АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/803/2011 Го Головуючий суду першої інстанції Кіт М.В.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого – судді Авраміді Т.С.,
суддів Полянської В.О.,
Іщенка В.І.,
при секретарі Джан Е.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення збитків, за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором, за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 березня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до СПД ОСОБА_5, у якому просить стягнути на його користь збитки у розмірі 4200 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 травня 2010 року між ним та відповідачем був укладений договір № 147, за умов якого СПД ОСОБА_5 зобов’язалася передати а він прийняти та оплатити металопластикові конструкції що надійшли на склад продавця (СПД ОСОБА_5). Він свої зобов’язання виконав сплатив відповідачу 4200 грн. Однак відповідач передав товар, асортимент частини якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, у зв’язку з чим він відмовився його приймати та вимагав від відповідача заміни товару. Проте СПД ОСОБА_5 від заміни товару відмовилась. Також відповідач відмовилась від відшкодування збитків у розмірі сплаченої суми за договором – 4200 грн.
СПД ОСОБА_5 з позовом не погодилась та звернулась до суду із зустрічним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за договором за оплату поставленого товару у розмірі 2200 грн. та суму неустойки у розмірі 164 грн.
Вимоги мотивовані тим, що вона належним чином виконала умови вищезазначеного договору, передала товар позивачу, однак ОСОБА_4 оплатив товар лише частково у розмірі 2000 грн., у зв’язку з чим виникла вказана заборгованість.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 25 березня 2011 року у позові ОСОБА_4 та у зустрічному позові СПД ОСОБА_5 відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду СПД ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в які просить рішення суду змінити, задовольнивши її позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги СПД ОСОБА_5 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції взяв до уваги у якості доказу квитанцію від 26 травня 2010 року про сплату ОСОБА_4 2200 грн. у супереч ст.ст. 59, 131 ЦПК України оскільки вказаний доказ був поданий вже після проведення попереднього судового засідання та поданням зустрічного позову.
Крім того ОСОБА_5 вважає, що на підставі вищенаведеної квитанції не можливо дійти висновку про сплату ОСОБА_4 2200 грн. у рахунок виконання договору.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 27 травня 2010 року між ним та відповідачем був укладений договір № 147 (надалі Договір).
Згідно п. 1.1 Договору СПД ОСОБА_5 зобов’язалася передати а ОСОБА_4 прийняти та оплатити металопластикові конструкції що надійшли на склад продавця.
Повна вартість товару складає 4200 грн. (п. 6.3).
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову СПД ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 належним чином виконав свої обов’язки перед СПД ОСОБА_5 щодо оплати товару.
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 611 ЦК встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 6.1, 6.2, 6.3 покупець зобов’язується повністю оплатити товар у розмірі 100% на момент його доставки на склад Продавця. У разі оплати товару покупцем у розстрочку повинна бути внесена передоплата у розмірі 2200 грн. Повна вартість товару складає 4200 грн.
Матеріали справи містять квитанції від 26 травня 2010 року про сплату ОСОБА_4 СПД ОСОБА_5 2200 грн. та від 14 червня 2010 року про сплату ОСОБА_4 СПД ОСОБА_5 2000 грн. у рахунок виконання зобов’язання за вищезазначеним договором.
Відповідно до п. 3.2 Договору поставка товару здійснюється після повної оплати.
Судом встановлено, що поставка товару відбулася 14 червня 2010 року, що не заперечувалося сторонами.
Аналіз зібраних по справі доказів, які всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені судом з додержанням правил належності доказів та допустимості правил доказування, враховуючи достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем ОСОБА_4 була здійснена СПД ОСОБА_5 оплата вартості товару у повному обсязі, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог СПД ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за оплату поставленого товару у розмірі 2200 грн. а також похідних вимог про стягнення неустойки відсутні.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції взяв до уваги у якості доказу квитанцію від 26 травня 2010 року про сплату ОСОБА_4 2200 грн. у супереч ст.ст. 59, 131 ЦПК України оскільки вказаний доказ був поданий вже після проведення попереднього судового засідання та поданням зустрічного позову не є підставою для скасування рішення суду в силу положень ч.3 ст.309 ЦПК України.
Крім того, зазначений доказ був наданий на підтвердження обставин, на які ОСОБА_4 посилався як на підставу своїх заперечень проти зустрічного позову, і до початку розгляду його по суті, що не суперечить ст. 131 ЦПК України.
Не заслуговують уваги доводи апеляційної скарги про те, що на підставі квитанції від 26 травня 2010 року не можливо встановити факт здійснення ОСОБА_4 оплати в силу того, що вона визиває сумніву щодо достовірності оскільки має виправлення.
Згідно висновку почеркознавчої експертизи № 3223 у квитанції від 14 червня 2010 року, факт видачі якої визнається СПД ОСОБА_5 та у квитанції від 26 травня 2010 року рукописні записи, за виключенням запису у квитанції від 14 червня 2010 року «две тысячи гр», виповнені однією особою.
Наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення суду про відмову у задоволенні зустрічного позову СПД ОСОБА_5
В іншій частині рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 березня 2011 року не оскаржується, а тому не підлягає перевірці.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду.
На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1, статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 березня 2011 року – відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 березня 2011 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді :
Т.С. Авраміді В.О. Полянська В.І. Іщенко