ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" серпня 2011 р. Справа № 3/325/07-НР
За позовом Акціонерного товариства закритого типу “Українська незалежна ТВ-корпорація”,
01601, м. Київ, вул. Дмитрівська, 30,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Металург Півдня”,
54052, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 319а,
54052, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 321,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1) Компанія TREVANO PICTURES LIMITED, Agiou Pavlou, 15 LEDRA HOUSE Agios Andreas, P.C. 1105, Nicosia - Cyprus;
2) Закрите акціонерне товариство “АМЕДИА”, 115088, м. Москва, вул. Новоостаповська, 5-3, Російська Федерація;
3) Закрите акціонерне товариство “Амедиа Студио”, 115088, м. Москва, вул. Новоостаповська, 5-3, Російська Федерація;
4) Міністерство культури і туризму України, 01601, м. Київ, вул. Франка, 19,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю “Мале спільне підприємство “Незалежна компанія “Норма-Центр”,
54052, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 321/1,
про визнання дій неправомірними та стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, -
Суддя Гриньова –Новицька Т.В.
Представники:
АТЗТ “Українська незалежна ТВ-корпорація” –не з’явився.
ТОВ “Металург Півдня”–Беребесов В.С., директор;
- ОСОБА_1, дов. від 17.08.2011.
Компанія TREVANO PICTURES LIMITED –не з’явився.
ЗАТ “АМЕДИА” –не з’явився.
ЗАТ “Амедиа Студио” – не з’явився.
Міністерство культури і туризму України - не з’явився.
ТОВ “Мале спільне підприємство “Незалежна компанія “Норма-Центр” –ОСОБА_2, дов. № 16/05 від 08.01.2011;
- ОСОБА_3, дов. № 15/05 від 08.01.2011
Суть спору: 02.10.2008 Акціонерне товариство закритого типу “Українська незалежна ТВ-корпорація” звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Металург Півдня” з такими вимогами:
- визнання дій ТОВ “Металург Півдня” (готель “Металург”) з використання Телесеріалу “Брати по-різному”, шляхом його розповсюдження у власній телевізійній кабельній мережі серед своїх клієнтів, - неправомірними;
- стягнення з ТОВ “Металург Півдня” (готель “Металург”) на користь позивача компенсації за порушення виключних майнових авторських прав на використання Телесеріалу “Брати по - різному” у загальній сумі 4000000 грн., що становить 10000 мінімальних розмірів заробітної плати;
- зобов’язання ТОВ “Металург Півдня” (готель “Металург”) припинити розповсюдження в належній йому телевізійній кабельній мережі аудіовізуального твору –телесеріалу “Брати по-різному”. Також позивач просить стягнути з відповідача кошти на погашення судових
витрат у справі.
Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача у справі виступають Компанія TREVANO PICTURES LIMITED, Закрите акціонерне товариство “АМЕДИА”, Закрите акціонерне товариство “Амедиа Студио”, а також Міністерство культури і туризму України.
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у справі виступає Товариство з обмеженою відповідальністю “Мале спільне підприємство “Незалежна компанія “Норма-Центр”.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2011 рішення господарського суду Миколаївської області від 13.09.2010 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 зі справи № 3/325/07-НР скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області. При цьому у зазначеній постанові суд касаційної інстанції вказав на те, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно дати належну правову оцінку всім доказам та доводам сторін і на підставі приписів статей 50 і 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права” розрахувати суму компенсації, яка підлягає стягненню з готелю “Металург”.
Згідно з розпорядженнями № 230 від 08.06.2011 та № 233 від 14.06.2011 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи, відповідно до порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду даної справи визначено суддю Гриньову-Новицьку Т.В.
У додаткових поясненнях по справі, поданих до суду 09.08.2011, а також у судових засіданнях позивач підтримав вимоги, що викладені ним у позовній заяві, і наполягав на їх задоволенні.
Відповідач проти позову заперечує, вважає його безпідставним і просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
26.08.2011 судом оголошено перерву; 29.08.2011 судове засідання поновлено і в ньому суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Згідно з частиною першою статті 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Виходячи з приписів постанови Вищого господарського суду України від 15.02.2011, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
встановив:
ЗАТ "АМЕДИА" (замовник) і ЗАТ "Амедиа Студио" (виконавець) укладено договір від 28.04.2005 № АМп/ПН-01 про створення аудіовізуального твору і передачу прав на його використання, згідно з яким замовник доручає, а виконавець зобов’язується здійснити виробництво та здачу замовникові на підставі чинного договору оригінального аудіовізуального твору –телевізійного багатосерійного фільму з попередньою назвою "Прекрасні незнайомці" (кінцева назва –"Брати по-різному").
Відповідно до ліцензійної угоди від 15.09.2006 № АМ/Дав-11 ЗАТ "АМЕДИА" передало компанії TREVANO PICTURES LIMITED виключні майнові авторські права на телевізійне двократне використання виключно у складі програми телевізійного каналу "Інтер" телевізійного багатосерійного художнього фільму "Брати по-різному". Згідно з пунктом 2.2 зазначеного договору права компанії TREVANO PICTURES LIMITED будуть переуступлені останньою Корпорації виключно з метою показу фільму на телеканалі "Інтер".
27.03.2006 компанією TREVANO PICTURES LIMITED (ліцензіар) і позивачем (ліцензіат) укладено ліцензійну угоду, згідно з умовами якої ліцензіар надає ліцензіату, а ліцензіат приймає виключне право на телевізійну трансляцію шляхом передачі в ефір аудіовізуального твору "Брати по-різному" на території України протягом ліцензійного періоду.
У статті 1 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон) визначено, що: “виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом”.
Відповідно до ст. 8 Закону до об’єктів авторського права віднесено, зокрема, аудіовізуальні твори.
Згідно з приписами ст. 15 Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб’єктом авторського права (частина 1).
Отже позивач на підставі ліцензійної угоди від 27.03.2006 став суб’єктом авторського права.
Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом (частина 2 ст. 31 Закону).
Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: 1) відтворення творів; 2) публічне виконання і публічне сповіщення творів; 3) публічну демонстрацію і публічний показ; 4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;5) переклади творів; 6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; 7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; 8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; 9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; 10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер; 11) імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним (частина 3).
У частині 1 статті 31 Закону визначено, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у ст. 15 Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.
Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Статтею 32 Закону встановлено, що автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.
Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору (частина 2 ст. 32 Закону).
За авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються (частина 3 ст. 32 Закону).
За авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам (частина 4 ст. 32 Закону).
Права на використання твору, що передаються за авторським договором, вважаються невиключними, якщо у договорі не передбачено передачі виключних прав на використання твору (частина 6 ст. 32 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється, зокрема, на підставі ліцензійного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір (ч. 3 ст. 1109 ЦК України).
Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (ч. 4 ст. 1109 ЦК України).
Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату (ч. 6 ст. 1109 ЦК України).
Як вже зазначалось вище, 27.03.2006 компанією TREVANO PICTURES LIMITED (ліцензіар) і позивачем (ліцензіат) укладено ліцензійну угоду, згідно з умовами якої ліцензіар надає ліцензіату, а ліцензіат приймає виключне право на телевізійну трансляцію шляхом передачі в ефір аудіовізуального твору "Брати по-різному" на території України протягом ліцензійного періоду.
Пунктом 1.2 ліцензійної угоди від 27.03.2006 встановлено, що ліцензіар надає ліцензіату (позивач у справі) такі права: право на трансляцію аудіовізуального твору "Брати по-різному" на Території; право на трансляцію фрагментів аудіовізуального твору "Брати по-різному" з метою їх анонсу. Фрагменти аудіовізуального твору "Брати по-різному" за своєю тривалістю не повинні перебільшувати 3х хвилин. Зазначені права також дозволяють анонсувати аудіовізуальний твір "Брати по-різному" в друкованих та електронних засобах масової інформації; право розміщати та дозволяти розміщення рекламних вставок у перервах аудіовізуального твору "Брати по-різному" у відповідності з діючим законодавством; право проводити адаптовану мовну версію на місцевій мові (дублювання, голосова накладка, субтитрування).
Пунктом 1.3 ліцензійної угоди від 27.03.2006 сторони встановили, що всі вищенаведені права, що належать ліцензіару і відповідно до даної Угоди не надані ліцензіату, залишаються за ліцензіаром.
Отже, згідно з умовами ліцензійної угоди від 27.03.2006 ліцензіар передав ліцензіату (позивач у справі) право на телевізійну трансляцію шляхом передачі в ефір аудіовізуального твору "Брати по-різному" на території України протягом ліцензійного періоду, проте за умовами названої ліцензійної угоди позивач не отримав права дозволяти або забороняти подібне використання аудіовізуального твору іншим особам.
Виходячи з цього, суд вважає, що передане позивачу за ліцензійним договором право на телевізійну трансляцію шляхом передачі в ефір аудіовізуального твору "Брати по-різному" на території України протягом ліцензійного періоду, відповідач жодним чином не порушив, зокрема, будь-яких дій щодо перешкоджання здійсненню позивачем телевізійної трансляції шляхом передачі в ефір аудіовізуального твору "Брати по-різному" на території України протягом ліцензійного періоду, відповідач не здійснював.
Щодо права дозволяти або забороняти використання аудіовізуального твору "Брати по-різному" на території України протягом ліцензійного періоду іншим особам, то такі майнові права не визначені в ліцензійній угоді від 27.03.2006 як відчужувані, відтак, відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону, вважаються не переданими позивачу, тому не можуть бути порушені ані відповідачем, ані будь-якою особою взагалі.
Статтею 50 Закону встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав; б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення; в) плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору; г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення; д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав; е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу; є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління; ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.
Відповідно до ст. 52 Закону за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: а) вимагати визнання та поновлення своїх прав; б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; в) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової)
шкоди; г) подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій; д) вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів
захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України; е) брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов'язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; є) вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень; ж) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об'єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження; з) вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних прав.
Суд має право постановити рішення чи ухвалу про: а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування; б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав; в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення; г) виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу; д) заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав; е) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.
При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката.
При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.
Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту. Це стосується також усіх кліше, матриць, форм, оригіналів, магнітних стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких відтворюються примірники творів, фонограм, відеограм, програм мовлення, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх відтворення і для виготовлення засобів обходу технічних засобів захисту.
За рішенням суду вилучені контрафактні примірники творів (у тому числі комп'ютерні програми і бази даних), фонограм, відеограм, програм мовлення на вимогу особи, яка є суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав і права якої порушено, можуть бути передані цій особі. Якщо ця особа не вимагає такої передачі, то контрафактні примірники підлягають знищенню, а матеріали і обладнання, що використовувалися для відтворення контрафактних примірників, підлягають відчуженню із перерахуванням виручених коштів до Державного бюджету України.
Матеріалами справи встановлено, що права позивача, яких він набув на підставі ліцензійної угоди від 27.03.2006р., відповідачем не порушені, відтак, підстав для застосування ст. 52 Закону у суду немає.
Пунктом 2 Наказу АТЗТ “Українська незалежна ТВ-Корпорація” від 26.02.2007 за № 15/І “Про організацію роботи із припинення порушень третіми особами виключного авторського права Товариства на аудіовізуальні твори” затверджено “Порядок фіксації факту трансляції аудіовізуального твору в кабельній мережі способом зйомки з використанням відеокамери” (далі - Порядок).
Пунктом 2 Розділу І Порядку учасниками зйомки визначені: керівник заходу, що проводиться; оператор; власник приміщення, у якому поводиться зйомка, або його уповноважені представник(и).
26.02.2007 зафіксовано факт розповсюдження аудіовізуального твору "Брати по-різному" шляхом його ретрансляції у складі передач телеканалу "Рен ТВ" у готелі "Металург", що розташований за адресою: м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 319а.
На підтвердження зазначеного факту позивачем подані до суду відеокасета та протокол фіксації трансляції телепередачі від 26.02.2007.
Як вбачається з вказаних доказів позивач проводив зйомку без участі власника приміщення, у якому проводилась зйомка, або його уповноваженого представника, до того ж позивач не зазначив оператора зйомки.
Здійснення позивачем зйомки без участі власника приміщення, у якому проводилась зйомка, або його уповноваженого представника, без зазначення оператора зйомки, є порушенням пункту 2 Розділу І Порядку.
Посилання позивача на те, що зйомка проводилась у присутності власника приміщення - Василевського В.М. судом відхиляються. У даному випадку Василевський В.М. був лише споживачем готельних послуг, про що зазначено у самому протоколі від 26.02.2007р., а також свідчать рахунок № 001219 від 26.02.2007р. та фіскальний чек № 7946 від 26.02.2006р. про сплату 366 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином подані позивачем до суду на підтвердження факту порушення його майнових авторських прав відеокасета та протокол фіксації трансляції телепередачі від 26.02.2007 не відповідають вимогам Порядку, що затверджений самим позивачем наказом від 26.02.2007 за № 15/І, отже не можуть бути належними доказами відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України.
Також на захист порушених прав, відповідно до пункту "г" частини першої статті 52 Закону, позивач просить стягнути з відповідача компенсацію у розмірі 4000000 грн.
Суд вважає, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації необхідна наявність доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав.
Стягнення зазначеної компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у зв'язку з правопорушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу.
Отже, у зв’язку з відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача компенсації за порушення майнових авторських прав, у задоволенні другої позовної вимоги слід відмовити.
У задоволенні позовної вимоги про зобов’язання припинити розповсюдження твору слід відмовити з тих же підстав, зокрема, відсутності факту вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав.
Щодо першої позовної вимоги про визнання дій відповідача неправомірними, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає визначеним законодавством способам захисту права, а саме способам, передбаченим частиною другою статті 16 ЦК України, частиною другою статті 432 ЦК України і статтею 52 Закону, що унеможливлює її задоволення.
З огляду на усе вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення жодної з позовних вимог, тому відмовляє в позові повністю.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82, 821, 84, 85, 11112 ГПК України, господарський суд –
ВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено “01” вересня 2011 року
Суддя Т.В.Гриньова-Новицька