АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/521/2011 Головуючий суду першої інстанції Бистрякова Д.С.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Кустової І.В.,
суддів Ломанової Л.О.,
Притуленко О.В.
при секретарі Короткові Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди, за апеляційними скаргами Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» та ОСОБА_4 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 24 лютого 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» (далі – Феодосійський порт) про поновлення його трудових прав та компенсації моральної шкоди.
Вимоги позову мотивовані тим, що наказом № 6/л від 14 січня 2011 року позивача звільнено з посади інженера мобілізаційного відділу Феодосійського порту на підставі пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв’язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок скасування допуску до державної таємниці, необхідного для виконання покладених на нього обов’язків. Вважає звільнення незаконним, оскільки його звільнено з двох самостійних підстав, які визначені вказаною статтею КЗпП України; відповідачем порушені вимоги частини 1 статті 43 КЗпП України; також при звільненні не враховане те, що наказ про скасування допуску до державної таємниці оскаржується ним у суді.
Моральна шкода обґрунтована втратою душевного спокою, роздратованістю, причиною яких стало позбавлення роботи, як джерела існування. Вважає достатнім відшкодування моральних страждань грошовою сумою у розмірі 50 000 грн.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 24 лютого 2011 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення позивача з роботи, поновлено його на посаді інженера мобілізаційного відділу Державного підприємства «Феодосійський морський торгівельний порт», стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 січня 2011 року по 24 лютого 2011 року у сумі 11 572 грн. 66 коп. та компенсацію моральної шкоди у сумі 500 грн.; у задоволенні решти вимог відмовлено; допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі на це рішення Феодосійський порт, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вважає, що поза увагою суду залишилися обставини грубого порушення позивачем обов’язку по збереженню державної таємниці, внаслідок чого його позбавлено відповідного допуску; судом не враховано право роботодавця на звільнення працівника без згоди профспілкового органу у разі отримання необґрунтованої відмови у наданні такої згоди; суд не звернув уваги на те, що посада, на якій поновлено позивача виключена із штатного розпису; судом порушені норми процесуального права щодо зупинення провадження у даній справі до розгляду іншої справи.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення в частині стягнення компенсації моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, збільшивши суму відшкодування.
Апелянт вважає, що визначена судом сума відшкодування моральної шкоди не відповідає характеру страждань, які позивач отримав внаслідок незаконних дій відповідача; суд не врахував тривалість періоду незаконного звільнення.
В запереченнях на апеляційну скаргу Феодосійського порту позивач просить апеляційну скаргу відхилити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися у судове засідання, перевіривши доводи апелянтів за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення відповідачем порядку звільнення позивача з роботи внаслідок відсутності згоди на це профспілкового органу, членом якого є позивач, та дійшов висновку, що 500 грн. є достатньою компенсацією моральних страждань позивача.
З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального й процесуального закону.
Судом встановлено, що з 26 серпня 2010 року позивач працював у Феодосійському порту на посаді інженера мобілізаційного відділу. Наказом № 6/л від 14 січня 2011 року його звільнено на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України у зв’язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок скасування допуску до державної таємниці, необхідного для виконання покладених на нього обов’язків. Підставою звільнення стало скасування допуску позивача до державної таємниці відповідно до наказу начальника Феодосійського порту №13-сп від 12 листопада 2010 року, який скасовано рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 21 лютого 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 05 квітня 2011 року.
Профкомом первинної профспілкової організації Феодосійського порту проаналізована робота позивача, отримані характеристики, враховані раніше застосовані до нього заходи заохочення та результати атестації, яку проведено у лютому 2010 року, на підставі чого відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_4 з роботи; при цьому також враховано факт оскарження позивачем наказу про скасування його допуску до державної таємниці.
Відповідно до вимог пункту 2 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді внаслідок скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до такої таємниці.
Звільнення на підставі цієї норми закону може бути проведено лише за попередньої згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник ( частина 1 статті 43 цього Кодексу).
Як роз’яснено у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» з наступними змінами, відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.
Порушення цих вимог трудового законодавства при звільненні позивача є підставою для поновлення його на попередній роботі з одночасним стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до вимог частини 2 статті 235 КЗпП України.
Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування працівнику моральної шкоди, спричиненої порушенням його законних прав, які призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В обгрунтовання своїх позовних вимог щодо компенсації моральної шкоди позивач посилається на позбавлення його джерела доходу, неможливість тривалий час вести звичайний спосіб життя. Суд першої інстанції врахував характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача у зв’язку з незаконним звільненням та прийшов правильного висновку про те, що адекватною компенсацією моральної шкоди є стягнення на користь позивача грошової суми – 500 грн.
Доводи апеляційної скарги позивача щодо неврахування судом характеру страждань, які він отримав внаслідок незаконних дій відповідача та тривалості періоду незаконного звільнення колегія суддів до уваги не приймає, оскільки виходячи з принципу розумності та справедливості, суд першої інстанції правильно вважав за необхідне зменшити заявлений позивачем розмір грошового еквіваленту моральної шкоди до 500 грн.
Довід апеляційної скарги Феодосійського порту щодо неврахування судом існування наказу №13-сп від 12 листопада 2010 року, яким позивача позбавлено допуску до державної таємниці на увагу не заслуговує, оскільки цей наказ скасовано рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 21 лютого 2011 року, яке набрало чинності.
Не можливо погодитися з твердженням цього апелянта про законність звільнення позивача без згоди профспілкового органу, оскільки рішення профспілки № 55 від 16.12.2010 року та № 57 від 06.01.2011 року мають вичерпне обґрунтування відмови у дачі такої згоди, тому положення частини 7 статті 43 КЗпП України у даному випадку застосуванню не підлягають.
Зміна штатного розпису працівників Феодосійського порту на підставі наказу
№ 41 від 24 січня 2011 року, з якого виключено посаду інженера мобілізаційного відділу, не свідчить про незаконність оскаржуваного рішення, оскільки не впливає на відновлення трудових прав позивача, передбачених статтею 235 КЗпП України.
З матеріалів справи не вбачається підстав для зупинення провадження у справі, передбачених статтею 210 ЦПК України, тому доводи апеляційної скарги Феодосійського порту про порушення судом положень процесуального законодавства на увагу не заслуговують.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення апеляційних скарг ОСОБА_4 та Феодосійського порту та залишення без змін рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 24 лютого 2011 року.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційні скарги Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» та ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 24 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді
І.В. Кустова Л.О. Ломанова О.В. Притуленко