УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Чистякової Т.І.
Любобратцевої Н.І.
Суддів: Макарчук Л.В.
При секретарі: Савенко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_2, поданої її представником ОСОБА_3, на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 березня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики від 09.02.2010 року у розмірі 124530, 56 грн., що еквівалентно 15680 доларів США. Позовні вимоги позивачка мотивує тим, що 09.02.2010 року між нею і відповідачкою укладено договір позики, згідно з яким вона передала у борг ОСОБА_2 15680 доларів США і які остання зобов’язалась повернути до 10.03.2010 року. В ході судового засідання позивачка пояснила, що гроші були передані відповідачці ще в травні 2009 року під відсотки, після того, як сума боргу через невчасну сплату відсотків постійно змінювалась, вони вирішили оформити нову розписку від 09.02.2010 року, в якій умовились, що сума боргу за договором на той час складала 15680 доларів США. Первісний договір за 2009 рік не зберігся.
Відповідачка проти позову заперечувала, пояснивши, що усі гроші, які вона отримала від позивачки у 2009 році, вона віддала, а виплатити відсотки не має можливості. Розписку писала власноруч.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 березня 2011 року позов задоволено частково. З відповідачки на користь позивачки стягнено 72484 грн. 36 коп. грошового зобов’язання і судові витрати у сумі 844, 84 грн. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, поданій її представником ОСОБА_3, ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, з покладенням судових витрат на позивача. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд, задовольняючи позов частково, вийшов за межі позовних вимог, оскільки в судовому засіданні було з’ясовано, що по розписці від 09.02.2010 року гроші їй не передавались, а суд самостійно почав встановлювати розмір заборгованості за договором від 2009 року. Крім того, апелянт вважає, що суд безпідставно не прийняв до уваги показання свідка і записи у книгах обліку, які свідчать про неодноразові передачі ОСОБА_4 протягом 2009 року грошей в рахунок сплати попередніх боргових зобов’язань.
В судове засідання Апеляційного суду АР Крим ОСОБА_2 та її представник не з’явились, про час та місце розгляду справи сповіщені телефонограмою у відповідності до ч.6 ст.74, ч.5 ст.76 ЦПК України. Колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору ___________________________________________________________________________________
Справа №22-ц/0190/3508/11 Головуючий в першій
інстанції, суддя – Тихопой О.О.
Доповідач, суддя – Чистякова Т.І.
позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Із розписки, яку позивачка надала суду в обґрунтування позову, вбачається, що 09.02.2010 року ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_2 прийняла в борг гроші у сумі 15680 доларів США, що еквівалентно 124530 грн. 56 коп. ОСОБА_2 взяла на себе зобов’язання повернути вказану суму до 10 березня 2010 року.
Судом першої інстанції встановлено, і сторони не заперечують, що фактично гроші були отримані ОСОБА_2 не в 2010 році, а в травні 2009 року, але оскільки термін дії розписки, на їх думку, сплинув, а гроші ОСОБА_2 не повернула, вони оформили нову розписку. Тобто, фактично боргові зобов’язання між сторонами існують, гроші передавались і борг повернутий не в повному обсязі. Наявність боргової розписки у позивачки підтверджує існування договірних відносин між сторонами.
Частину грошей ОСОБА_2 повернула, а саме: 10.03.2010 року – 1000 грн., 10.04.2010 року – 100 доларів США і 252 грн., 10.05.2010 року – 10000 грн., 12.09.2010 року – 40000 грн.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
З урахуванням курсу долару США на час розгляду справи поверненню підлягає 72484 грн. 36 коп. , які суд обґрунтовано стягнув на користь позивачки.
Згідно положень частини першої ст.218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Колегія суддів вважає, що посилання відповідачки на те, що вона періодично повертала грошові суми позивачці, судом першої інстанції правильно не прийняті до уваги, оскільки ці посилання не підтверджені належними доказами. Докази, надані відповідачкою, а саме – показання свідків і записи в книгах обліку приватного підприємця, обґрунтовано не прийняті судом до уваги, оскільки показаннями свідків факт виконання договірних зобов’язань підтверджений бути не може, а записи в книгах обліку приватного підприємця не свідчать про те, що вказані грошові суми передавались у рахунок виконання грошового зобов’язання за договором позики.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.Згідно з ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалюючи рішення суд, з’ясував всі обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Доводи скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 303, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану її представником ОСОБА_3, відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: Чистякова Т.І. Макарчук Л.В. Любобратцева Н.І.