АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/512/2011 Головуючий суду першої інстанції Микитюк О.А.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Кустової І.В.,
суддів Ломанової Л.О.,
Притуленко О.В.
при секретарі Короткові Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Бухта Двуякорна» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 02 березня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Бухта Двуякорна» (далі – Товариство) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування матеріальної шкоди.
Вимоги позову мотивовані тим, що наказом Генерального директора ВАТ «Бухта Двуякорна» від 28 грудня 2009 року позивача поновлено на посаді начальника служби охорони праці цього Товариства з 01 жовтня 2008 року, але відповідач дозволив йому тільки бути присутнім на робочому місці, не ввів посаду начальника служби охорони праці в штатний розпис, не забезпечив його навчання по питанням охорони праці, не вивів зі штатного розпису одиницю інженера по охороні праці, не встановив йому посадовий оклад, аналогічний окладу керівників основних виробничо-технічних служб, чим порушив його трудові права, а з 16 червня 2010 року знову звільнив його за скороченням штату, попередивши про це за два місяця. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки він фактично не виконував свої обов’язки і був поновлений на роботі з порушенням вимог законодавства. При поновленні на посаді йому встановили оклад у розмірі 920 грн., який існував ще з 2007 року, і тільки у 2010 році оклад збільшили до 980 грн., тоді, як оклади інших працівників збільшувалися 10 разів, у зв’язку з чим йому завдано матеріальної шкоди у розмірі 19 140 грн., яка складається з різниці між окладом, який отримував він, та окладом, який отримували інші працівники його рівня за період з жовтня 2007 по червень 2010 року.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 02 березня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновку суду обставинам справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
Апелянт вважає, що суд не звернув уваги на невиконання відповідачем обов’язку з перестановки працівників однорідних професій і посад при скороченні штатів у Товаристві, а також на те, що йому не було запропоновано іншої роботи, яка відповідає його кваліфікації; необгунтовано відмовив у відшкодуванні матеріальної шкоди.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень трудового законодавства при звільненні позивача з займаної посади та безпідставність вимог про відшкодування матеріальної шкоди.
З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального й процесуального закону.
Судом встановлено, що згідно наказу № 72 від 28 грудня 2009 року позивача поновлено на посаді начальника служби охорони праці ВАТ «Бухта Двуякорна» з 01 жовтня 2008 року з посадовим окладом у розмірі 920 грн. (а.с. 6, 13 зворот), наказом № 25/к від 16 червня 2010 року його звільнено з посади на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) (а.с. 5).
На підставі вимог пункту 1 статті 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників.
Порядок вивільнення працівника встановлено статтею 49-2 вказаного Кодексу, зокрема, про наступне вивільнення працівника персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці; враховується його переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством; працівнику пропонується інша робота на тому ж підприємстві.
Розірвання трудового договору з підстав , передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина 1 статті 43 цього Кодексу).
Оскільки вказані вимоги трудового законодавства при звільненні позивача дотримані, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про відмову у позові про поновлення на роботі ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи.
Посилання апелянта на те, що суд не врахував наявність у позивача стажу роботи на підприємстві більше 40 років та кваліфікації, яка є вищою за кваліфікацію інженера по охороні праці ОСОБА_5, та можливість переводу його на цю посаду, не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки при проведенні вивільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Проте, якщо це право на використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).
Колегія суддів не може погодитися з доводом апеляційної скарги про порушення порядку звільнення позивача у зв’язку з тим, що йому не було запропоновано іншої роботи, яка відповідає його кваліфікації, оскільки вакантні посади на час скорочення штатів у Товаристві були відсутні (а.с.39).
Також, на думку колегії суддів, не заслуговує на увагу посилання апелянта на необґрунтовану відмову суду у відшкодуванні матеріальної шкоди у зв’язку з неналежним розміром посадового окладу.
Як вбачається з матеріалів справи, рішеннями Феодосійського міського суду АР Крим від 04 липня 2008 року та від 03 грудня 2009 року, які набрали законної сили, позивача поновлено на роботі та вирішено питання про стягнення на його користь заробітної плати по 03 грудня 2009 року, виходячи з розміру середньомісячного заробітку позивача 921 грн. 27 коп.
При поновленні позивача на роботі у грудні 2009 року йому встановлено посадовий оклад у розмірі 920 грн. та підвищено його до 980 грн. у червні 2010 року (а.с. 13, 13 зворот).
Матеріали справи містять відомості щодо підвищення заробітної плати працівників Товариства з грудня 2009 року по червень 2010 року тільки у зв’язку з підвищенням законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати. Підвищення заробітної плати позивача у цей період не проводилося, оскільки розмір його заробітної плати перевищував мінімальний розмір встановлений законодавцем.
Позивач не згоден з таким розміром посадового окладу, вважаючи його таким, що не відповідає положенням статті 15 Закону України «Про охорону праці», які направлені на забезпечення незалежності працівників служби охорони праці.
Вказаний довід не може бути визнаним підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки матеріали справи не містять даних про те, що у встановленому порядку Товариством вирішувалося питання щодо зміни розмірів посадових окладів керівників основних виробничо - технічних служб відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про охорону праці», а не вирішення цього питання відповідачем не стосується предмету спору.
З огляду на наведене, колегія суддів не може погодитися з твердженням апелянта щодо необґрунтованої відмови у задоволенні вимог про стягнення недоплаченої матеріальної шкоди.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 02 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді
І.В. Кустова Л.О. Ломанова О.В. Притуленко