4 матеріали справи не містять, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позову.
Твердження апелянта про те, що відповідач визнав факт часткового зайняття земельної ділянки позивача не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки розмір самовільно захопленої земельної ділянки відповідачем не визначений та не підтверджений матеріалами справи.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, наданий прокурором розрахунок збитків, заподіяних ОСОБА_4 самовільним захопленням земельної ділянки, зроблено на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року
Однак, зазначена Методика, як і методичні рекомендації Держземагентства не регулюють питань відшкодування збитків, в тому числі не отриманого доходу, завданого власнику земельної ділянки.
Разом з тим, порядок визначення та відшкодування збитків власникам і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України постановою від 19 квітня 1993 року № 284 «Про порядок визначення збитків власникам землі і землекористувачам», яка передбачає створення спеціальних комісій для визначення розмірів заподіяних збитків та можливість відшкодування, в тому числі і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
Оскільки в установленому порядку розмір, заподіяної ОСОБА_4 шкоди, визначений не був, виходячи із установлених судом обставин і наведених вимог законодавства, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутності підстав для скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора Нижньогірського району в інтересах ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 5 травня 2011 року по цивільній справі за позовом прокурора Нижньогірського району в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення збитків, заподіяних самовільним захопленням земельної ділянки – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді:
В.О.Полянська Т.С. Авраміді В.І.Іщенко