АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/718/2011 Го Головуючий суду першої інстанції Левченко В.П.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого – судді Авраміді Т.С.,
суддів Іщенко В.І.,
Моісеєнко Т.І.
при секретарі Джан Е.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Керченської міської ради АР Крим, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання прав і обов’язків забудовника будинку в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 28 березня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Керченської міської ради АР Крим, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування права та обов’язки забудовника будинку АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Керченської міської ради №1120 від 25.06.1993 рок чоловіку позивачки - ОСОБА_7 був затверджений проект відводу в приватну власність земельної ділянки площею 600 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та дозволено будівництво індивідуального житлового будинку за вказаною адресою. У період з 1993 року по 2000 рік ОСОБА_7 проводив будівельні роботи. У 2005 році чоловік позивачки помер, не встигнувши здати будинок в експлуатацію. Посилаючись на положення ст.ст. 1218, 1261 ЦК України, п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року, ОСОБА_4, як спадкоємець першої черги за законом, просила суд визнати за нею права та обов’язки забудовника будинку ОСОБА_5, померлого до завершення будівництва будинку.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 28 березня 2011 року у позові ОСОБА_4 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
В апеляційній скарзі апелянт вказує, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачем суду надані належні та допустимі докази в обґрунтування позову, що підтверджується письмовими доказами в матеріалах справи, а також показаннями свідків. Крім того, суд розглянув справу у відсутності третіх осіб, оскільки у порушення вимог ст. 169 ЦПК України, не прийняв до уваги телеграму ОСОБА_6 щодо неможливості явки у судове засідання, а також те, що ОСОБА_6 не мала фінансової можливості з’явитися у судове засідання. На думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку, що права позивачки на звернення до Керченської міської ради АР Крим не порушені, оскільки представник цього органу в судовому засіданні заперечував проти позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та її представників, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для визнання за ОСОБА_4 прав та обов’язків забудовника будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування, оскільки позивач не зверталася до компетентних органів з приводу переходу до неї вказаних прав, а відтак її права не порушені, тому не підлягають судовому захисту.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 знаходилась у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 з 1976 року (а.с.11).
Рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим №1120 від 25.06.1993 року був затверджений проект житлового будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_7 відведено у приватну власність земельну ділянку площею 600 кв.м. за вказаною адресою та дозволено будівництво вищезазначеного індивідуального житлового будинку (а.с.9).
Проте, житловий будинок в експлуатацію ОСОБА_7 не ввив та право власності на цей будинок на своє ім’я не зареєстрував, право власності на земельну ділянку не оформив.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер (а.с.10).
За змістом статей 1216, 1218 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Крім того положеннями статті 1225 ЦК України визначено перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом .
Як роз’яснює Верховний суд України у пункті 8 Постанови Пленуму № 7 від 30 травня 2008 року « Про судову практику у справах про спадкування » якщо будівництво було здійснено спадкодавцем згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов’язки забудовника переходять до складу спадщини.
Отже, перехід прав та обов’язків забудовника до завершення будівництва у порядку спадкування до спадкоємців можливе за умовою проведення спадкодавцем будівельних робіт у встановленому законом порядку.
Однак, позивачкою, всупереч вимогам статей 10 і 60 ЦПК України не доведено у встановленому законом порядку здійснення спадкодавцем незвершеного об’єкту нерухомості згідно із законом. Матеріали справи не містять висновку компетентного органу про те, що будівництво вказаного об’єкту здійснювалося відповідно до закону.
Сама по собі наявність у ОСОБА_7 лише рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки та дозволу на її забудову не свідчить про виникнення у нього права власності на земельну ділянку та здійснення ним за життя будівництва відповідно до закону.
Всупереч вимогам статей 10 і 60 ЦПК України ОСОБА_5 не наведено будь-яких доказів, що на момент відкриття спадщини вищезгадана земельна ділянка належала ОСОБА_8 на праві власності, а тому входить до складу спадщини та є об’єктом спадкування як нерухоме майно.
Прийняття позивачкою спадщини після смерті чоловіка - ОСОБА_7 у м. Ліпецьку РФ (про що свідчить свідоцтво про право спадщину за законом) не може підміняти собою визнання за нею прав та обов’язків забудовника будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування.
Крім того, виходячи зі змісту статей 1296-1299 ЦК України, питання про право на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Проте відомостей про наявність таких обставин матеріали справи не містять, не визнання в судовому засіданні відповідачем заявленого позову про це не свідчить, а відтак звернення її до суду з даним позовом не відповідає засадам цивільного законодавства про судовий захист тільки тих прав, які порушені, не визнані або оспорюються.
Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наявним в справі доказам та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання за позивачкою прав та обов’язків забудовника будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7
Посилання апелянта на те, що суд не надав відповідної оцінки наданим позивачкою доказам в обґрунтування позовних вимог спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що усі надані позивачем докази були предметом дослідження і оцінки судом першої інстанції, відповідно до вимог статті 212 Цивільного процесуального кодексу України і не спростовують вказаних висновків суду.
Розгляд справи за відсутністю третіх осіб, за наявності клопотання про відкладення справи, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду в силу ч. 3 ст. 309 ЦПК України, оскільки вказане порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1, статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 28 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.
Судді :
Т.С. Авраміді В.І. Іщенко Т.І. Моісеєнко