АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/831/2011 Го Головуючий суду першої інстанції Кузьміна О.М.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого – судді Авраміді Т.С.,
суддів Полянської В.О.,
Іщенка В.І.,
при секретарі Короткові Д.К,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом
ВАТ «Крименерго» до ОСОБА_4 про відшкодування збитку, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 19 квітня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2010 року ВАТ «Крименерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування збитку у зв’язку з порушенням Правил користування електричною енергією для населння.
Вимоги мотивовані тим, що відповідач є споживачем електроенергії, що відпускається Керченським РЕМ, особистий рахунок № 080-008. При проведенні перевірки електроустановок 14 жовтня 2009 року у будинку відповідача за адресою: АДРЕСА_1, було виявлене порушення Правил користування електроенергією, а саме: - монтаж отвітвління від мережевого вводу (кронштейну) у будинок (дублюючий ввід поза лічильником). За даним порушенням був складений акт № 174476 від 14.10.2009 року, на підставі якого нарахований збиток у розмірі 1490 грн. 72 коп. У добровільному порядку ОСОБА_4 не відшкодував збитки, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 19 квітня 2011 року позов задоволений. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати.
В апеляційній скарзі апелянт вказує, що суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував, що будинок відповідача знаходиться в аварійному стані, в якому ніхто не проживає. Будинок складається з двох частин, в кожній з яких встановлені ще у 1950 році електролічильники, які мали особові рахунки: один оформлений на мати відповідача ОСОБА_6, за яким уся заборгованість сплачена та другий на іншого власника – Синякова, який втрачений та не має ніякого відношення до особового рахунку ОСОБА_6, за яким також заборгованості не було. Проте, представниками позивача не повідомлено якої частини будинку стосується пред’явлений ним позов.
Будучи повідомлені про розгляд справи, сторони та їх представники у судове засідання апеляційної інстанції не з’явилися, тому судове засідання проведено відповідно до положень частини 2 статті 197, частини 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що з боку відповідача ОСОБА_4, який є споживачем електричної енергії, що відпускається ВАТ «Крименерго» за адресою домоволодіння АДРЕСА_1, допущені порушення ПКЕЕН, що є підставою для нарахування та стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією в сумі 1490,72 грн.
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до положень п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 N 28 (далі - ПКЕЕ) споживачем електричної енергії є юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.
Крім того, відповідно до ПКЕЕ споживачами електричної енергії визнаються фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є власником будинку АДРЕСА_1: 73/100 частки будинку – на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.12.2004 року після смерті його матері ОСОБА_6. та 27/100 частки будинку за договором купівлі-продажу від 11.02.2005 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_8
Згідно довідки адресно-довідкового бюро ВГІРФО КМУ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_4 зареєстрований за вищевказаною адресою.
Між тим, відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1357 від 26.07.1999 року (Далі Правил), які є обов’язковими для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності (п. 1 Правил), встановлено, що для споживання електроенергії новий власник (наймач) квартири повинен звернутися до енергопостачальника для укладення договору про користування електричною енергією (п. 7 Правил).
Однак, ОСОБА_4, який є власником всього домоволодіння АДРЕСА_1 з 2005 року, до тепер вказаних дій не виконав.
З сукупності зібраних у справі доказів, яким судом першої інстанції надана оцінка, зокрема із пояснень самого відповідача, вбачається, що ОСОБА_4 після смерті матері користувався домоволодінням АДРЕСА_1, з метою задоволення власних потреб споживав електричну енергію та здійснював оплату за особовим рахунком № 080-008, відкритим на матір відповідача, що засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків, зокрема, договірних правовідносин з позивачем на умовах, передбачених Законом України «Про електроенергетику» та Правилами.
Крім того, ОСОБА_4 не звертався до позивача щодо припинення енергопостачання до його домоволодіння, як передбачено п. 6 Правил.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідальність за користування електричною енергією без дотримання порядку переоформлення (згідно вимог Правил) покладається на ОСОБА_4, як власника домоволодіння АДРЕСА_1 та фактичного користувача електричною енергією, що відпускається Керченським РЕМ.
Наведене спростовує доводи апелянта про те, що він не є споживачем електричної енергії за вказаною адресою.
Факт порушення відповідачем ПКЕЕН шляхом монтажу отвітвлення від мережевого вводу (кронштейну) у будинок (встановлення дублюючого вводу поза лічильником), підтверджується матеріалами справи, яким судом першої інстанції надана оцінка у відповідності зі ст. 212 ЦПК України, зокрема: актом про порушення правил користування електричною енергію побутовим споживачем ОСОБА_4 від 14 жовтня 2009 року №174476, який був складений у відповідності з ПКЕЕН і Інструкції по складанню Актів, схемою до акту та поясненнями контролерів, а також показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, допитаних судом першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не спростований факт наявності порушення ПКЕЕ, яке було зафіксовано в акті від 14.10.2009 року (а.с.6).
Доводи апелянта про те, що за наявним другим вводом постачається електрична енергія до іншої частини будинку, придбаної ним за договором купівлі-продажу, в якій наявний лічильник, а електроенергія споживається за іншим особовим рахунком спростовуються довідкою Керченського РЕМ від 05.04.2011 року згідно якої за адресою домоволодіння відповідача на електропостачання відкривався тільки один особистий рахунок №080008 на матір відповідача - ОСОБА_6. та доповідною техніка абонентської групи, згідно якої лічильник вказаний відповідачем не є розрахунковим з КРЕМ та не опломбований пломбою енергопоставщика (а.с.50,51).
Відповідно до вимог статті 26 Закону України « Про електроенергетику» та п. 48 Правил Користування електричною енергією для наследення, затверджених постановю Кабінету міністрів України №1357 від 26 липня 1999 року, споживач несе відповідальність згідно із законодавством за порушення правил користування електричною енергією.
Відповідно до п. 53 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. N 1357 у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт. На підставі акта енергопостачальник має право визначити величину збитків, завданих йому протиправними діями споживача. Розмір відшкодування збитків, заподіяних енергопостачальнику внаслідок користування електричною енергією, обчислюється відповідно до методики, затвердженої НКРЕ.
Як вбачається з матеріалів справи, розмір збитків у сумі 1490,72грн. визначений відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, яка затверджена Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року N 562.
Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку вартість необлікованої електричної енергії не сплатив, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_4 на користь ВАТ «Крименерго» збитки у розмірі 1474,42 грн.
Доводи апеляційної скарги зводяться до заперечень відповідача проти позову, яким судом першої інстанції надана відповідна правова оцінка та не відносяться до тих підстав, з якими законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та підстав для його скасування не містять, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 19 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.
Судді :
Т.С. Авраміді В.О. Полянська В.І. Іщенко