АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/36/2011 Головуючий суду першої інстанції Цвєтков О.Я.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Кустової І.В.,
суддів Притуленко О.В.,
Ломанової Л.О.,
при секретарі Короткові Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_4 про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Керченського МУ ГУ МВС України в АР Крим, за апеляційною скаргою прокурора м. Керчі в інтересах Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Керченського МУ ГУ МВС України в АР Крим на рішення Керченського міського суду АР Крим від 29 жовтня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України станом на 24 вересня 1991 року.
Заяву мотивовано тим, що з 1988 року по вересень 1999 ОСОБА_4 проживав у м. Керчі, потім повернувся до Узбекистану. Встановлення вказаного факту необхідно для отримання громадянства України, оскільки позивач у теперішній час постійно проживає на території України в м. Керчі.
Рішенням Керченського міського суду від 29 жовтня 2009 року заяву ОСОБА_4 задоволено.
17 січня 2011 року прокурор м. Керчі подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні заяви.
Вимоги скарги мотивовані порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, задоволенням вимог заявника без наявності документів, передбачених Законом України «Про громадянство України», а тільки на підставі довідки з місця роботи в м. Керчі, яка не підтверджує факт його проживання на території України на законних підставах.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з’явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 234 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про громадянство України» (далі – Закон) громадянами України є, зокрема, усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України, тобто 24 серпня 1991 року постійно проживали на території України та особи, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України»: 13 листопада 1991 року проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
В той же час, положення Закону України «Про громадянство України» та Указу Президента України «Питання організації виконання Закону України від 27 березня 2001 року № 215/2001 «Про громадянство України», з урахуванням Указу Президента від 27.06.2006 № 588/2006 «Про внесення змін до Указу Президента України від 27.03.2001 № 215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» передбачають, як вичерпний, перелік випадків, у яких до Комісії при Президентові України з питань громадянства подається рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року,
так і порядок розгляду заяв щодо набуття громадянства України, що встановлено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі – Порядок) та положенням про Комісію при Президентові України з питань громадянства.
Тому, при ухваленні рішення у справі суд повинен був враховувати як Закон, так й акти Президента України.
Відповідно до вищезазначених Указів Президента України, зокрема, пункту 8
(в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 р. №588/2006), який передбачає, що процедуру встановлення належності до громадянства України проходять громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, для встановлення належності до громадянства України необхідна наявність, одночасно, таких складових:
- особа (заявник) мусить постійно проживати на території України за станом на 24 серпня 1991 року; особа (заявник) повинна перебувати на 24 серпня 1991 року у громадянстві колишнього СРСР;
- особа (заявник), при наявності, двох вищезазначених складових, повинна мати паспорт громадянина колишнього СРСР (або довідку органу внутрішніх справ про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала у громадянстві колишнього СРСР);
- особа (заявник) не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Таким чином, у сенсі положень пункту 8 Порядку, юридичний факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року породжуватиме правові наслідки і тягнутиме за собою виникнення відповідного права лише за наявності вищевказаних складових.
Тому, зважаючи на наведене, до юрисдикції загального суду питання про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року входить тільки за наявності цих складових, визначених Указом Президента України.
Інше виходить за межі юрисдикції загального суду, а тому тягне за собою закриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, наявність вищезазначених складових у справі відсутня, заявник надав суду лише своє свідоцтво про народження та довідку з місця роботи за період з 1988 року по 1991 рік (а.с.5, 11), проте, відкриваючи провадження у справі і ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на це уваги помилково не звернув та вважав за достатнє цих доказів для задоволення заяви.
Крім того, ОСОБА_4 надав суду національний паспорт громадянина Республіки Узбекистан НОМЕР_1 отриманий ним 28 серпня 2006 року, тому питання щодо прийняття заявника, як іноземця, до громадянства України повинно вирішуватися відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про громадянство України». В цьому випадку подаються документи, перелічені у пункті 45 вищевказаного Порядку, яким не передбачено подання рішення суду про встановлення відповідного юридичного факту проживання на території України на певну дату чи протягом визначеного часу.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги прокурора м. Керчі про порушення судом норм матеріального та процесуального права є обґрунтованими і спростовують висновки суду першої інстанції.
Отже, рішення Керченського міського суду АР Крим від 29 жовтня 2009 року підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 4 частини 1 статті 307, частини 1 статті 310, пунктом 3 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора м. Керчі в інтересах Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Керченського МУ ГУ МВС України в АР Крим задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 29 жовтня 2009 року скасувати і провадження у справі закрити, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді
І.В. Кустова О.В. Притуленко Л.О. Ломанова