СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 вересня 2011 року Справа № 5002-11/2484-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Євдокімова І.В.,
Сікорської Н.І.,
за участю представників сторін:
позивача: Громов Олександр Васильович (повноваження перевірені), наказ № 3-к від 09.02.09, директор, товариство з обмеженою відповідальністю "Метал";
відповідача: не з'явився, приватне підприємство "Керченська судоремонтна верф "Фрегат";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Метал" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 14 липня 2011 року у справі № 5002-11/2484-2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Метал" (вул. О.Гончара, 16, місто Дніпропетровськ, 49005)
до приватного підприємства "Керченська судоремонтна верф "Фрегат" (вул. Кірова, 54-а, місто Керч, Автономна Республіка Крим, 98318)
про визнання недійсним додаткової угоди до договору та стягнення 200000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Метал” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного підприємства „Керченська судноремонтна верв „Фрегат” про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 01 жовтня 2010 року до договору № 01-10 від 27 квітня 2010 року на виконання технічних робіт виробничого характеру як таку, що укладена під впливом помилки та насильства та стягнення з відповідача в порядку статті 216 Цивільного кодексу України 200000,00 грн., сплачених позивачем за вказаною додатковою угодою.
У ході розгляду справи позивач доповнив підстави позову та просив суд визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 01 жовтня 2010 року як укладену:
- без відповідної ліцензії з боку відповідача;
- під впливом помилки;
- під впливом насильства,
Вимоги про стягнення 200000,00 грн. позивач залишив не зміненими (а.с. 66-67).
Рішенням господарського суду від 17 липня 2011 року у позові відмовлено.
Не погодившись з рішення суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю „Метал” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2011 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, поза увагою місцевого господарського суду залишилось те, що додатковою угодою № 1 від 13 серпня 2010 року до договору № 01-10 від 27 квітня 2010 року визначена остаточна вартість робіт по договору, у зв'язку з чим можливість її зміни не передбачена, а тому зазначення у додатковій угоді № 2 до вказаного договору нової вартості робіт є неправомірним.
Апеляційна скарга прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду колегією суддів у складі: головуючий –суддя Антонова І.В., судді Євдокімов І.В., Маслова З.Д.
У зв’язку з відпусткою судді Маслової З.Д. на підставі розпорядження керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2011 року здійснено заміну судді Маслової З.Д. на суддю Сікорську Н.І.
У судове засідання, призначене на 06 вересня 2011 року, представник відповідача - приватного підприємства "Керченська судоремонтна верф "Фрегат" не з'явився, про час та місце розгляду сповіщався належним чином, причин своєї неявки суду не повідомив.
Оскільки явка в судове засідання представників - це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
27 квітня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Метал” (замовник) та приватним підприємством „Керченська судноремонтна верф „Фрегат” (виконавець) укладено договір № 01-10 на виконання технічних робіт виробничого характеру (а.с. 11-13).
Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання провести роботи по розробці морського риболовного судна „ДВИНА” ідентифікаційний № ИМО 6923618, будівельний № 137, рік та місце будівництва –1969, Німеччина, основний метал –сталь, довжина –60,12 метрів, ширина –11,10, осадка –3,63 метра, що належить замовнику на підставі договору купівлі –продажу від 07 квітня 2010 року.
Згідно з пунктом 2.1 договору вартість робіт визначається відповідно до специфікації (додаток № 2).
Пунктом 2.2 договору передбачено, що попередня вартість робіт за даним договором складає 311483,20 грн.
Відповідно до пункту 3.2 строк виконання робіт за даним договором встановлюється 75 календарних днів з дня прийняття судна виконавцем для виконання договірних зобов’язань.
27 квітня 2010 року між сторонами договору № 01-10 на виконання технічних робіт виробничого характеру підписано акт приймання –передачі морського риболовного судна „Двина” (а.с. 17-18).
13 серпня 2010 року між сторонами договору підписано додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої пункт договору № 01-10 від 27 квітня 2010 року викладено у наступній редакції:
- пункт 2.1 „Остаточна вартість робот визначається відповідно до додаткової угоди № 1 від 12 липня 2010 року до договору № 01-10 від 27 квітня 2010 року та специфікації № 1 до неї”;
- пункт 2.2 „Остаточна вартість робіт за даним договором складає 471900,00 грн., у тому числі 78650,00 грн. –відповідно до специфікації № 1 на роботи по розбиранню судна МРС „Двина” (додаток 1) до додаткової угоди № 1 від 12 липня 2010 року”;
- пункт 3.1 „Строк виконання робіт за даним договором встановлюється до 30 вересня 2010 року”;
та доповнено наступним:
- пункт 2.5 „Замовник здійснює платіж в сумі 80280,00 грн. до 13 серпня 2010 року”, „Замовник здійснює розрахунок в сумі 40020,00 грн. до 31 серпня 2010 року”;
- пунктом 2.8 „Замовник сплачує 40116,80 грн. на протязі 3-х банківських днів після виконання виконавцем всіх договірних зобов’язань, обумовлених в договорі № 01-10 від 27 квітня 2010 року, додатковій угоді № 1 до договору № 01-10 від 27 квітня 2010 року та специфікації № 1 до зазначеної додаткової угоди” (а.с. 19).
01жовтня 2010 року між сторонами договору № 01-10 від 27 квітня 2010 року підписано додаткову угоду № 2, відповідно до умов якої пункти договору викладено у наступній редакції:
- пункт 2.1 „Попередня вартість робіт визначається відповідно до додаткової угоди № 2 від 01 жовтня 2010 року до договору та специфікації № 1 до нього”;
- пункт 2.2 „Попередня вартість робіт за даним договором складає 721900,00 грн., у тому числі ПДВ 120316,66 грн. відповідно до специфікації № 1 на роботи по розборці судна МРС „Двина” (додаток № 1) до додаткової угоди № 2 від 01 жовтня 2010 року”;
- пункт 2.5 „Замовник здійснює залишкові платежі пропорційно кількості металоконструкцій, які будуть їм вивозитися”;
- пункт 3.1 „Строк виконання робіт за даним договором встановлюється до 30 листопада 2010 року” (а.с. 21).
Стверджуючи, що додаткова угода № 2 від 01 жовтня 2010 року до договору укладена під впливом помилки та насильства з боку приватного підприємства „Керченська судноремонтна верф „Фрегат”, товариство з обмеженою відповідальністю „Метал” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Метал” з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 статті 229 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
За загальним правилом помилка –це спотворене уявлення особи про обставини, що дійсно мають місце.
Як роз’яснив Верховний Суд України у пункті 19 постанови Пленуму № 9 від 06 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, наявність істотної помилки у розумінні статті 229 Цивільного кодексу України позивачем не доведена.
Відповідно до частини 1 статті 231 Цивільного кодексу України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
З наведеної правової норми вбачається, що під насильством розуміється фізичний або психічний тиск на особу з метою примушення її до вчинення правочину. Насильство може мати будь-які прояви: фізичне насильство; психічне насильство; насильство дією.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Метал” не надало ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів застосування до нього з боку приватного підприємства „Керченська суднобудівна верф „Фрегат” насильства у проявах, зазначених у статті 231 Цивільного кодексу України.
Доводи позивача про обов'язковість наявності у відповідача ліцензії на роботи по розбиранню судна, колегія суддів вважає помилковими, оскільки стаття 9 Закону України „Про ліцензування певних видів діяльності”, якою передбачений перелік робіт, на виконання яких необхідно мати ліцензію, не містить такого виду діяльності, як розбирання судна.
Наведене свідчить про необґрунтованість позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Метал” про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 01 жовтня 2010 року до договору № 01-10 від 27 квітня 2010 року на виконання технічних робіт виробничого характеру.
Оскільки підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині не вбачається, позовні вимоги про стягнення з приватного підприємства „Керченська судноремонтна верф „Фрегат” 200000,00 грн., сплачених позивачем на виконання вказаної додаткової угоди, також задоволенню не підлягають.
Оскільки рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Метал” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2011 року у справі № 5002-11/2484-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > І.В. Антонова
Судді < Підпис > І.В. Євдокімов
< Підпис > Н.І. Сікорська
Розсилка:
1. товариство з обмеженою відповідальністю "Метал" (вул. О.Гончара, 16, місто Дніпропетровськ, 49005);
2. приватне підприємство "Керченська судоремонтна верф "Фрегат" (вул. Кірова, 54-а, місто Керч, Автономна Республіка Крим, 98318)